АПЕЛЛЯЦІЙННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
Колегія суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого Кузьменко В.М.
Суддів Волошка С.Г.,Чебикіна В.П.
за участю прокурора Демеш О.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні 21 грудня 2010 року у місті Дніпропетровську кримінальну справу за апеляціями прокурора Покровського району Дніпропетровської області Носкова Є.В. та засудженої ОСОБА_2 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року.
Цим вироком: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку смт. Покровське Покровського району Дніпропетровської області, громадянку України, раніше судиму 14.07.2004 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік з іспитовим терміном один рік; 02.11.2006 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 2(два) роки 7 місяців,
засуджено за ст.166 КК України 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
Згідно вироку засуджену визнано винною у скоєнні злочину за таких обставин.
«ОСОБА_2, будучи раніше неодноразово судимою, в тому числі останній раз 02.11.2006 року Покровським районним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки 7 місяців, звільнившись з місць позбавлення волі, належних висновків для себе не зробила, на шлях виправлення не стала та в період, коли судимість не знята і не погашена, знову скоїла навмисний злочин.
Так , ОСОБА_2, будучи матір'ю малолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, в порушення ст. 150 Сімейного кодексу України, ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», якими передбачені обов'язки батьків піклуватися про здоров'я дитини, і фізичний, духовний та моральний розвиток, злісно не виконувала обов'язки по догляду за дитиною, у результаті чого її малолітня дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, протягом тривалого часу, з моменту народження по теперішній час, росла без належної материнської уваги й догляду, з моменту народження по теперішній час, росла без належної материнської уваги й догляду, внаслідок чого, будучи залишеною без належного материнського догляду та турботи, через свій вік не маючи можливості самостійно захистити свої права на належну охорону здоров'я, в тяжкому стані була госпіталізована до Покровської центральної районної лікарні з подальшим переведенням у відділення міського центру дитячої реанімації та інтенсивної терапії Дніпропетровської міської дитячої клінічної лікарні № 6.
Так, ОСОБА_2, будучи вагітною та після народження дочки вела аморальний спосіб життя, належних матеріально-побутових умов для її виховання та розвитку не створила, здоров'ю дитини будь-якої уваги не приділяла, дитячу консультацію не відвідувала, медичних працівників, які здійснюють патронаж дітей, до дитини не пускала, при цьому годуючи дитину грудним молоком зловживала спиртними напоями. В зв ' язку з викладеними обставинами, стан дитини погіршився, на що мати не реагувала внаслідок неуважного ставлення до дочки, а медичні працівники не могли своєчасно виявити порушення у розвитку та здоров'ї дитини, оскільки були позбавлені доступу до неї. В результаті дитину було госпіталізовано до лікарської установи у тяжкому стані з діагнозом: поза лікарняна двобічна сегментарна пневмонія, синдром системного запального захворювання, ДВС-синдром, перинатальна гостра ниркова недостатність, ексикоз II ст., ДН II-III ст., НК ПА ст., які згідно висновку експерта № 95 від 15.06.2010 року, є наслідком поганого догляду дитини, порушення вигодовування, наявності алкогольного анамнезу у матері, що призвело до розвитку гіпотрофії II ст., дефіцитної анемії, енергетично-білкової недостатності II ст., що ускладнило перебіг виявлених захворювань. Тяжкість виявлених захворювань та обумовлена несприятливим преморбідним фоном: перинатальне гипоксично-токсичне ураження ЦПС, синдром рухомих порушень, алкогольна ембріофетопатія, затримка внутрішньоутробного розвитку Перешкоджання патронажному догляду дитини медичним працівником з боку мати дитини, також привели до негативних наслідків для здоров'я дитини.
Крім того, після госпіталізації ОСОБА_3, мати з нею у лікарні не перебувала та її не відвідувала, станом дитини не цікавилася, тобто повністю самоусунулася від виконання обов'язку по догляд за дитиною.
Стаття 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року вказує, що виховання в родині це першочерговий розвиток особистості дитини. На батьків покладе відповідальність за виховання дитини, піклування про її здоров'я, фізичний, духовний моральний розвиток, навчання, створення належних умов для розвитку її природних можливостей поважати достоїнства дитини, готовити її до самостійного життя й праці.
Злісне невиконання покладених на ОСОБА_2 обов'язків по догляду за своєю донькою ОСОБА_3, відсутність піклування про здоров'я дитини, її фізичний та моральний розвиток привело до тяжких наслідків, що виразилося у погіршенні стану здоров'я дитини та її подальшу госпіталізації у тяжкому стані до Покровської ЦРЛ з наступним переведенням до відділення реанімації ДМКЛ № 6.
В апеляції прокурора ставиться питання про скасування вироку внаслідок того, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
В апеляції засуджена ОСОБА_2, не мотивуючі свої вимоги, просить розібратися в її кримінальній справі та скасувати вирок, а у додатковій, просить пом’якшити призначене покарання, посилаючись на сімейний стан, а саме на те, що на її утриманні знаходяться двоє дітей відповідно 15 та 2 років.
Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, засуджену ОСОБА_3, яка просила задовольнити її апеляцію, скасувавши вирок та розібравшись у її справі, дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами апеляції, судова колегія вважає, що апеляції підлягають частковому задоволенню.
Органи досудового слідства та суд кваліфікували скоєне ОСОБА_3 за ст. 166 КК України. Разом з тим зазначена стаття передбачає настання тяжких наслідків, оскільки в іншому випадку склад кримінальної відповідальності буде відсутнім. Ні у постанові про пред’явлення обвинувачення, ні у вироку конкретно не зазначено у чому полягають тяжкі наслідки і чи знаходяться вони у причинному зв’язку з діями ОСОБА_2.
Обвинувачення ОСОБА_2 базується на припущеннях як органів досудового слідства, так і на припущеннях висновків судово-медичної експертизи. Органами досудового слідства не з’ясовувалось питання чи могли виникнути зазначені захворювання і при належному відношенні до дитини з боку матері. Разом з тим, ні органи досудового слідства, ні суд не довели в чому ж вбачається нерадиве ставлення до своєї дитини з боку ОСОБА_2, а обмежились у якості доказів тільки листом помічника прокурора Покровського району, який виявив факт звернення ОСОБА_2 до лікарні з хворою дитиною, з чого він зробив висновок про неналежне відношення до батьківських обов’язків з боку ОСОБА_2. Також у якості доказу наведений лист головного лікаря з даного випадку, а також нічим не обґрунтоване твердження у висновках судово-медичної експертизи про нібито перешкоджання з боку ОСОБА_2 діям патронажної сестри.
Зазначені докази не дають можливості зробити висновок про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 166 КК України, внаслідок неповноти досудового та судового слідства, а тому вирок підлягає скасуванню, а справа направленню на додаткове розслідування під час якого необхідно з’ясувати чи дійсно мало місце систематичне невиконання ОСОБА_2 батьківських обов’язків і чим це підтверджується. Зокрема, необхідно перевірити чи дійсно вона не допускала патронажну сестру до своєї дитини і чим це підтверджується, наприклад, журналом відвідувань або довідками про таку поведінку.
Крім цього, під час додаткового розслідування необхідно провести додаткову судово-медичну експертизу, на вирішення якої поставити питання, що саме обумовило захворювання, які знайдені у дитини ОСОБА_2 і чи знаходиться це у причинному зв’язку з тим, що вона не допускала патронажну сестру, якщо це дійсно буде встановлено. Також слід конкретно зясувати питання чи могли виникнути зазначені захворювання і при виконанні усіх необхідних заходів по вихованню дитини.
Після з’ясування усіх зазначених питань, слід визначитись чи є у діях ОСОБА_2 склад злочину або її дії підпадають під дію ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 368 КПК України, судова колегія
У Х В А Л И Л А
Апеляції прокурора Покровського району Дніпропетровської області ОСОБА_1 та засудженої ОСОБА_2 на вирок Покровського районного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_2 – задовольнити частково.
Зазначений вирок – скасувати і справу направити на додаткове розслідування прокурору Покровського району Дніпропетровської області.
Міру запобіжного заходу відносно ОСОБА_2 – взяття під варту змінити на підписку про невиїзд.
ОСОБА_2 – звільнити із-під варти у залі суду.
Судді: