УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14113/10 Головуючий 1 інстанції – Городнича В.С.
Категорія - 51 Доповідач - Лаченкова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
(вступна та резолютивна частини)
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Красвітної Т.П.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне підприємство «Камелія» про встановлення факту знаходження в трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Приватне підприємство «Камелія», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -
Керуючись ч. 1 ст. 218 ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року в частині визнання недійсним договору від 30 липня 2003 року «Про підтвердження факту та суми внесення інвестицій, про порядок та термін її повернення, та про порядок сплати коштів за користування інвестицією» укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді:
УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-14113/10 Головуючий 1 інстанції – Городнича В.С.
Категорія - 51 Доповідач - Лаченкова О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого Приходченко А.П.
суддів Лаченкової О.В., Красвітної Т.П.
при секретарі Солодової І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Приватне підприємство «Камелія» про встановлення факту знаходження в трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи - Приватне підприємство «Камелія», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, -
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – ПП «Камелія» про встановлення факту знаходження в трудових відносинах та стягнення заборгованості по заробітній платі моральної шкоди.
ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи - Приватне підприємство «Камелія», приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання договору недійсним.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено; зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено та визнано договір від 30 липня 2003 року «Про підтвердження факту та суми внесення інвестицій, про порядок та термін її повернення, та про порядок сплати коштів за користування інвестицією» , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – недійсним; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 16 грн.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, ставить питання про його скасування в частині визнання договору інвестування недійсним та ухвалення нового рішення в цій частині про визнання дійсності договору та стягнення моральної шкоди.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що відповідно ст. 309 ЦПК України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду частковому скасуванню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 30 липня 2003 року між сторонами було укладено договір «Про підтвердження факту та суми внесення інвестицій, про порядок та термін її повернення, та про порядок сплати коштів за користування інвестицією». Згідно договору об'єктом інвестиції є автостоянка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Братів Трофімових, 56, правом володіння та користування котрої володіє ПП «Камелія», засновником та власником котрого є ОСОБА_2
Суд дійшов до вірного висновку про те, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про встановлення факту знаходження в трудових відносинах з ПП «Камелія» та стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди необхідно відмовити, оскільки, як вірно було зазначено судом першої інстанції факт наявності між сторонами трудових відносин не підтверджено жодними доказами.
Щодо задоволення вимог зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір є за своєю суттю договором позики, а не інвестування, при цьому зазначивши, що договір від 30 липня 2003 року підлягає визнанню недійсним, оскільки стороною в цьому договорі повинна була виступати юридична особа ПП «Камелія», як об'єкт інвестування , і грошові кошти повинні були поступати на розрахункові рахунки третьої особи тобто ПП «Камелія». Окрім цього позивач, виступаючи в якості інвестора по спірному договору, не виконав умови ст. 8 Закону України «Про інвестиційну діяльність», якою передбачено обов'язки інвестора щодо подачі фінансовим органом декларації про обсяги та джерела здійснюваних ним інвестицій, одержати необхідний дозвіл або узгодження відповідних державних органів та спецслужб на капітальне будівництво, одержати позитивний комплексний висновок державної експертизи щодо додержання інвестиційних програм та проектах будівництва, діючих нормативів з питань санітарного і епідемічного благополуччя населення та ін. Не виконання зазначених вище вимог тягне за собою неможливість укладання договору інвестування. За таких обставин, суд прийшов до висновку про невідповідність спірного договору жодним вимогам до інвестиційних договорів, фактично сторони уклали договір позики, а не спірний договір інвестиції, і такий договір є недійсним , згідно ст. 58 ЦК України в редакції 1963 року, який діяв на момент укладання договору.
Але з такими висновками суду погодитися не можна з наступних підстав.
Згідно ст. 58 ЦК України (в ред. 1963 року) недійсною є угода, укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки (мнима угода). Якщо угода укладена з метою приховати іншу угоду (удавана угода), то застосовуються правила, що регулюють ту угоду, яку сторони дійсно мали на увазі.
В матеріалах справи не має жодних підстав вважати, що між сторонами було фактично укладено договір позики.
Задовольняючи зустрічні позовні вимоги, судом не було враховано, що ОСОБА_2 був пропущений строк позовної давності.
Згідно ст. 71 ЦК України (в ред. 1963 року) загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Спірний договір було укладено 30 липня 2003 року, а вимоги, щодо визнання договору недійсним , ОСОБА_2 заявив 30 жовтня 2007 року.
Відповідно ч. 1 ст. 80 ЦК України (в ред. 1963 року) з акінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
За таких обставин, колегія суддів не може визнати рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, тому в цій частині рішення суду у відповідність до ст. 309 ЦПК України повинно бути скасовано.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314 ЦПК України колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 15 вересня 2010 року в частині визнання недійсним договору від 30 липня 2003 року «Про підтвердження факту та суми внесення інвестицій, про порядок та термін її повернення, та про порядок сплати коштів за користування інвестицією» , укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: