Справа № 22ц – 538/10 Головуючий у 1 інстанції – Ковтуненко В.В.
Категорія: 45 Доповідач - Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21 грудня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю: позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення майнової та моральної шкоди
за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково.
Зобов’язано ОСОБА_2 знести самовільно збудований паркан біля будинку АДРЕСА_1 та повернути ОСОБА_1 незаконно захоплену земельну ділянку в розмірах 0,54 м., 1,16 м. та 0.75 м. у відповідності до акту про винесення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_1.
Зобов’язано ОСОБА_2 влаштувати відвід дощових вод з покрівель споруд поза межами земельної ділянки ОСОБА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 300 грн. моральної шкоди, 81 грн. понесених судових витрат.
В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 зазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги того, що новий паркан було збудовано на місці старого, а тому вважає, що не захоплювала земельної ділянки позивача та не порушувала прав позивача по справі.
Позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу не визнав, просить її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином.
Судом першої інстанції встановлено, що побудова паркану між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проведена на земельній ділянці позивача, без будь-яких документів на проведення будівельних робіт, а тому підлягає знесенню в тій частині, де порушується право власності позивача на земельну ділянку. Крім того, відповідачем не проведено будівельних робіт по усуненню стічних вод з її господарських будівель на земельну ділянку позивача.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 на праві власності належить житловий будинок по вул. Гірній, 55 у м. Луцьку. Згідно державного акту на право приватної власності на землю йому належить земельна ділянка площею 0.10 га для будівництва та обслуговування житлового будинку за цією ж адресою.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 29).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 побудувала паркан між своїм будинковолодінням та будинковолодянням позивача ОСОБА_1 Документів про право власності чи право користування земельною ділянкою відповідач ОСОБА_2 суду не надала.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 28 жовтня 2010 року встановлено, що паркан із залізобетонних секцій висотою 2 м. встановлено на земельній ділянці ОСОБА_1 Самовільно захвачений розмір земельної ділянки становить 0.54 м., 1.16 м., 0.75 м. Фактично на час проведення експертизи огорожа перенесена на 27 см., але все одно вона згідно плану земельної ділянки власника ОСОБА_1 розташована на його ділянці. Документи на будівництво паркану у ОСОБА_2 відсутні.
По другому питанні вказано, що в технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 в складі будинковолодіння зазначена будівля погрібу з цегляними стінами площею 4.2 кв.м. По конструктивних елементах та площі будівля погрібу відповідає зазначеній в технічному паспорті.
Висновки експерта також підтверджені наданими позивачем доказами, зокрема актом про винесення в натурі меж земельної ділянки, яка була проведена за заявою позивача ОСОБА_1 (а.с. 23).
Крім того, судом було встановлено, що приписом інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 65 від 18 липня 2001 року ОСОБА_2 було зобов’язано в місячний термін зробити відвод дощових вод з покрівель споруд та земельної ділянки згідно діючих норм та правил. Однак, на даний час відповідач не виконала вимог припису і стічні води потрапляють на земельну ділянку позивача по справі.
Таким чином, судом встановлено, що такими діями відповідача порушуються права позивача щодо користування належною йому земельною ділянкою.
Відповідно до ст. 95 ЗК України порушені права землекористувачів (землевласників) підлягають відновленню в порядку встановленому законом.
Статтею 125 ЦК України встановлено, що право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Отже, відповідач ОСОБА_2 не мала право влаштовувати паркан на земельній ділянці, яка у встановленому законом порядку їй не відведена та при цьому захопивши земельну ділянку позивача ОСОБА_1
Крім того, відповідач не надала суду будь-яких доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень як вимагає ст. 60 ЦПК України.
З’ясувавши всі обставини справи, давши їм вірну юридичну оцінку, врахувавши моральні страждання позивача суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення моральної шкоди в меншому розмірі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 317, 319, 218 ЦПК України, колегія судді
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 08 лютого 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : Судді: /