ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

    20 грудня 2010 року  суддя апеляційного суду Дніпропетровської області Румянцев П.О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровську  від 17 листопада 2010 року, якою на:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, не працюючого; мешкає за адресою: АДРЕСА_1

накладено стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів терміном на 2 роки з оплатним вилученням транспортного засобу «Деу Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 02 жовтня 2010 року, біля 03.20 години, повторно протягом року, на пр.. Пушкіна в м. Дніпропетровську керував автомобілем «ДЕУ Ланос», державний номерний знак НОМЕР_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, та відмовився від проходження медичного огляду в установленому законом порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді.

ОСОБА_1  до судового засідання не з’явився. Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання  особи, яка подала скаргу не перешкоджає розгляду справи, крім випадку коли є поважна причина неявки або в суді відсутня інформація про належне повідомлення цієї особи. Всупереч цьому ОСОБА_1  не надано доказів, які б свідчили про поважність причин неявки до судового засідання, а враховуючи те, що він був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за його відсутності.    

    Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи й перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах апеляційної скарги, дійшов висновку, що підстави для її задоволення відсутні, виходячи з наступного.

За розгляду справи під час проведення засідання допущених суддею порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не вбачається, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для її вирішення, суддя з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене особою за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Жодних належних і допустимих доказів, що давали б підстави для  обґрунтованих сумнівів у свідченнях уповноваженого працівника міліції, двох свідків – апеляційному суду не надано. Крім того, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 він випив 150 гр. алкогольного напою   (а.с. 4).  

Допущене порушення порядку користування наданим спеціальним правом є грубим, тож суддя, враховуючи суспільну небезпечність адміністративного проступку й особу порушника, відповідно до ст. ст. 30, 33, 130 КУпАП наклав стягнення, яке відповідає вимогам ст. 23 КУпАП та є справедливим, будучи достатнім і необхідним для виховання особи, а також запобігання новим проступкам.

Таким чином встановлено, й це вбачається з матеріалів справи, що доводи апеляційної скарги свого підтвердження не знайшли, так як повністю спростовані висновками, якими вмотивована постанова судді, що винесена законно та обґрунтовано, а тому зміні чи скасуванню, не підлягає.

Керуючись ст. ст. 7, 252, 294 КУпАП, судова палата, –

ПОСТАНОВИВ:

    Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

    Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 листопада 2010 року про накладення стягнення за ч. 2 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 – залишити без змін.

    Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною та оскарженню не підлягає.

          Суддя                                               П.О. Румянцев