АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 14668 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Овчаренко Н.Г.
Категорія - 19/27 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Перцової В.А.
суддів - Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.,
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2010 року /а. с. 39-40/.
Зазначеним рішенням позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Суд стягнув солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 6599,72 доларів США та судові витрати по справі у розмірі 647,98 грн. / а. с. 39-40 /.
Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що рішення є незаконним, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, відповідачка вважає, що судом неповно з’ясовані обставини справи / а. с. 43-46 /.
Судом першої інстанції встановлено, що 05.09.2008 року між ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 248284-CRED, згідно якого ОСОБА_2 отримав грошові кошти (кредит) в сумі 6000 доларів США зі строком повного погашення кредиту 05.03.2010 року. Процентна ставка встановлена сторонами 24% річних, але сторони домовились, що за умовами договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом в сторону збільшення / а. с. 5-8 /.
Відповідно до п. п. 2.2.2; 2.2.3; 3.3 договору позичальник зобов’язаний здійснювати погашення кредиту та сплату процентів шляхом здійснення фіксованих платежів у сумі, яка передбачена графіком погашення кредиту, у чітко встановлений договором строк, але не пізніше 28 числа кожного поточного місяця. Як кредит так і відсотки за користування кредитом виплачуються у відповідній валюті – доларах США.
В забезпечення виконання кредитного договору № 248284-CRED від 05.09.2008 року було укладено 05.09.2008 року між ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «Приватбанк» договір поруки № 248284/3-cred – згідно якого поручитель ОСОБА_3 відповідає перед банком за виконання боржником ОСОБА_2 обов’язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків / а. с. 9 /.
Також, в забезпечення виконання кредитного договору № 248284-CRED від 05.09.2008 року було укладено 05.09.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «Приватбанк» договір поруки № 248284/2-cred – згідно якого поручитель ОСОБА_1 відповідає перед банком за виконання боржником ОСОБА_2 обов’язків за кредитним договором в тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків / а. с. 9 зворот /.
Попри взяті на себе зобов’язання відповідач ОСОБА_2 не виконував умови кредитного договору стосовного своєчасного повернення отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні договором строки у зв’язку з чим, станом на 21.09.2009 року, виникла заборгованість перед банком у розмірі 6599,72 долари США, з яких: 5154,02 долари США – заборгованість за простроченим кредитом; 1101,67 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом та штрафи відповідно до п. 5.10 Умов та правил надання банківських послуг: 31,25 доларів США – штраф (фіксована частина) і 312,78 доларів США – штраф (процентна складова) / а. с.1-2,4 /.
Не були виконані умови кредитного договору і його поручителями ОСОБА_3 та ОСОБА_1
За таких обставин, та виходячи з доказів по справі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню згідно ст.ст.526,524,530,543,1054 ЦК України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував прав і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
При вище наведених обставинах справи, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» в силу умов кредитного договору № 248284-CRED від 05.09.2008 року, договорів поруки № 248284/2-cred і № 248284/3-cred від 05.09.2008 року та ст.ст. 526,543,553,554,611,1054 ЦК України.
Приведені в апеляційній скарзі доводи відповідачки не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.
Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Посилання відповідачки ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що грошове зобов’язання у рішенні суду повинно бути зазначене тільки в національній валюті України, якою є гривня, - не можуть бути прийняті до уваги, як такі що не відповідають матеріалам справи та діючому матеріальному закону.
Так, відповідно до кредитного договору № 248284-CRED від 05.09.2008 року кредит був виданий ОСОБА_2 у іноземній валюті (доларах США) і згідно умов цього
договору виплата суми кредиту та відсотків по ньому виплачуються в валюті кредиту, тобто доларах США / а. с. 5-8 /.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України – іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і у порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабміну України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 і 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України викладених в п. 14 постанови від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» - суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 192 ЦК України, ч.3 ст.533 ЦК України: Декрет Кабміну України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).
Таким чином, стягнення заборгованості за кредитним договором чи договором банківського вкладу в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті, - не суперечить чинному законодавству України.
Також, є безпідставними посилання відповідачки в апеляційній скарзі на те, що вона підписала договір поруки без згоди свого чоловіка і цей договір поруки не посвідчений в нотаріальному порядку.
Так, згідно ч.1 ст. 209 ЦК України – правочин, який вчинено у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
Параграф 3 глави 49 ЦК України – не передбачає обов’язкове нотаріальне посвідчення договору поруки, а сторонами не було досягнено домовленості про нотаріальне посвідчення договору поруки, який укладено 05.09.2008 року між ОСОБА_1 та банком.
Положення ст. 65 СК України (на які посилається відповідачка в своїй апеляційній скарзі) щодо порядку розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, регулюють відносини, які стосуються саме розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення договору поруки, оскільки відповідно до ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання ( як правило, грошового), а не правочином щодо розпорядження майном належним поручителю; договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором, а відтак до даних правовідносин норми ст. 65 СК України не застосовуються.
Інші доводи, викладені а апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду та встановлені ним обставини.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2010 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: