Судове рішення 2-124/2007 від 13.12.2007

Судове рішення #1271394

Справа № 2-124

2007 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇІНИ

==================================================================

04 травня 2007 року Ялтинський міський суд Автономної республіки Крим

в складі: головуючої - Земляної Г.В., при секретарі - Копистко О.М., з

участю адвоката - ОСОБА_1, розглянувши у судовому засіданні в залі

суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до

ОСОБА_3, 3-тя особа: приватний нотаріус Ялтинського

нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору купівлі

продажу квартири від 24 лютого 2004 року недійсним, та за зустрічним позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про виселення без надання

іншого жилого приміщення, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом

зняття з реєстрації,

встановив:

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 проти зустрічних позивних вимог

заперечують.

Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду із позивною заявою до ОСОБА_3 і просила суд визнати договір-купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 лютого 2004 року недійсним,

так як у час укладення договору не усвідомлювала своїх дій і не могла керувати

ними.

01 лютого 2007 року позивачка ОСОБА_2 і її представник ОСОБА_5 у

судовому засіданні, вточнили позивні вимоги, і просять суд визнати недійсним

договір купівлі-продажу вищевказаною квартири, привести сторони у попередній

стан і повернути позивачу спірну квартиру. Заявлені вимоги мотивовані тим, що

проведеною судово-психіатричною експертизою встановлено, що наявність у

позивачки такої хвороби, як епілепсія , привело до органічного порушення

особистості, зниження функцій психічної діяльності, емоціонального напруження

і нестійкості психіки. При наявності вказаного захворювання, у момент вчинення

угоди позивачка була введена в оману, дівчатами, які жили у неї на квартирі і

відповідачем ОСОБА_3, відносно умов угоди. Відповідач ОСОБА_3,

достовірно знаючи про стан здоров'я позивача, із допомогою третіх осіб

переконала її підписати договір купівлі - продажу квартир, не роз'яснивши суть

угоди. У день підписання угоди у позивачки був приступ епілепсії, тому вона не

розуміла обстановку біля неї , погано розуміла, що відбувається і що вона

робила. Намагалася розірвати противоправний договір, ще у день його

укладення, мотивуючи тим, що її ввели в оману, і грошей за продану квартиру

вона не одержувала.

Проти зустрічної позивної заяви заперечує, так як вона не мала наміру

продавати квартиру, вона тяжко хвора людина не має де жити, так як іншого житла

у неї не має. Вона не бажала переселятися із зазначеної квартири й тим більше

її продавати.

Представник відповідачки ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні

вимоги позивачки ОСОБА_2 не визнає, й просить суд відмовити позивачці у

позові, вважаючи, що визнання договору купівлі-продажу спірної квартири

недійсним не засновано на законі, оскільки угода була укладена в нотаріальній

формі з дотриманням всіх норм чинного законодавства для здійснення такого роду

угод. Позивачка усвідомлювала вчинені нею дії, так, як її послідовне й логічне

поводження вказувало на її дієздатність до угоди в момент такої й після

укладання договору купівлі продажу спірної квартири. Відповідачка ОСОБА_3

по оголошенню про продаж квартири познайомилася із позивачкою, яка виявила

бажання продати квартиру, так як мала намір виїхати до своїх родичів у Росію.

Вони домовилися про ціну угоди і істотні умови, після чого домовилися про день

і час укладення угоди у нотаріуса. У призначений час позивачка прийшла до

нотаріальної конторі, їм було роз'яснено нотаріусом суть угоди, вона передала

позивачці гроші, після чого та підписала угоду. У зустрічній позивній заяві

просить суд висилити ОСОБА_2 із належної їй на праві власності квартири і

зняти її із реєстрації, так як будучі власником квартири не може в нею

вселитися , користатися і розпоряджатися.

Третя особа, приватний нотаріус Ялтинського міського нотаріального округу

ОСОБА_4 заперечувала проти заявлених вимог, так як нею 24 лютого 2004

року була посвідчена угода між сторонами. ОСОБА_2 при укладенні угоди чітко

висловлювала свій намір продати квартиру. Вона роз'яснила сторонам суть угоди

на російській мові, ОСОБА_2 вийшла із покупцем у іншу кімнату, де сторони

звичайно передають гроші. Вийшовши із кімнати вона підписала угоду, заяву про

те що в шлюбі не перебуває, отримала копії угоди і пішла. Яких-небудь

претензій з її боку до підписання і під час підписання угоди не було.

Сумнівів у дієздатності ОСОБА_2 не було. Через деякий час до неї дійсно

зверталася ОСОБА_2 із вимогами розірвати угоду.

Вислухавши сторони, їхніх представників, свідків, дослідивши матеріали

цивільної справи, висновок стаціонарної судово-психіатричної експертизи, суд

уважає, що в позовних вимогах позивачки ОСОБА_2 і по зустрічному позову

ОСОБА_3 слід відмовити з наступних підставах.

Судом встановлено, що 24 лютого 2004 року позивачка ОСОБА_2 продала, а

відповідач ОСОБА_3 купувала квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 18 кв. метрів , житловою площею 10,3 кв.

метра(арк.спр.5)

25 лютого 2004 року відповідачка зареєструвала право власності на нерухоме

майно в комунальному підприємстві «Ялтинське бюро технічної інвентаризації»,

тим самим відповідно до ч. 4 ст..334 ЦК України придбала права власності на

нерухоме майно, квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1(арк.спр.15,16).

На підставі ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання

в момент вчинення правочину стороною вимог які встановлені ст.203 ЦК України,

то б то волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати

його внутрішній волі.

Однак на підставі ст.230 ЦК України, угоду може бути визнана недійсною, якщо

одна із сторін правочину навмисно ввела іншу сторону в оману , щодо обставин,

які мають істотне значення , такий правочин визнається судом не дійсним.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2, змінивши підстави

позову посилався в на ті обставини, що інші особи, які мешкали у той час на

квартирі позивачки(«дівчата») і відповідачка ОСОБА_3 ввела в обману

позивачку, яка страждає органічним розладом особистості, відносно суттєвих

обставин угоди не надавши їй гроші від продажу квартири, більш того позивачка

не мала наміру укладати угоду.

Перевіряючи доводи позивачки і її представника, судом встановлено, що згідно

акту № 104 дослідження стаціонарної судово-психіатричної експертизи позивачка

психічним захворюванням як не страждає в цей час, так і не страждала таким у

період часу, що доводиться на момент підписання договору купівлі - продажу

квартири 24 лютого 2004 року. Як у цей час, так і під час, до якого ставитися

складання договору купівлі-продажу квартири 24 лютого 2004 року, у ОСОБА_2

виявляється органічний розлад особистості й поводження внаслідок епілепсії з

легкими когнітивними порушеннями, що не перешкоджало їй розуміти значення своїх

дій і керувати ними в період часу, що доводиться на момент підписання договору

24 лютого 2004 року. У тимчасово хворобливому стані (епілептичний приступ, стан

порушеної свідомості), у зазначений період часу ОСОБА_2 не перебувала (а.с.

243-252).

Тобто на момент укладення угоди відповідачка у тимчасовому хворобливому стані

не перебувала. Посилання на приступ епілепсії у день укладення угоди, також не

підтверджується даними реєстрації викликів швидкої допомоги, так як по наданим

даним, швидка допомога на протязі 2004 року до ОСОБА_2 не викликалася

(арк.спр.96).

Допитані же у судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, що

позивачка ОСОБА_2 не мала наміру продати квартиру, була введена в оману

сторонніми особами( двома дівчинами), які проживали у неї у той час на квартирі

безкоштовно. Позивачка не отримала грошей після підписання угоди від

відповідачки ОСОБА_3. Указані обставини їм стали відомі 24 лютого 2004

року у вечорі від ОСОБА_2, яка надала їм копію договору купівлі - продажу.

Так як угода була укладена в супереч воли позивачки, вони сказали їй звернутися

до міліції і піти до нотаріуса.

Таким чином, у порушення вимог ст. 62 ЦПК України, на підставі якої

кожна сторона повинна довести суду ті обставини на які вона посилається як на

підставу своїх доводів і заперечень, позивачем і її представником не доведено

суду, що відповідачка ввела позивачку в оману.

