Справа № 2-125/10

З А О Ч Н Е    Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2010 року                           Турійський районний суд

Волинської області

в складі: головуючого судді                     Воробей І.В.  

   при секретарі                         Ганюк З.Ю.

з участю: прокурора                             Книш В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань Турійського районного суду в смт.Турійськ Волинської області справу за позовом прокурора Турійського району Волинської області в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства “Волинь ЕКО” про стягнення заборгованості з заробітної плати,-

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Турійського району Волинської області звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства “Волинь ЕКО” про стягнення заборгованості з заробітної плати, посилаючись на те, що з 03 серпня 2009 року до 28 жовтня 2009 року включно той працював на посаді кранівника приватного підприємства “Волинь ЕКО”, однак останнє станом на 04 червня 2010 року заборгованість з заробітної плати, сума якої зі слів ОСОБА_1 складає 1 500.00 грн., йому не виплатило всупереч вимогам ст.116 КЗпП України. Оскільки 20 грудня 2009 року під час пожежі в деревообробному цеху, розташованому в с.Цміни Маневицького району Волинської області, вогнем було знищено всі бухгалтерські документи приватного підприємства “Волинь ЕКО”, однак у звіті останнього форми Ф4-ФСС з ТВП про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, за 2009 рік його керівником було зазначено, що заборгованість з виплати очолюваним ним підприємством заробітної плати працівникам на кінець цього звітного періоду становила 8 605.00 грн., то просив стягнути з приватного підприємства “Волинь ЕКО” на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 1 500.00 грн., так як відповідач не бажає її виплатити добровільно.

В судовому засіданні прокурор Книш В.В. позов підтримала повністю, ствердила наведені у ньому факти, однак зменшила розмір позовних вимог і, оскільки заробітна плата ОСОБА_1 за період з 03 серпня 2009 року до 31 серпня 2009 року включно з його слів виплачена йому повністю, а за періоди з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно та  з 01 жовтня 2009 року до 28 жовтня 2009 року включно – не може бути нижчою, ніж 630.00 грн. і 590.04 грн., відповідно, згідно з вимогами ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України “Про оплату праці”, просила стягнути з приватного підприємства “Волинь ЕКО” на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 1 220.04 грн.

Особа, в інтересах якої подана заява, ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, однак подав суду письмове пояснення, з якого вбачається, що він відпрацював на посаді кранівника приватного підприємства “Волинь ЕКО” з п’ятиденним сорокагодинним робочим тижнем, двома вихідними днями на тиждень у суботу та неділю і тривалістю щоденної роботи з 09.00 год. до 17.00 год. впродовж періоду з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно повну місячну норму праці, а впродовж періоду з 01 жовтня 2009 року до 28 жовтня 2009 року включно - неповну місячну норму праці, тобто 160 годин. З цього ж письмового пояснення видно, що ОСОБА_1 під час роботи на посаді кранівника приватного підприємства “Волинь ЕКО” не перебував у відпустках і тимчасова непрацездатність у нього не виникала, однак останнє не виплатило йому заробітну плату за період з 01 вересня 2009 року до 28 жовтня 2009 року включно і при його звільненні з роботи 28 жовтня 2009 року, коли він одержав трудову книжку, заборгованість з її виплати не погасило. З письмового пояснення ОСОБА_1 також вбачається, що через відсутність у нього відомостей про дійсний розмір власного посадового окладу та доказів, які його підтверджують, він вважає, що заборгованість з виплати йому заробітної плати за періоди з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно та  з 01 жовтня 2009 року до 28 жовтня 2009 року включно слід обчислювати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленого на кожен з них.  

Представник відповідача -  приватного підприємства “Волинь ЕКО” в судове засідання не з’явився.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, показання свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задовольнення повністю.

Так, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дали суду показання, аналогічні змісту письмового пояснення особи, в інтересах якої подана заява, ОСОБА_1

Та обставина, що державна реєстрація юридичної особи - приватного підприємства “Волинь ЕКО” була здійснена Турійською районною державною адміністрацією Волинської області 26 червня 2009 року, стверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 410510, виданим в той самий день державним реєстратором Турійської районної державної адміністрації Волинської області.

Як видно з трудової книжки НОМЕР_1, заповненої 10 листопада 1975 року, ОСОБА_1 03 серпня 2009 року був прийнятий на роботу на посаду кранівника приватного підприємства “Волинь ЕКО” згідно з наказом від 03 серпня 2009 року № 22, а 28 жовтня 2009 року – звільнений з роботи за згодою сторін відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України згідно з наказом від 28 жовтня 2009 року № 63.

 20 грудня 2009 року під час пожежі в деревообробному цеху, розташованому в с.Цміни Маневицького району Волинської області, вогнем дійсно було знищено всі бухгалтерські документи приватного підприємства “Волинь ЕКО”, що вбачається з довідки Маневицького РВ ГУ МНС України у Волинській області від 12 січня 2010 року № 9.

