Справа № 2а-2094/10/0308

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

07 червня 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді -                 Олексюка А.В.,

при секретарі -                     Шепелюк І.В.

з участю позивача                     ОСОБА_1

представника позивача                 ОСОБА_2

представника відповідача                 Куксенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВДАІ (з обслуговування м. Луцька) та АТІ (ВДАІ УМВС України у Волинській області) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до ВДАІ (з обслуговування м. Луцька) та АТІ (ВДАІ УМВС України у Волинській області) про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.

Позов мотивує тим, що постановою від 29 квітня 2010 року позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 430 грн. З винесенням даної постанови та накладенням штрафу не погоджується та винним себе не вважає.

Просить суд постанову серії АС № 122276 від 29 квітня 2010 року визнати протиправною та скасувати, визнати дії інспектора протиправними.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав в ньому викладених та просили задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково.

В судовому засіданні встановлено, що 29 квітня 2010 року відносно позивача було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 430 грн. З вищезазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1. . 29 квітня 2010 року о 14 год. 20 хв. керуючи автомобілем марки «ГАЗ», д. н. з. НОМЕР_1, по вул.. Глушець в м. Луцьку не надав переваги в русі тролейбусу, який розпочав рух із заїзного кармана «Зупинки загального користування», чим порушив п. 17.4 ПДРУ. (а.с.    ).

Як вбачаєьтся з 17.4. Правил дорожнього руху України у населених пунктах, наближаючись до автобуса, мікроавтобуса або тролейбуса, що розпочинає рух від позначеної зупинки, розташованої в заїзному “кармані”, водії інших транспортних засобів зобов’язані зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати можливість маршрутному транспортному засобу розпочати рух.

З матеріалів справи не вбачається, що позивач порушив п. 17.4 Правил дорожнього руху України.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Судом встановлено, що при складенні протоколу про адміністративне правопорушення зі сторони особи, яка склала протокол, допущено ряд процесуальних порушень, зокрема, свідком зазначена особа, яка є працівником міліції, не відібрано пояснення від свідків, порушника, оскільки останній не був згідний з вказаним порушенням, не враховано характеру вчиненого правопорушення, особу порушнику, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність .

Частиною 2 ст. 71 КАС України  передбачено, що по адміністративних справах про  протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Дані обставини не були спростовані в судовому засіданні відповідачами, суду не було представлено жодних доказів в підтвердження обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку, що постанову серії АС № 122276 від 29 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_1до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП слід скасувати і надіслати справу на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 159, 163, 167 КАС України, на підставі ст.ст. 256, ч. 2 ст. 293 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Постанову інспектора ДПС ВДАІ (з обслуговування м. Луцька) та АТІ (ВДАІ УМВС України у Волинській області) сержанта міліції Гришина Сергія Валерійовича серії АС № 122276 від 29 квітня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП скасувати.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Постанова є остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя

Луцького міськрайонного суду                             А.В. Олексюк