Доводі представника позивачки, що відповідачка ОСОБА_3 ввела в

омуну позивачку у судовому засіданні ніякого підтвердження не знайшли.

І представник позивачки і свідки підтверджують ті обставини, що позивачка

була введена в оману сторонніми особами. Які дії відповідачки ОСОБА_3 чи

бездіяльність ввели в оману позивачку суду не пояснено і доказів у цій частині

суду не надано.

Разом із тим на підставі ст.230 ЦК України правочин може бути

признаний недійсним тільки у випадку , коли обман вчинила сторона правочину .

У випадку коли інша особа повідомила іншій неправдиві відомості, останній не

можне бути визнаний недійсним по ст.230 ЦК України.

Доводі представника позивачки, що позивач ввела в оману відповідача не найшли

підтвердження у судовому засіданні і в матеріалах справи. Посилання

представника позивачки на звернення у міліцію , після підписання угоди і до

нотаріуса судом перевірені. Як свідчить із пояснень нотаріуса позивачка дійсно

зверталася до неї після підписання угоди. Однак, яких-небудь заяв відносно

того, що ОСОБА_3 ввела в оману позивача не має.

Допитана у судовому засіданні лікар Іларіонівна Н.П. підтвердила суду ті

обставини, що позивачка дієздатна особа. Однак, в силу страждання епилепсією

має вади психіки, які не впливає на її дієздатність. Позивачка соціально

адаптована.

Разом із тим, як свідчить із пояснення представника ОСОБА_3 відповідачка,

маючи намір придбати квартиру у свою власність, познайомилася з позивачкою, що

виявила бажання продати квартиру, що влаштовувала за ціною і якістю

відповідачку. Для здійснення угоди 24 лютого 2004 року сторони за договором

прийшли до приватного нотаріуса Ялтинського міського нотаріального округу

Автономної республіки Крим ОСОБА_4, у якої в цей же день і засвідчили

угоду по купівлі-продажу спірної квартири з дотриманням чинного законодавства,

передавши позивачці, оговорені сторонами кошти за квартиру, за що позивачка

розписалася у угоді (арк.спр. 15).

Ці обставини у судовому засіданні підтвердила приватний нотаріус Ялтинського

міського нотаріального округу Автономної республіки Крим ОСОБА_4, яка

заявила, що при здійсненні угоди вона встановила за зовнішніми ознаками

дієздатність сторін, що мають бажане добровільного волевиявлення здійснити

операцію по купівлі продажу спірної квартири. Крім цього, оскільки сторони

виходили для розрахунку з кабінету, де складалася угода, ОСОБА_4 опитала,

чи мають вони добровільне бажання укласти угоду, на що отримала відповідь

сторін про згоду укласти договір купівлі-продажу спірної квартири.

Посвідчена нотаріусом, між сторонами 24 лютого 2004 року, угода купівлі-продажу

квартири відповідає вимогам закону і підстав для визнання угоди недійсною по ст.

230 ЦК України не має.

У відповідності зі статтею 386 ЦК України, - Держава забезпечує рівний захист

прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати

можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до

суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право,

або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Однак, при здійсненні своїх прав позивач, повинна не порушувати права інших

осіб.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прописана і проживає у спірній

квартирі із 2000 року(арк.спр.17).

Однак, на підставі ст.62 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті

обставини на які вона посилається як на підставу своїх доводів і заперечень.

При посилання на порушення своїх прав, позивачка ОСОБА_3 не вказала яким

чином і які її права порушені, на надала суду докази у підтвердження заявлених

вимог. Згідно із поясненнями представника позивача, позивачка житлом

забезпечена. Посилання на порушення права власності, не передбачає права

позивача на виселення відповідача ОСОБА_2 із квартири.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 10, 60, 205, 208,

209212-215 ЦПК України, ст.ст.203,215,230,386 Цивільного Кодексу України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про

визнання договору купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 від 24 лютого 2004 року недійсним - відмовити.

В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про усунення

перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення без надання іншого жилого

приміщення і зняття з реєстрації - відмовити.

На судове рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного

суду Автономної республіки Крим у строки та порядку передбаченим ст.ст. 294,

296 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя

Ялтинського міського

суду Г.В.Земляна

Справа № 2- 124