Справа № 2- 519/2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

08 листопада 2010 року Білогірський районний суд Автономної Республіки Крим  

у складі:  

головуючого                                судді Лущеко Л.Г.

             при секретарі                                              Качкаєвій М.І.

    з участю позивача -                     ОСОБА_1

    представника позивача                          ОСОБА_2

відповідача                         ОСОБА_3

його представника                     ОСОБА_4,

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білогірську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання фактичних сімейно - шлюбних відносин та визнання спільно нажитого майна,

ВСТАНОВИВ:

    позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить суд:

встановити факт сімейно - шлюбних відносин між позивачем -ОСОБА_1 -1971 року народження та ОСОБА_3 - 1968 року народження, в період з серпня 2002 року по лютий 2009 року;    

визнати за нею право загальної спільної власності на будинок АДРЕСА_1 та автомашину ВАЗ, нарівні з відповідачем ОСОБА_3; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що з ОСОБА_3 позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі, від якого мають   дочку - ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3, в подальшому шлюб був розірваний (свідоцтво НОМЕР_1 від 02.06.2001 року) і почали проживати окремо. У серпні 2002 року вони відновили шлюбні стосунки, хоча продовжували жити окремо. З початку 2003 року вони стали вести спільний бюджет, відповідач піклувався про дочку, а до кінця року вирішили купити своє житло, оскільки мешкання з батьками було неможливе.

6 липня 2004 року вони купили будиночок в своєму селі, який був оформлений на відповідача і переїхали в нього жити. Позивач привела будинок в порядок, зробила ремонт, а через рік, ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син - ОСОБА_5. ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилась дочка - ОСОБА_14. У серпні 2007 року вони купили в кредит легкову автомашину ВАЗ-099, первинним внеском за яку послужили виплати на народження дітей. Крім того, раніш вона влітку їздила і працювала на морі заробляла по сім – вісім тисяч грн, тому на покупку будинку вона дала відповідачу вісімсот доларів США.

Весь цей час вони проживали однією сім'єю, вели загальне господарство, піклувалися про виховання дітей, але в лютому 2009 року без пояснення причин, відповідач ОСОБА_3 зібрав свої речі і пішов з сім”ї, при цьому, забравши машину, а позивачу з дітьми залишив будинок, але матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав, що спонукало позивача звернутись до суду про стягнення з нього аліментів, після чого він став виганяти з будинку позивача з дітьми на тій підставі, що будинок купив, коли був з нею в розлученні і на нього він зареєстрований.

Іншого житла вона і її діти не мають.

    В судовому засіданні позивач та її представник свої вимоги підтримали.

    Відповідач та його представник в судовому засіданні позов не визнали, суду пояснили, що В 1991 році між сторонами був зареєстрований шлюб. В 1995 році вони перестали проживати разом і в 2000 році розлучились. Позивач ще до розлучення подала позов в суд про стягнення з нього аліментів і по рішенню суду з 1997 року відповідач сплачував аліменти на утримання дитини шляхом перерахування через пошту до грудня 2004 року. Весь період з 1995 року по липень 2004 року, а також у період придбання відповідачем будинку в липні 2004 року до листопада 2004 року вони проживали окремо. Ніяких сімейних стосунків, спільного бюджета, а також спільного побуту, у них не було. Після разриву відносин, позивач проживала у своїх бвтьків. Дочці він допомагав матеріально, бо вона є його дитиною. Він після розлучення проживав зі своєю матір”ю, братами, сестрою. Його родина допомогла придбати йому будинок. За гроші,

які він заробив та за ті, що він одержав від своєї родини, він купив будинок в липні 2004 року. Через чотири місяці після придбання будинку, він зустрівся з позивачем, повідомив, що купив будинок, запросив її у гості та запропонував продовжити спільне життя, на що вона погодилась. У листопаді 2004 року позивач переїхала жити до відповідача. Таким чином, вказаний будинок був придбаний на його особисті кошти в період, коли вони проживали окремо, не були пов'язані із загальним побутом, не мали взаємних прав і обов'язків, родинні стосунки не підтримували.

З 2005 року він став проживати в Сімферопольському районі у с. Акрополіс. Він приїжджав в с. Новокленово до позивача кожну неділю на вихідні до дітей, допомогав грошима, харчами, утримував матеріально позивача та дітей, оскільки дуже кохає своїх дітей. У вихідні дні, коли він приїздив до дітей, виникали сварки на тій підставі, що позивач вимагала від нього ще більш великого матеріального забезпечення. У лютому 2009 року, він повідомив позивача, що залишає її і більш не буде її забезпечувати матеріально. Згідно довідки, засвідченої сільським головою Трудовської сільради, а так само підписом депутата Трудовської сільради, підтверджується, що він дійсно проживав в с. Акрополіс в період з 2005 року по січень 2009 року.

У лютому 2009 року він повідомив позивачу, що будинок залишає дітям, вона там може проживати з дітьми до їх повноліття, в подальшому він мав намір оформити договір дарування домоволодіння дітям, вона ж не має ніяких майнових прав на дане майно, оскільки будинок придбаний на його власні кошти, до того, як він запропонував їй переїхати в його будинок та почати спільне життя заново. Решта майна, що залишилась у будинку, він залишив позивачу та дітям, абсолютно ничого собі не взяв, з метою, щоб діти росли в нормальних умовах та нормально розвивались. У позові позивач вказує, що в серпні 2007 року був куплений в кредит автомобіль ВАЗ-099, первинним внеском за який послужили виплати на народження дитини. Дане твердження не може відповідати дійсності тому, що, розмір допомоги, яка виплачується при народженні дитини на той період складав 8500 грн. А згідно Постанови КМУ від 27.12. 2001 року ?ро порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми”, в п. 11 вказано, що для призначення одноразової допомоги при народженні дитини, передбачається обов'язкова подача в органи праці та соціального захисту певних документів, одним з яких є свідоцтво про народження дитини. Дитина народилась ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстровано і отримано свідоцтво про народження дитини лише 03.09.2007 року. Кредитний договір на покупку автомобіля був укладений 28.08.2007 року. За умовами договору був внесений первинний внесок в сумі 20000 грн на дату підписання договору 28.08.2007 року ( п. 1.2. Кредитного договору). Таким чином, позивач отримала виплати по народженню дитини, набагато пізніше, ніж був сплачений первинний внесок на покупку автомобіля. Насправді, первинний внесок на покупку автомобіля в сумі 20000 грн, був сплачений з позикових коштів. Між відповідачем та громадянкою ОСОБА_6 був укладений договір позики.

    Суд, заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як пояснили сторони в судовому засіданні, вони раніш перебували у зареєстрованому шлюбі, який в подальшому був розірваний (а.с.11). Від шлюбу народилась дитина – ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10). Через деякий час сторони примирились і почали проживати спочатку окремо, що не суперечить вимогам ст.56 ч.1 СК України, а в 2004 році почали проживати разом. Від їх фактичних шлюбних стосунків ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син – ОСОБА_5, батьками якого в свідоцтві про його народження записані позивач та відповідач (а.с.8, 12). Сторони в судовому засіданні вказують на різні дати початку їх фактичних шлюбних відносин, а саме: позивач вказує дату з 2002 року, що підтверджує свідок ОСОБА_7 – в 2002 році сторони приїжджали до неї як подружжя, питали про вартість будинків, мали намір купити будинок, оскільки не могли проживати з батьками; свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що сторони є її сусідами, вони разом купували будинок та автомобіль; відповідач вказує дату – з осені 2004 року, що підтверджує свідок ОСОБА_9, яка є сусідкою, вона провідувала їх родину, бачила, що позивач переїхала в будинок в жовтні чи в листопаді 2004 року; свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що вона є невісткою відповідача, будинок купували без участі позивача, коли вони помирились, то вони приходили до свідка у гості, відповідач вважав ОСОБА_1 своєю дружиною.

Суд, з урахуванням вищевикладеного та з урахуванням періоду зачаття, розвитку і народження дитини – сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьками якого записані позивач та відповідач, вважає за можливе, що сторони фактично перебували у шлюбних відносинах з липня – серпня 2004 року.

ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась у сторін дочка – ОСОБА_14, сторони в свідоцтві про народження записані її батьками (а.с. 9, 12). Згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_3 купив будинок у ОСОБА_11 05 липня 2004 року за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19), зареєстрував право власності на будинок 25.08.2004 року (а.с.20). Місцерозташування домоволодіння підтверджується технічним паспортом, де вказано, що свідоцтво про право власності ОСОБА_3 одержав на підставі рішення Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим 31.07.2004 року (а.с.14-18). Згідно довідки Зеленогірської сільської ради Білогірського району АР Крим від 23.03.2010 року № 473, за вказаною адресою проживає позивач з дітьми (а.с.6). Згідно акту обстеження житлово - побутових умов від 23.03.2010 року за вказаною адресою проживають позивач з дітьми з 2004 року, відповідач не проживає за даною адресою з лютого 2009 року. З наведеного, суд вважає, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року і разом придбали спірний будинок, оскільки доводи ОСОБА_3 та його представника, що він запропонував ОСОБА_1 переїхати через чотири місяці після покупки будинку суперечать навіть даті народження сина ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_4. Доводи відповідача про те, що він не проживав разом з позивачем з жовтня 2005 року по січень 2009 року (а.с.44) суперечать поясненням сторін, свідків; крім того, ІНФОРМАЦІЯ_5 народилась у сторін дочка – ОСОБА_14, де відповідач записаний її батьком. Автомобіль  зареєстрований на відповідача за вищевказаною адресою 28.08.2007 року (а.с.53), кредитний договір укладений 28.08.2007 року (а.с.45-48), тобто, автомобіль був придбаний у період фактичного перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_3, оскільки ОСОБА_3 покинув ОСОБА_1 з дітьми в лютому 2009 року, про що він сам пояснив у судовому засіданні.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме: слід встановити факт сімейно-шлюбних відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 з 2004 року по лютий 2009 року і визнати за ОСОБА_1 право загальної спільної власності на будинок АДРЕСА_1 та на автомашину ВАЗ-210994 – 20, держномер НОМЕР_2 нарівні з ОСОБА_3.

У відповідності з вимогами ст.ст.81, 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті держмита, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, на одержання правової допомоги.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 81, 88, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст.18, 74 СК України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Встановити факт сімейно-шлюбних відносин між ОСОБА_12 та ОСОБА_3 з 2004 року по лютий 2009 року.

    Визнати за ОСОБА_1 право загальної спільної власності на будинок АДРЕСА_1 та на автомашину ВАЗ-210994 – 20, держномер НОМЕР_2 нарівні з ОСОБА_3.

            Стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті держмита у сумі 51 (п”ятдесят одна грн), по сплаті на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 (сто двадцять грн).

    На рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом десяти днів з дня його проголошення через Білогірський районний суд АР Крим.

       Головуючий