УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8619/10 Головуючий 1 інстанції – Румянцев О.П.
Категорія - 41 Доповідач - Лаченкова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)
20 грудня 2010 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Городничої В.С.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Комунальне виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа Комунальне виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про вселення, -
Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року – скасувати.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-8619/10 Головуючий 1 інстанції – Румянцев О.П.
Категорія - 41 Доповідач - Лаченкова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року колегія суддів судової палати по цивільним справам апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Городничої В.С.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 третя особа Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Самарського району про вселення, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 про вселення.
Ухвалою Самарського районного суду від 12 березня 2009 року цивільна справа за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про вселення об'єднані в одне провадження.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1,посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по справі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечується, що квартира АДРЕСА_1 була надана ОСОБА_7 - батьку відповідача ОСОБА_1, та членам його родини: дружині - ОСОБА_8 та синам - ОСОБА_1, ОСОБА_9
Згідно довідки KB ЖРЕП Самарського району м. Дніпропетровська від 10 листопада 2008 року у вказаній квартирі зареєстровані: позивачі - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та відповідач - ОСОБА_1
У березні 2008 року відповідач ОСОБА_1 виїхав зі спірної квартири та вивіз всі свої речі.
Згідно актів від 23 березня 2008 року, від 15 липня 2008 року та 04 листопада 2008 року ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає.
Суд першої інстанції, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_1 не проживав у спірній квартирі понад шість місяців з поважних причин, а саме, через неприязні стосунки з позивачами, керуючись ч.1, ч.3 ст. 47 Конституції України, ч. ч. З, 4 ст. 9 ЖК УРСР у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням відмовив, а зустрічний позов ОСОБА_1 про вселення в спірну квартиру задовольнив.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 71 ЖК УРСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом. Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім'ї понад шість місяців у випадках: призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років - протягом усього періоду проходження зазначеної військової служби; перебування на військовій службі прапорщиків, мічманів і військовослужбовців надстрокової служби - протягом перших п'яти років перебування на військовій службі; тимчасового виїзду з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв'язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном, - протягом усього часу виконання цієї роботи або навчання; поміщення дитини (дітей) на виховання в дитячий заклад, до родичів, опікуна чи піклувальника - протягом усього часу їх перебування в цьому закладі, у родичів, опікуна чи піклувальника, якщо в будинку, квартирі (їх частині) залишилися проживати інші члени сім'ї.
Згідно п. 10 роз'яснень Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням (ст. 71 Житлового кодексу України), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Суд , ухвалюючи рішення по справі, дійшов до помилкового висновку про поважність причин відсутності відповідача ОСОБА_1 у спірній квартирі.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 у березні 2008 року через напружені стосунки з дружиною та дітьми вирішив зняти квартиру, виїхав та вивіз свої особисті речі, а також телевізор , радіоапаратуру, ліжко, шафу, про що сам підтвердив в суді апеляційної інстанції. Комунальні послуги не оплачував на протязі багатьох років і лише після звернення до суду позивачів сплатив незначну суму.
Відповідачем ОСОБА_1 не було доведено неможливість проживання у спірній квартирі.
Також ОСОБА_1 не довів, що позивачами за первісним позовом було вчинено дії щодо перешкоджання йому в проживанні в спірній квартирі, оскільки замки в двері позивачи не міняли, і він мав вільний доступ в квартиру.
За таких обставин, суд дійшов до помилкового висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про вселення.
Згідно ст. 72 ЖК УРСР в изнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Оскільки причини відсутності відповідача ОСОБА_1 у спірній квартирі, згідно ст. 71 ЖК УРСР, не можна визнати поважними, то позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягають задоволенню.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції на підставі ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 травня 2010 року – скасувати.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.
Визнати ОСОБА_4 таким, що втратив право користування АДРЕСА_1.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про вселення – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді