Справа № 2-8570/10                                                                  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

27 серпня 2010 р.                           Жовтневий районний суд

                                     м. Дніпропетровська

У складі:

Головуючого             – судді Мазниці А.А.

Секретаря             – Ковальської Т.Г.

За участю:

Представника відповідача     – Притули В.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  
ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” про зміну договору, -

В С Т А Н О В И В :

У січні 2010 р. позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обгрунтування заявлених вимог зазначив, що 07.03.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № G0ENAK70072041, п. 13.10. якого містив положення про можливість вирішення спорів, що випливають з нього, у Жовтневому, Кіровському, Бабушкінському, Красногвардійському районних судах м. Дніпропетровська та третейському суді при асоціації “Дніпропетровський банківський союз”. Посилаючись на те, що зазначений пункт договору створює істотний дисбаланс прав та обов’язків сторін, а також спірний договір за своєю природою є договором приєднання і він не мав можливості його змінити на етапі  укладання, позивач просив суд на підставі ч. 2 ст. 634 ЦК України змінити вищезазначене положення договору, передбачивши у ньому загальні правила підсудності.

Позивач до суду не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій позов підтримав (а.с. 20)

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 07.03.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитно-заставний договір № G0ENAK70072041, п. 13.10. якого містив положення про можливість вирішення спорів, що випливають з нього, у Жовтневому, Кіровському, Бабушкінському, Красногвардійському районних судах м. Дніпропетровська, за місцезнаходженням філії банку, з діяльності якої випливає спір, та у постійно діючому третейському суді при асоціації “Дніпропетровський банківський союз” (а.с. 8-15).

Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання укладеного договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, зокрема згідно ч. 2 ст. 634 ЦК України  договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. При цьому сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання вважається договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з загальних засад цивільного права, визначених ст. ст. 3, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 112 ЦПК України в редакції, чинній на час укладання спірного договору, сторони мають право письмово визначити  територіальну підсудність справи, крім справ, для яких встановлена виключна підсудність.

Згідно ст. 12 Закону України “Про третейські суди” третейська угода може бути викладена зокрема шляхом  включення до тексту договору третейського застереження.

Посилання позивача на те, що він не погодився б з оспорюванню умовою договору, якщо мав би можливість брати участь у визначенні його умов, суд оцінює критично, оскільки позивач уклав зазначений договір, підписав його та отримав за ним кошти без будь-яких зауважень. В той же час відповідач не є монополістом на ринку фінансових послуг, а отже позивач мав можливість вибору та у випадку, якщо він дійсно мав би заперечення проти змісту цього договору, міг отримати кошти від відповідача за іншою кредитною програмою з іншим текстом договору, або в іншому банку. Також приймається до уваги, що позивач, уклавши спірний договір та отримавши за ним кошти у березні 2008 р., до грудня 2009 р. не вважав його положення несправедливими.

З урахуванням викладеного суд оцінює позов як необґрунтований по суті і вважає за необхідне в його задоволенні – відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 627, 634, 651 ЦК України, ст. 12 Закону України “Про третейські суди” ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 88, 112, 208, 209, 212-215 ЦПК України, -                                                

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити .

Рішення може бути оскаржене у загальному апеляційному порядку.

Суддя                                     А.А. Мазниця