Зі звіту приватного підприємства “Волинь ЕКО” форми Ф4-ФСС з ТВП про нараховані внески, перерахування та витрати, пов’язані з загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, за 2009 рік видно, що заборгованість з виплати ним заробітної плати працівникам на кінець цього звітного періоду становила 8 605.00 грн.

Разом з тим, відповідно до ст.95 КЗпП України та ст.3 Закону України “Про оплату праці”, мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг роботи). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України “Про оплату праці” та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.

2

Згідно з ч.2 ст.97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов’язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності – з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

У відповідності до ч.3 ст.97 КЗпП України, конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.97 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

З довідки управління праці та соціального захисту населення Турійської районної державної адміністрації Волинської області від 31 серпня 2010 року № 617/02 видно, що приватне підприємство “Волинь ЕКО” не подавало до даного управління на реєстрацію колективний договір.

Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні ствердили, що в приватному підприємстві “Волинь ЕКО” будь-які уповноважені на представництво його трудовим колективом органи не діяли.

Як вбачається з п.п.10.5, 10.7 статуту приватного підприємства “Волинь ЕКО”, його працівникам забезпечуються належні умови й оплата праці, а також – інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, і мінімальна оплата праці визначається відповідно до мінімальної заробітної плати, встановленої державою.

У відповідності до ч.1 ст.55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, розмір мінімальної заробітної плати становив з 1 липня 2009 року 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року – 650 гривень на місяць.

Таким чином, у вересні 2009 року розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну норму праці, становив 630.00 грн.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік” від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13, місячна норма праці при сорокагодинному робочому тижні  в жовтні 2009 року становила 176 годин.

Отже, у жовтні 2009 року розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну норму праці, повинен був обчислюватися, виходячи з розцінки 03.69 грн. за 1 годину роботи у денний час (650.00 грн. : 176.00 год. = 03.69 грн./год.).

Викладене вище дає суду підстави вважати, що у жовтні 2009 року розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником впродовж періоду з 01 жовтня 2009 року до 28 жовтня 2009 року неповну місячну норму праці тривалістю 160 годин, становив 590.04 грн. (160 год. х 03.69 грн./год. = 590.04 грн.).

У відповідності до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно з ч.2 ст.233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Таким чином, на підставі викладеного вище, незважаючи на те, що праця кранівника не належить до простої, некваліфікованої праці і згідно з ч.3 ст.96 КЗпП України формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), суд, діючи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін, приходить до висновку, що заробітна плата ОСОБА_1 за періоди з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року і з 01 жовтня 2009 року до 28 жовтня 2009 року підлягає виплаті в сумі 630.00 грн. й 590.04 грн., відповідно, а тому з приватного підприємства “Волинь ЕКО” слід стягнути на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 1 220.04 грн. (630.00 грн. + 590.04 грн. = 1 220.04 грн.).

Разом з тим, зі звіту приватного підприємства “Волинь ЕКО” форми № 1 ДФ про податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за третій квартал 2009 року та дубліката картки фізичної особи-платника податків вбачається, що заробітна плата ОСОБА_1 за період з 03 серпня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно нарахована в сумі 60.14 грн.

Беручи до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виконану ОСОБА_1 впродовж періоду з 01 вересня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно повну місячну норму праці, суд вважає такими, що не відповідають дійсності, зазначені у вказаному вище звіті відомості про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за період з 03 серпня 2009 року до 30 вересня 2009 року включно в сумі лише 60.14 грн., і тому в цій частині відхиляє даний письмовий доказ.

Крім цього, згідно з ч.3 ст.88 ЦПК України, з приватного підприємства “Волинь ЕКО” слід стягнути у доход держави судовий збір в сумі 51.00 грн., оскільки позивач звільнений від його сплати у відповідності з п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.

Керуючись ст.ст.95, 108, 116, ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.3, ч.1 ст.24 Закону України “Про оплату праці”, ч.1 ст.55 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік” від 30 вересня 2008 року № 10338/0/14-08/13, п.30 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, ст.ст.10, 11, 60, ч.5 ст.81, ч.3 ст.88, ст.ст.212–215, ч.1 ст.224, ст.ст.225, 226 ЦПК України, суд,-

3

В И Р І Ш И В :

Позов прокурора Турійського району Волинської області в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємства “Волинь ЕКО” про стягнення заборгованості з заробітної плати задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства “Волинь ЕКО” в користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 1 220.04 (одна тисяча двісті двадцять гривень 04 копійки).

Стягнути з приватного підприємства “Волинь ЕКО” у доход держави судовий збір в сумі 51.00 (п’ятдесят одна гривня 00 копійок).

Рішення може бути переглянуте Турійським районним судом за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії даного рішення. Строк, протягом якого розглядалася заява про перегляд рішення, не включається  до строку на його апеляційне оскарження.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий: