Справа № 2-а-909

2010 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2010 року                  Замостянський районний суд м. Вінниці                                                                  

в складі:  головуючого - судді Ковальської І.А.,

  при секретарі Мантак О.Л.,

               за участю позивачки ОСОБА_1,

                                                       представника відповідача Кочмар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої пенсії, –

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2010 року позивачка звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої пенсії.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона відноситься до категорії «діти війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року має право на щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Вищевказана щомісячна доплата в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком в              2006-2007 роках їй не виплачувалась, а в 2008 та 2010 роках виплачувалась не в повному обсязі. Такі дії відповідача позивачка вважає незаконним та такими, що порушують її права, визначені та гарантовані ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ч.2 ст. 3, ст.ст. 8, 22, 46, 92 Конституції України, а тому звернулась за захистом своїх прав до суду та просила визнати дії відповідача незаконними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та здійснити виплату їй 30 % надбавку до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року до 25.08.2010 року.

В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просила суд задоволити їх в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримала подані письмові заперечення на позовну заяву та просила відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус дитини війни відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, що підтверджується пенсійним посвідченням (а.с. 7).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Позивачу нараховується та виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни 10 % виходячи із розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Позивач звернулась з відповідною заявою до відповідача, провести перерахунок, однак відповідачем відмовлено в проведенні позивачу перерахунку пенсії листом № 2150/06-32/02 від 13.08.2010 року. (а.с. 8, 9).

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.

Згідно зі ст. 22 Конституції України, конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення статті 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції.

Таким чином, за період з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2007 року положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» стосовно того, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, були чинними лише з 9 липня 2007 року (день ухвалення рішення Конституційним Судом України) до 31 грудня 2007 року.

Тобто, за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року позивачка мала право на отримання підвищення до пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема статтею 6 вказаного Закону, після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, а тому розміри надбавки, встановлені постановою Кабміну України № 530 від 28 травня 2008р., на які посилається відповідач, не можуть застосовуватися дітям війни.

Отже, нарахування та виплата у 2009, 2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд дійшов висновку, що при обчисленні зазначеного підвищення до пенсії розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.

За таких обставин, вимоги позивача про підвищення пенсії як дитині війни підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25.08.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням проведених виплат.

Твердження представника відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності суд не бере до уваги в силу ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до вимог якої, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

З огляду на вищенаведене та відповідно до правової позиції Конституційного Суду України про недопущення звуження змісту та обсягу прав громадян України, шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів, суд дійшов до висновку про задоволення вимог позивачки.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», ст.ст. 15, 16, 257 ЦК України, ст.ст. 2, 7-12, 70, 71, 79, 86, 94, 158-163  Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про стягнення недоплаченої пенсії – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці в частині обмежень у здійсненні ОСОБА_1 виплат та перерахунку пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України у Замостянському районі м. Вінниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 30 % надбавку до пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 серпня 2010 року з урахуванням проведених виплат.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: