Справа №  2-1564

                                                                               

                                         2007 рік

                                                                                                   

                               

 

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

==================================================================

        07 травня 2007 року                   Ялтинський міський суд Автономної

Республіки  Крим у складі головуючого: судді - Земляній Г.

В.,                                                                             

 при  секретарі - Копистко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у

залі суду м. Ялти цивільну справу за позовом    Відкритого  акціонерного 

товариства  «Кримєнерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2     про  виселення з гуртожитку, суд

 

УСТАНОВИВ:

            Відповідачі ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 заперечують проти

заявлених вимог.

              Позивач  Відкрите  акціонерне  товариство  «Кримєнерго» (далі

ВАТ  «Кримєнерго») просить висилити із кімнати №414 у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 відповідачів  ОСОБА_1 і ОСОБА_2  без 

надання  іншого  житлового  приміщення.  Позовні  вимоги  мотивовані  тим,  що 

позивач  є  власником  вищеназваного  гуртожитку. Відповідачка ОСОБА_1,

проживає   в кімнаті АДРЕСА_1,

разом із ОСОБА_2, з яким перебуває у фактичних подружніх відношеннях,  

самочинно вселилася в гуртожиток. Відповідач ОСОБА_2 перебував у

трудових відношеннях із позивачем, у зв'язку із чим йому була надана кімнату у

гуртожитку. Так як трудові відношення із відповідачем були припинене по ст.38

КЗУпП і відповідач неодноразово притягувався до відповідальності за порушення

трудової дисципліни, вважає, що відповідача можливо виселити без надання йому

іншого приміщення.

           Відповідачка  ОСОБА_1 заперечувала проти заявлених вимог, так

як їй не має де жити. Суду пояснила, що дійсно тривалий час проживає у кімнаті

гуртожитку, разом із ОСОБА_2 із яким  перебуває у фактичних шлюбних

відношеннях. 03 жовтня 2006 року адміністрація звільнила з роботи чоловіка і

стала вимагати їх виселення з гуртожитку.

         Відповідач ОСОБА_2 заперечує проти заявлених вимог, так як із

березня 1996 року працював на підприємстві у зв'язку із чим йому була надана

кімната у гуртожитку. 03 жовтня 2006 року він був звільнений по ч.1 ст.36 КЗУпП

по згоді сторін. Вважає, що адміністрація не може висилити його із гуртожитку

без надання іншого приміщення.             

        Розглянувши  матеріали  справи,  дослідивши  докази,  та  пояснення

сторін  суд  вважає,  що  позов  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав.

         Судом встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1, на

підставі рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради є

гуртожитком(арк.спр.47).

         Відповідач ОСОБА_2 на підставі ордеру від 24  червня 1996 року

заселився  і проживає у гуртожитку за вищевказаною адресою(арк..спр.5), так як

із 05 березня 1996 року працевлаштувався на роботу до позивача(арк..спр.56). 03

жовтня 2006 року позивач звільнив відповідача із роботи по ст.36 ч.1 КЗУпП( по

домовленості сторін)(арк.спр.56).

         На підставі ч.2 ст.132 ЖК України передбачено, що працівників

підприємства , які поселилися у гуртожиток  в зв'язку із роботою, може бути

виселено  без надання  іншого житлового приміщення  в разі звільнення  за

власним бажанням, без поважних причин за порушення трудової дисципліни або

вчинення злочину.

             Однак, ч.3 ст.132 ЖК України передбачено, що особи яки припинили

роботу із інших підстав , ніж ті що зазначені  у частині другій  цієї статті, а

також особи які перелічені у ст.125 цього кодексу можуть бути виселені тільки

із наданням іншого житлового приміщення.

             При цьому ст.125 ЖК України передбачено, що не можуть бути

виселені із гуртожитку  без надання іншого приміщення, особи які  пропрацювали

на підприємстві  не менше як десять років.

              Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 пропрацював на

підприємстві більш десяти років, тому він не може бути виселений із гуртожитку

без надання іншого приміщенні .

           Позивачу ВАТ «Кримєнерго» у задоволенні позову у цій частині слід

відмовити, так як відповідач не може бути виселений із гуртожитку без надання

іншого приміщення.

           Міркування представника позивача, що підприємство може виселити

відповідача ОСОБА_2 без надання іншого приміщення , так як відповідач

неодноразову притягувався до дисциплінарної відповідальності під час праці на

підприємстві, суд не може взяти до уваги, так як діючим законодавством данні

обставини не передбачені.

             Судом встановлено, що разом із ОСОБА_2 у кімнаті №414

гуртожитку проживає ОСОБА_1, яка перебуває із ним у фактичних шлюбних

відношеннях і заселилася у гуртожиток самовільно. Ці обставини у судовому

засіданні підтвердженні поясненнями ОСОБА_1, ОСОБА_2 і

представника позивача.

         Згідно із даними паспорту відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за

адресою: АДРЕСА_2(арк..спр.54).

       Таким чином, судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1  яка мешкає

у кімнаті №414 гуртожитку у будинку  під АДРЕСА_1,

самоуправно зайняла житлове приміщення, так як самочинно вселилася в вказане

приміщення, без яких-небудь підстав, зареєстрована і має право на житло за 

адресою  АДРЕСА_2.

          Згідно  зі  ст.  116  ЖК    України  особи,   які  самоуправно 

зайняли  приміщення,  виселяють  без  надання  іншого  жилого  приміщення.

          При цьому тривалість користування самоуправно зайнятим приміщенням 

не породжує, яких не будь прав на нього.

       При таких обставинах позов ВАТ «Кримєнерго» у цій частині  слід

задовольнити, висилити ОСОБА_1 із займаного нею приміщення гуртожитку. 

        На  підставі викладеного, керуючись ст.ст.4,6,10,60, 215-216 ЦПК

Україна, ст.ст. 116,125,132 ЖК України, суд

 

В И Р І Ш И В:

        Позов  Відкритого акціонерного товариства «Кримєнерго» задовольнити в

частині.

         Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,

яка народилася у місті Ялта,   з  кімнати  АДРЕСА_1.

        У залишеній частині позову відмовити.

         На рішення суду може бути подана заява про намір оскаржити його у

Апеляційному суді Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд у

строк 10 днів з моменту проголошення рішення, або Апеляційна скарга у

Апеляційний суд Автономної Республік Крим через Ялтинський міський суд у строк

20 днів від дня подачі заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає  законну чинність після закінчення строку подачі заяви про

апеляційне оскарження, якщо заява про апеляційне оскарження не була подана 

 

                    Суддя

Ялтинського місцевого

суду                                                                            

   Г.В.  Земляна