АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 14081 / 2010 Головуючий в 1 інстанції - Черновський Г.В.
Категорія - 19/27 Доповідач - Глущенко Н.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Перцової В.А.
суддів - Глущенко Н.Г., Куценко Т.Р.
при секретарі - Самоткан В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору недійсним, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 10.03.2009 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання попереднього договору недійсним, який ним було уточнено 22.06.2009 року / а. с. 6-9,27-28 /.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 посилався на те, що 21.09.2008 року між ним та відповідачкою було укладено в простій письмовій формі попередній договір щодо зобов’язання до 01.12.2008 року укласти договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1 з земельною ділянкою площею 514 кв. м., на якому воно розташоване.
За умовами цього попереднього договору позивач, в якості забезпечення зобов’язання (завдатку), передав відповідачці 280000 грн., 2000 доларів США та 3000 євро, що станом на 22.06.2009 року складає 327068,77 грн.
Після укладення попереднього договору він-позивач виявив ряд суттєвих порушень: договір не був нотаріально посвідченим; відповідачка зависила розмір житлової площі будинку, чим ввела в оману позивача; на момент укладення договору будинок знаходився під заставою в ЗАТ «Агробанк», а відповідачка не надала жодної згоди банку на відчуження будинку.
За таких обставин, в силу ст.ст.16,216,230,570,571,635,657 ЦК України, позивач просив суд: визнати попередній договір від 21.09.2008 року недійсним; повернути сторони в первісний стан, зобов’язавши сторони повернути одна одній все одержане на виконання попереднього договору (провести двосторонню реституцію), тобто стягнути зі ОСОБА_1 на його користь грошові кошти в сумі 327068,77 грн. та судові витрати понесені ним / а. с. 6-9,27-28 /.
Відповідачка позов не визнала.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Суд визнав недійсним попередній договір від 21.09.2008 року укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Суд повернув сторони за попереднім договором від 21.09.2008 року в первісний стан, стягнувши зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти одержані за попереднім договором в сумі 327068,77 грн. та судові витрати по справі в сумі 97 грн. / а. с. 148 /.
З таким рішенням суду першої інстанції не погодилась відповідачка ОСОБА_1 і звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19.05.2010 року та ухвалити нове рішення, яким ОСОБА_2 відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.
Як на підстави апеляційної відповідачка посилається на те, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи / а. с. 152-155 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення скасувати та ухвалити нове рішення по справі згідно п. п. 3,4 ст.309 ЦПК України, з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами 21.09.2008 року було укладено попередній договір, але цей договір підлягає визнанню недійсним, оскільки попередній договір передбачає немайнові зобов’язання сторін, а будь-яких майнових зобов’язань він не передбачає, що було порушено сторонами при укладенні спірного договору. Крім того, відповідачка не надала позивачу згоду банку на відчуження спірного домоволодіння при укладенні попереднього договору.
Однак, з такими висновками суду погодитись неможливо оскільки вони не відповідають обставинам справи та діючому матеріальному і процесуальному праву.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 мав намір придбати у відповідачки ОСОБА_1 належне їй домоволодіння та земельну ділянку, на якій воно розташоване, що знаходяться в АДРЕСА_1, у зв’язку з чим 21.09.2008 року, між ними було укладено попередній договір у простій письмовій формі / а. с. 13 /, який в порушення вимог ст.ст. 635,657 ЦК України не був нотаріально посвідчений.
Згідно п. 2.1 попереднього договору від 21.09.2008 року ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 отримала грошову суму: 280000 грн., 2000 доларів США та 3000 євро.
Договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки між сторонами укладено не було.
Однак, не зважаючи на те, що договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки між сторонами укладений не був, відповідачка не повернула позивачу отримані нею за договором від 21.09.2008 року: 280000 грн., 2000 доларів США та 3000 євро.
Згідно ст. 635 ЦК України – попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Як вбачається з копії попереднього договору від 21.09.2008 року, наданого суду позивачем, проти чого не заперечувала відповідачка, - сторони мали наміри укласти договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки. Цей договір укладений сторонами у простій письмовій формі / а. с. 13 /.
Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України – договір купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Тобто, виходячи з вимог ч.1 ст. 635 ЦК України та ст. 657 ЦК України – сторони повинні були посвідчити попередній договір, щодо купівлі-продажу домоволодіння, у нотаріальному порядку, що ними зроблено не було.
Домовленість між сторонами про купівлю-продаж домоволодіння з земельною ділянкою, яка викладена ними у письмовій формі 21.09.2008 року, не є попереднім договором щодо купівлі-продажу домоволодіння з земельною ділянкою, а тому і не наступають ніякі правові наслідки щодо невиконання обов’язків по купівлі-продажу домоволодіння за цією домовленістю ні для однієї із сторін.
Цей договір, в силу ч.1 ст. 220 ЦК України, є нікчемним, а тому і немає підстав для визнання його недійсним, як того просив позивач. Тобто, позовні вимоги ОСОБА_2, в частині визнання недійсним попереднього договору від 21.09.2010 року, – задоволенню не підлягають.
Відповідно до домовленості від 21.09.2008 року, зокрема п.2.1 зазначеного договору, покупець ОСОБА_2 передав продавцю ОСОБА_1 гарантійну суму 280000 грн., 2000 доларів США та 3000 євро. Відповідачка не заперечувала проти отримання цих грошей, як в національній, так і в іноземній валюті.
Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.
Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов’язання.
Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в тих випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.
У разі коли сторони лише домовились укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому надавалися.
Як вбачається з вище викладеного, домовленість між сторонами від 21.09.2008 року, щодо намірів купівлі-продажу домоволодіння з земельною ділянкою, яка викладена в простій письмовій формі, - не є договором, а тому грошова сума отримана відповідачкою від позивача є авансовою сумою і підлягає поверненню нею позивачу, тобто стягненню з відповідачки на користь позивача, про що фактично і просив суд позивач в своєму позові.
Таким чином, підставою задоволення позовних вимог позивача ОСОБА_2, щодо повернення йому грошових сум переданих відповідачці по договору від 21.09.2008 року, є вище зазначені обставини та ст.ст. 635,657,570,571 ЦК України.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 327605,80 грн., що сумарно еквівалентно 2000 доларам США і 3000 євро (виходячи з офіційного курсу валют встановлених Нацбанком України на день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції - а. с. 234) та 280000 грн.( 15927 грн. + 31678,80 грн. + 280000 грн. = 327605,80 грн.).
Крім того, згідно ст.88 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в сумі 81 грн. (а. с. 2-3), виходячи з часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Також, з відповідачки на користь держави, в силу ст.88 ЦПК України та п.1 ст. 3 Декрету Кабміну України «Про державне мито», підлягають стягненню судові витрати - судовий збір у розмірі 1649 грн.
Таким чином, доводи апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 травня 2010 року - скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 авансову суму у розмірі 327605,80 грн. та судові витрати у розмірі 81 грн., а всього 327686,80 грн. (триста двадцять сім тисяч шістсот п’ять гривен вісімдесят копійок).
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1649 грн.( тисяча шістсот сорок дев’ять гривень).
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.
СУДДІ: