Справа № 2-92/10 р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

26 жовтня 2010 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого -                            судді Лущеко Л.Г.

             при секретарі -                                                     Качкаєвій М.І.

за участю прокурора -                         Бекірова Е.Ф.

позивача -                                                                     ОСОБА_1

її представника -                         ОСОБА_2

відповідача -                             ОСОБА_3

    третьої особи - представника Зуйської

селищної ради Білогірського району АР Крим -                        Безуха Є.В.

третьої особи – представника служби у справах

дітей Білогірської РДА АР Крим -                 Коченкової О.Є.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: Зуйська селищна рада Білогірського району Автономної Республіки Крим, служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про примусове вселення, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визначення порядку користування житловим будинком, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, СГІРФО Білогірського РВ ГУ МВД України в АР Крим про зняття з реєстрації; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визначення місця проживання дітей,  

                    ВСТАНОВИВ:

    позивач просить суд вселити ОСОБА_1 та її дітей ОСОБА_6 – 2000 року народження, ОСОБА_7 – 2002 року народження в будинок за адресою: будинок № АДРЕСА_1, стягнути з відповідача на її користь судові витрати по сплаті держмита у сумі 8,50 грн та на інформаційно – технічне забезпечення справи у сумі 37 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що в будинку за адресою: будинок № АДРЕСА_1 вона з дітьми зареєстрована з березня 2006 року, відповідач зареєстрований за цією адресою з 24.11.2005 року. З 1999 року позивач з відповідачем перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого мають двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 – 2000 року народження та ОСОБА_7 – 2002 року народження. Шлюб між сторонами розірваний 04.11.2009 року. У відповідача є інша жінка, яка проживає з ним у вказаному будинку зі своєю дитиною. Внаслідок поганого ставлення відповідача до позивача, вона вимушена була з дітьми проживати тимчасово у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2. Позивач не має ніякого іншого житла. Вселитись у житло, де проживає відповідач, не має можливості, бо він цьому перешкоджає.

    Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, СГІРФО Білогірського РВ ГУ МВД України в АР Крим про зняття з реєстрації; а також з позовом до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визначення місця проживання дітей.

    Свої вимоги мотивує тим, що він є власником житлового будинку за адресою: будинок № АДРЕСА_1. Він, як батько своїх неповнолітніх дітей, ніколи не заперечував і не заперечує проти того, щоб в його будинку були зареєстровані та проживали в подальшому їх діти: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Згідно зі ст.ст. 317, 319 ЦК України, власникові належить право володіння, користування і розпорядження майном, що належить йому. І ніхто не має права обмежувати власника в цьому. Як пояснює сама ОСОБА_1, між нею та позивачем склалися нестерпні, украй неприязні стосунки, які перешкоджали б ОСОБА_3 нормальному мешканню з ОСОБА_1 Тим часом, не дивлячись на „скандали і акти насильства”, як вказує ОСОБА_1, а також не дивлячись на те, що житлова площа має досить невеликий размер - 26.6 кв. м, що вони розведені і позивач – ОСОБА_1  знає, що ОСОБА_3 намагається будувати нові родинні стосунки з іншою людиною, ОСОБА_1, прикриваючись нібито інтересами дітей, намагається вселитися в будинок, що належить ОСОБА_3 При цьому та обставина, що між ними склалися „нестерпні стосунки” навряд чи відповідає інтересам їх неповнолітніх дітей. Він ніколи не перешкоджав мешканню його дітей в будинку, що йому належить. Вважає, що його діти можуть і повинні проживати в його будинку разом з ним.

Він не виганяв і не виселяв позивача ОСОБА_1 з будинку, що належить йому. В результаті того, що їх стосунки не склалися, ОСОБА_1 добровільно пішла жити в будинок своїх батьків. У зв'язку з тривалим не проживанням в будинку, що належить ОСОБА_3, вона втратила право користування житловим приміщенням.

Вважає, що ні фактичним мешканням, ні наявністю реєстрації в житловому приміщенні, що не належить їй, ОСОБА_1 не набуває права володіти, розпоряджатися і користуватися майном - будинком, що належить ОСОБА_3 за адресою: будинок № АДРЕСА_1. Вона також не може перешкоджати в його бажанні, наприклад, продати будинок, що належить йому та придбати інше житлове приміщення, в якому його колишня  дружина не буде зареєстрована. Тому вважає, що її вимоги про вселеннянеобгрунтовані, крім того, має на меті йому, як власникові, перешкоджати в належному користуванні своїм житлом, нормально, спокійно проживати, а також має на меті зіпсувати йому життя, перешкодити створенню нової сім'ї. І при цьому ОСОБА_1 не непокоїть, таке „спільне” життя на площі 26.6 кв.м по суті вже чужих людей, зі скандалами, взаємними образами, приниженнями на очах дітей, що перш за все шкодить дітям.

Крім того, просить суд визначити місцем мешкання його неповнолітніх дітей ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 з ним в його будинку, що належить йому на праві власності за адресою: АДРЕСА_1.

До будинку ОСОБА_1 не має жодного відношення.

Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_1 використовує будь-який привід для з'ясування стосунків, виникнення скандалів, що само по собі шкодить інтересам дітей, їх психічному стану і здоров'ю. В даний час вона перешкоджає ОСОБА_3 в спілкуванні з дітьми, що також негативно впливає на виховання і розвиток дітей. У зв'язку з цим, вважає, що визначення місцем проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 є обгрунтованим і доцільним. Оскільки в цьому випадку, на відміну від ОСОБА_1, він не має наміру обмежувати спілкування або якось перешкоджати спілкуванню дітей з їх матір'ю і матері з дітьми. Він ніколи не перешкоджав проживанню дітей з ним, матеріально їх підтримував, приймав активну участь в їх вихованні. Для нормального мешкання дітей має нормальні житлові умови і достатній заробіток, про що свідчить регулярна виплата аліментів на дітей у розмірі 600 грн та інша додаткова допомога.

    В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 свій позов підтримали та уточнили, а саме: позивач просить суд вселити позивача та її дітей по місцю їх реєстрації; зобов”язати відповідача ОСОБА_3   усунути перешкоди, і надалі не утворювати перешкод в користуванні житловим будинком з надвірними господарськими будовами і спорудами та земельною ділянкою під № АДРЕСА_1. Визначити наступний порядок користування вищезгаданим житловим будинком: виділити позивачу та двом дітям в окреме користування житлову кімнату під номером 1-4 площею 9,3 кв.м і кімнату під номером 1-5 площею 17,3 кв.м, суміжні між собою; всього загальною площею 26,6 кв.м. Відповідачу виділити в окреме користування: житлову кімнату під номером 1-3 площею 8,7 кв.м, кімнату під номером 1-2, яка значиться кухнею, площею 10,7 кв.м, також суміжні між собою, загальною площею 19,4 кв.м, а загальні приміщення під номерами 1-1(коридор), 1-6 (туалет, ванна), вхід, виходи та інші підсобні приміщення (сарай), земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок з надвірними будовами, спорудами, водяну свердловину для забору води - залишити в спільному користуванні з відповідачем.

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати по позову у вигляді судового збору в сумі 8,50   грн, за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 37 грн, і за надання правової допомоги адвокатом в сумі 1500   грн. Зустрічний позов та позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дітей не визнали.

    Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав, свій зустрічний позов підтримав, а також підтримав свій позов до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей. Крім того, пояснив суду, що він кожен день відвозить дітей до школи, а також зустрічається з ними у вихідні дні по 5-6 годин, але для нього це мало. Він проживає на тимчасові заробітки, постійної роботи не має, зустріти дітей після школи і доглянути їх поки ще нікому, сподівається, що вони самі знайдуть собі раду, поки він повернеться з роботи, або його батьки їх доглянуть.  

    В судовому засіданні третя особа - представник Зуйської селищної ради Білогірського району АР Крим позов ОСОБА_1 підтримав, зустрічний позов ОСОБА_3, а також позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей не визнав, суду пояснив, що відповідно до ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, що проживають спільно з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Згідно ч.2 ст. 64 ЖК України, до членів сім'ї наймача відносяться чоловік наймача, їх діти і батьки. Згідно ст.156 ЖК України, член сім'ї власника володіє лише правом користування житловим приміщенням і правом на вселення в нього інших членів сім'ї.

Об'єм прав користування житловим приміщенням у членів сім'ї такий же, як у самого власника. Згідно ст. 156 ч.1 ЖК України, передбачено, що члени сім'ї користуються житловим приміщенням нарівні з власником будинку. Цей принцип діє завжди, за винятком випадків, коли при вселенні членів сім'ї в житло власника, вони уклали між собою спеціальну угоду. Даної угоди у сторін не було.

При припиненні родинних стосунків з власником (в даному випадку при розлученні), колишні члени сім'ї власника не втрачають право користування займаними житловими приміщеннями (ч.4 ст.156 ЖК України). Але, якщо власник не згоден, щоб колишні члени сім'ї користувалися його житлом безкоштовно, вони зобов'язані платити йому за користування житлом і за комунальні послуги. Розмір плати за житло встановлюється угодою сторін.

Виселення ж членів сім'ї власника (у тому числі і що були) можливо лише в тому випадку, якщо вони систематично псують або руйнують житлове приміщення, використовують його не за призначенням, систематично порушують правила мешкання, що робить неможливим для інших громадян мешкання з ними в одній квартирі або одному будинку. Таке виселення вирішується лише в судовому порядку і без надання особі, що виселяється іншого житла. Вважає, що у ОСОБА_3 немає підстав перешкоджати ОСОБА_1 з дітьми вселитись у його житло.

    Третя  особа - представник служби у справах дітей, сім”ї та молоді Білогірської райдержадміністрації в судовому засіданні позов ОСОБА_1 підтримала, зустрічні вимоги та позов ОСОБА_3 не визнала, суду пояснила, що в інтересах дітей слід задовольнити вимоги ОСОБА_1, а вимоги ОСОБА_3 слід залишити без задоволення.

    Третя особа представник СГІРФО – в судове засідання не з”явився жодного разу з невідомої суду причини, сповіщений був належним чином, своєчасно (а.с. 60, 72, 104, 117).

    Суд, з урахуванням думки сторін та третіх осіб, вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника СГІРФО за наявними матеріалами справи.

    Суд, заслухавши сторони, представників третіх осіб, дослідивши матеріали справи, оглянувши цивільну справу № 2-1097/09 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, відмовний матеріал № 1245 про відмову в порушенні кримінальної справи проти ОСОБА_3, вважає за можливе відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 та частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 Як пояснили сторони в судовому засіданні  і це вбачається з матеріалів справи, вони дійсно перебували у шлюбі (т.1, а.с.9), який був в подальшому розірваний (т.1, а.с.46, 68). Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей (т.1, а.с.10 ). Проживали разом та були зареєстровані в житловому будинку за адресою: АР Крим, АДРЕСА_1 (т.1, а.с.11, 12). Будинок належить ОСОБА_3 на праві власності, що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, копією витягу з реєстру правочинів, де власником будинку вказаний ОСОБА_3, копією договору дарування (т.1, а.с. 91-95). Між сторонами склались погані стосунки, що потягло втручання робітників міліції (т.1, а.с.13, 14; відмовний матеріал № 1245).

    Відповідно до вимог ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок, користуються ним для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно вимог ст.155 ЖК України, житлові будинки, які знаходяться у власності громадян, не можуть бути у них вилучені, власник не може бути позбавлений права користування житловим будинком, крім випадків, передбачених законом.

    Згідно вимог ст.156 ч.1 ЖК України, члени сім”ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. У даному випадку ОСОБА_1 не є членом сім”ї ОСОБА_3, що вони в судовому засіданні не заперечували, а навпаки, підтвердили, що вони стали чужими один одному з поганими стосунками і, крім того, колишні члени сім”ї не проживають з ОСОБА_3 разом з ним в його будинку тривалий час, а саме: з червня 2009 року.

Згідно вимог ст.2 ч.156 ЖК України, за згодою власника будинку член його сім”ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім”ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. ОСОБА_3 в судовому засіданні не заперечує проти того, щоб діти проживали разом з ним та були зареєстровані за його адресою.

    В матеріалах справи № 2-1097/09 Білогірського районного суду АР Крим за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу йдеться мова про те, що діти проживають разом з матір”ю і спорів про місце проживання дітей між сторонами немає (а.с.3, 11, 33). У відповідності з вимогами ст.29 ч.3, ч.4 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків, або одного з них, з ким вона проживає. У разі спору місце проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.

Згідно вимог ст.41 ч.4 Конституції України, право приватної власності є непорушним. Будинок за адресою: будинок № АДРЕСА_1, належить ОСОБА_3 на праві приватної власності і як власник житла, не дає своєї згоди на вселення іншої людини – ОСОБА_1, але бажає, щоб діти проживали з ним, однак, мати дітей - ОСОБА_1 не згодна на проживання дітей з ОСОБА_3 в його будинку за вищевказаною адресою окремо від неї. Суд вважає, оскільки між сторонами склались погані стосунки, то в інтересах неповнолітніх дітей, недоцільно проживати сторонам за однією адресою, оскільки це буде негативно впливати на пихічний стан дітей, на їх розвиток. Крім того, житлова площа в будинку за вищевказаною адресою складає 26,6 кв.м (т.1, а.с. 91, т.2, а.с.7), а згідно ст.47 ЖК України, норма жилої площі в Україні встановлена в розмірі 13,65 кв.м на одну особу. Крім того, згідно вимог ч.2 ст.50 ЖК України, не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев”ять років, крім подружжя. У відповідача по первісному позову - ОСОБА_3, як пояснили сторони в судовому засіданні, є дружина з дитиною віком біля 10 років. У позивача ОСОБА_1 - діти різної статі і сину виповнилось десять років.

    На підставі викладеного, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 відмовити в задоволенні її вимог, ОСОБА_3 зустрічний позов задовольнити і зняти з реєстрації ОСОБА_1 та відмовити ОСОБА_3 в задоволенні його вимог у визначенні місця проживання дітей за адресою: будинок № АДРЕСА_1 з ОСОБА_3.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 169, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 156 ч.4, 157 ЖК України, ст.161 СК України, ст. 29 ч.3, ч. 4 ЦК України, суд

              ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_3, треті особи: Зуйська селищна рада Білогірського району Автономної Республіки Крим, служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про примусове вселення, усунення перешкод в користуванні житловим будинком, визначення порядку користування житловим будинком - залишити без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, СГІРФО Білогірського РВ ГУ МВД України в АР Крим про зняття з реєстрації – задовольнити.

Зняти з реєстрації ОСОБА_1 з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: служба у справах дітей Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим про визначення місця проживання дітей з ОСОБА_3 – залишити без задоволення.

На рішення може бути подана апеляція протягом десяти днів з моменту проголошення рішення в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Білогірський районний суд АР Крим.

Головуючий