Справа № 2-960  

2010 р.  

    Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М                         У К Р А Ї Н И  

  23  листопада  2010  року                                                      м. Городенка  

  Городенківський  районний  суд Івано-Франківської області  

В складі: головуючого – судді  Стефурака Є.М.  

      Секретаря      Козаченко Л.Д.      

розглянувши у судовому засіданні в залі суду  в місті  Городенка справу за позовом       ОСОБА_1   до Управління  Пенсійного  фонду України в Городенківському районі  про  стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги  як   дитині  війни,  

ВСТАНОВИВ:  

  Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України  в Городенківському районі  в якому просить визнати бездіяльність відповідача протиправними щодо  нарахування і виплати щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни,  зобов”язати  відповідача здійснити нарахування та виплатити позивачу  доплати до пенсії  як дитині війни згідно ст 6 Закону України „  Про соціальний захист дітей війни" за період з 01.06.2006 р. по серпень 2010 року в розмірі - 6420 грн. та суму недоплачену  до моменту вирішення даної справи. Зобов”язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачці  таку допомогу надалі при нарахуванні та виплаті пенсії.  Стягнути судові витрати по справі.  

В судове   засідання позивач   не з»явився в заяві поданій суду   позовні вимоги підтримав.  Просить справу розглянути без його  участі.  

Представник відповідача —   в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи  повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив.  

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що між сторонами виник спір щодо захисту порушеного права пенсіонера, наділеного статусом “дитина війни" на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".  

Судом встановлено, що   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  є пенсіонером  та відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 р., набув    статусу “дитина війни".  

Дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" на 2007 р. було зупинено статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" (з урахуванням положень п.12 ст.71 цього Закону).  

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік", дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" відновлено. Відповідно до п.5 резолютивної частини вказаного рішення воно має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними. У відповідності з вимогами ч.2 ст. 152 Конституції України визнані неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік" втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України.  

Отже, з 09.07.2007 р. відновлено дію 6 Закону України “Про соціальний захист дітей    війни" щодо встановлення розміру підвищення до пенсії.  

Згідно Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов’язок по нарахуванню і виплаті передбаченої ст. 6 Закону надбавки до пенсії позивачу покладено на Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі.  

Однак, всупереч рішенню Конституційного Суду України відповідач Управління Пенсійного фонду України в Городенківському районі    провів виплату позивачу пенсії без урахування тридцятивідсоткового підвищення мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

Стосовно вимоги  за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року судом встановлено, що згідно п.41 розд. П Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, згідно якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані положення визнані неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р.  

Незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст. 6 Закону у попередній редакції, відповідач всупереч рішенню Конституційного Суду України в період з 22.05.2008 р. по 31.12.2008 року нарахував та виплатив позивачу підвищення до пенсії у розмірі лише 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

Відповідно до даних відповідача від 25.08.2010 року № 835 /М-15  позивачу з 01.01.2008 року виплачено 47 грн. підвищення до пенсії як дитині війни. З 22 травня 2008 року відповідно до Постанови КМ України №530 від 28.05.2005 року виплачено 48,10 грн., з 1 липня — 48,20 грн., з 1 жовтня 2008 р. по даний час 49,80 грн.  

Таким чином, при виплаті пенсії позивачу з 22.05.2008 р. до 31.12.2008 р. відповідачем не дотримано вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни". Посилання відповідача на врегулювання даного питання Постановою КМ України №530 від 28.05.2008 року не заслуговує на увагу, оскільки згідно з положенням ч.4 ст. 4 ЦК України у разі якщо Постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншого закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Також згідно ч. 4 ст. 8 ЦПК України у разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує  акт  законодавства, який має вищу юридичну силу.  

Що стосується вимоги з 01 січня 2009 рік по день постановлення судового рішення, то незважаючи на те, що з 22.05.2008 р. відновлено дію ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни" у попередній редакції, і її чинність станом на 2010 рік, відповідач неправомірно провів виплату позивачу підвищення до пенсії відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2005 в розмірі 49,80 грн.  

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають до часткового задоволення. Зокрема, слід визнати протиправною  відмову відповідача у виплаті  ОСОБА_1      підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".  

Зобов’язати  Управління пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області  нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" за період з 25 серпня 2007 року до 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року, за період з 01 січня 2009 року до 31 грудня 2009 року та за період з 01 січня 2010 року до 23 листопада  2010 року.  Однак визначення розміру нарахування у вказаних правовідносинах є функцією суб'єкта владних повноважень, у даній справі - відповідача. У зв'язку з цим, суд вважає, що в цій частині - визначення та стягнення конкретної суми    допомоги позовні вимоги не підлягають задоволенню.  

Згідно зі ст.ст. 257   Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлена три роки. Відповідно до ст. 261 цього кодексу   - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.   Оскільки позивачка   звернувся до Управління пенсійного фонду України в Городенківському районі Івано-Франківської області  з приводу  захисту порушеного його права як пенсіонера, відповіддю від 25.08.2010 року за №835/М-15 йому   відмовлено  в задоволенні його звернення то, суд вважає, що у позові за період з 09.07.2007 року до  24.08.2007 року слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.  

Позовні  вимоги   позивача про зобов'язання відповідача в подальшому здійснювати та  виплачувати йому дане підвищення до пенсії як дитині війни   є безпідставними, оскільки встановлює обов'язки на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припиненні.  

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд стороні на користь якої ухвалено рішення, присуджує з другої сторони понесені нею  і документально підтвердженні судові витрати.  

На підставі наведеного, відповідно до ст.ст. 55, 124, 152 Конституції України, ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004р. №2195-IV, Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008, ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. №1058-IV, ст.ст. 3-11, 15, 60 ЦПК України, керуючись ст.ст. 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд, –  

  ПОСТАНОВИВ :  

  Позов задовольнити частково.  

Визнати протиправною відмову Управління пенсійного фонду України в Городенківському   районі   щодо підвищення ОСОБА_1  пенсії у розмірі передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни".  

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Городенківському   районі  нарахувати та виплатити  ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці с. Топорівці Городенківського району Івано-Франківської області     підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни" за період з 25  серпня  2007 року до 31 грудня 2007 року, за період з 22 травня 2008 року по 23  листопада  2010 року з врахуванням уже виплачених сум підвищення до пенсії за вказані періоди.  

В решті вимог відмовити.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

  Суддя                                                                       Стефурак Є.М.