АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД  ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ

ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2010 року   колегія суддів судової  палати  у кримінальних справах  Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

                головуючого – судді:                  Живоглядової І.К.

            суддів:  Волошко  С.Г., Лісняк В.С.

                за участю прокурора:  Харів Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Дніпропетровська кримінальну справу за апеляціями прокурора, який приймав участь в суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_1  на вирок Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 червня  2010  року, яким        

                                                 ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1

                                                 громадянин України,   раніше судимий:     01.10.1997р . Ніко

                                                 польським  міськрайонним  судом за ч. 3 ст. 140 КК України

                                                 до 5 років   позбавлення волі;     11.04.2005р.    Нікопольським

                                                 міськрайонним   судом за ч. 1  ст. 309 КК  України до 2 років

                                                 позбавлення волі; 30.01.2006р.  Нікопольським міськрайонним  

                                                 судом   за ч.  3 ст. 185, ч. 2  ст. 186, ч.  1 ст.  263, ч. 4 ст. 70 КК

                                                 України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений

                                                 19 листопада 2009 року умовно – достроково на 4 міс. 4дн.    

     засуджений:            

  - за ч. 2 ст.  186  КК України до 4 років позбавлення волі.

    На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 січня 2006  року та за сукупністю вироків ОСОБА_1 визначено  остаточне покарання у вигляді 4 років 1 місяця позбавлення волі.

    Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 22 лютого  2010 року біля 21 год. 40 хвилин, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з метою відкритого викрадення чужого майна, поблизу АДРЕСА_1, причинив ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження. Реалізуючи свій злочинний намір, корисно повторно, викрав у останньої, з карману одягу, мобільний телефон «Самсунг Е-360», вартістю 400 гривень, з сім – картою мобільного оператора «Лайф», вартістю 30 гривень, та «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якого знаходились  гроші в сумі 5 гривень, що належить ОСОБА_2 в результаті чого причинив потерпілій матеріальну шкоду на суму 445 гривень.  

Справа  №  11-1906/10                                                                                    Категорія:  ч.2 ст. 186 КК України

Головуючий в суді І інстанції                                                                        суддя Борісова Н.А.

Доповідач в суді ІІ інстанції                                                                          суддя Живоглядова І.К.

    В апеляції    засуджений вказує,  що було порушено   його право на захист та  просить пом’якшити вирок суду  і  призначити  йому покарання із застосуванням ст..69 КК України,   оскільки судом не враховано його стан здоров»я , те що він повністю визнав свою вину, сприяв в розкритті злочину.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, думку прокурора, який вважає,  що апеляція не підлягає задоволенню, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає що апеляція задоволенню не підлягає.

Висновки суду про винуватість  засудженого  ОСОБА_1 в скоєні злочину за обставин вказаних у вироку та кваліфікація його дій, підтверджуються дослідженими в судовому засіданні  доказами  і  в апеляції не оскаржується.

Що стосується  міри покарання, то судом враховано ступінь тяжкості скоєного злочину,  обставини за яких було скоєно злочин, а також обставини які пом’якшують покарання, в тому числі  і те, що ОСОБА_1 страдає хронічними захворюваннями і суд назначив покарання в нижчих  межах санкції статті по якій він визнаний винним, що відповідає вимогам ст..65 КК України. Підстав для  призначення покарання  нижче від найнижчої межі  санкції за якою він визнаний винним  колегія суддів не вбачає. Оскільки ОСОБА_1 скоїв злочин в період іспитового терміну суд обґрунтовано призначив покарання  із застосуванням ст..71 КК України.

Щодо доводів засудженого ОСОБА_1 про порушення його права на захист, то колегія суддів вважає їх  безпідставними, оскільки  ОСОБА_1 неодноразово роз’яснювалося його  право на захист і він власноручно в ході досудового слідства писав заяви,  про відмову  від захисника ( а.с.37-38, 43-44, 58-59, 81) В судовому засіданні ОСОБА_1 також заявив, що  свої інтереси буде захищати сам ( а.с.98).

Суттєвих порушень норм кримінально- процесуального закону, які є безумовною підставою для скасування вироку в матеріалах справи не встановлено, не вказує на такі обставини і  засуджений.

З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що  апеляція не підлягає задоволенню.

  Керуючись  ст.ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів, -

                                                                  УХВАЛИЛА:    

      Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок  Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської обл. від  15 червня 2010 року  стосовно ОСОБА_1,   залишити без змін.

    Судді апеляційного суду: