Справа № 2-а-999
2010 рік
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 листопада 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого - судді Ковальської І.А.,
при секретарі Семенюк І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни, –
ВСТАНОВИВ:
14 жовтня 2010 року позивач звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни .
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Вищевказана щомісячна доплата в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в 2006-2007 роках йому не виплачувалась, а в 2008 та 2010 роках виплачувалась не в повному обсязі. У зв’язку з чим він звернувся до Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці з проханням нарахувати і виплатити грошові кошти, на що отримав лист з відмовою.
Позивач вважає таку відмову відповідача незаконною та такою, що порушує його права визначені та гарантовані ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст. 3, ст.ст. 8, 22, 46, 92 Конституції України, а тому звернувсь за захистом своїх прав до суду та просив визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та здійснити виплату йому 30 % надбавку до пенсії як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 12.11.2010 року, нараховувати і виплачувати 30 % надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому.
В судове засідання позивач не з’явився, однак надав заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутність та вказав, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, надала заяву, в якій вказала, що підтримує подані письмові заперечення на позовну заяву та просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , 1947 року народження, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” , що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 7).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Позивачу нараховується та виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни 10 % виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Позивач звернувся з відповідною заявою до відповідача, провести перерахунок, однак відповідачем відмовлено в проведенні позивачу перерахунку пенсії листом № 626/06-32/02 від 19.03.2010 року. (а.с. 5, 6).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Згідно зі ст. 22 Конституції України, конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.
Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.
Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивач мав право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону, після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабміну України № 530 від 28 травня 2008р., на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.
Отже, нарахування та виплата у 2009, 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд дійшов висновку, що при обчисленні зазначеного підвищення до пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
За таких обставин, вимоги позивача про підвищення пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по день звернення до суду – 14 жовтня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.
Твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд не бере до уваги в силу ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до вимог якої, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов’язання відповідача робити перерахунок підвищення пенсії надалі є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав.
Згідно ст. 2 КАС України завданнями адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В межах Кодексу адміністративного судочинства України захисту підлягає порушене право позивача, внаслідок чого зобов’язання Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці в подальшому робити перерахунок пенсії є безпідставним, оскільки встановлює обов’язки на майбутнє без врахування змін чинного законодавства, яке може мати місце та без наявності спірних правовідносин.
З огляду на вищенаведене та відповідно до правової позиції Конституційного Суду України про недопущення звуження змісту та обсягу прав громадян України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, суд дійшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 15, 16, 257 ЦК України, ст.ст. 2, 7-12, 70, 71, 79, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про визнання дій незаконними та зобов’язання нарахувати і виплатити недоплачену 30% надбавку до пенсії як дитині війни задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці в частині обмежень у здійсненні ОСОБА_1 виплат та перерахунку пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 14 жовтня 2010 року з урахуванням проведених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: