Справа № 2-а-977/10 р.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

17  листопада 2010 року                             Замостянський районний суд м. Вінниці

в складі: головуючого судді Каленяка Р.А.,

при секретарі Гречці О.М.,

за участю сторін:

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Кочмар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про зобов’язання нарахування та виплати щомісячної допомоги, як дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2010 року позивач звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, визнання дій незаконними і зобов’язання суб’єкта владних повноважень провести перерахунок підвищення пенсії, як дитині війни, мотивуючи тим, що згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який введено в дію з 01.01.2006 року позивач належить до категорії громадян України «дитина війни» і на підставі ст. 6 вказаного Закону позивач вважає, що має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

Ч. 2 ст. 3 даного Закону передбачено, що державні соціальні пільги дітям війни встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Однак, вказані вимоги Закону не виконуються відповідачем до цього часу. Однією з причин невиконання Закону було призупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік».

Проте, рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» про зупинення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним.

На цих підставах позивач вважає, що з вини Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці вона не отримує доплату до пенсії, у зв’язку з чим вона звернулася до суду з даним позовом, в якому просила:

- поновити пропущений за поважних причин строк для звернення до суду за період з 01.01.2006 року. Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок підвищення пенсії та виплатити їй, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 01.01.2006 року по жовтень 2010 року загальною сумою 6590 грн. 30 коп., а також, нараховувати і виплачувати 30 % надбавку до пенсії у повному розмірі в подальшому.

В судовому засіданні позивач повністю підтримала позовні вимоги та просила суд задовольнити їх, а також поновити строк звернення до суду з підстав юридичної необізнаності.      

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнав, мотивуючи тим, що позивач отримує пенсію за віком в управлінні та належить до категорії «діти війни». При визначенні права на пенсію громадянам, управління керується Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-4 від 18.11.2004 року.  

Представник відповідача також зазначила, що вимоги позивача стосуються перерахунку підвищення пенсії позивача як дитині війни з 0.01.2006 року, а відповідно до ст. 99 КАС України, для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Твердження позивача про те, що про порушення права на підвищення до пенсії як «дитині війни», стало відомо в лютому 2010 року не може бути прийнято  до уваги суду, на думку представника відповідача, з огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» набрав чинності з 1 січня 2006 року, та був опублікований у Відомостях Верховної Ради 2005 року, № 4, чим доведений до відома населення. Крім того, позивач щомісячно отримувала пенсію, що підтверджується пенсійною справою і вона не могла не знати про розмір пенсії, що їй нараховується. Юридична необізнаність позивача не може бути визнана поважною причиною для поновлення строку звернення до суду.

Представник відповідача зазначила, що Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України»   було внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Так, відповідно до ст. 6 Закону, дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується надбавка у розмірі, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними внесені вищезазначеним Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» зміни до ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 71 Закону «Про державний бюджет» надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони, та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Тому скасування Конституційним Судом України положень Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», автоматично не відновлює дію законів, що діяли до внесення у них змін.

Внаслідок вищевказаного, порядок обчислення пенсій та підвищень до них, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» здійснюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», єдиного нормативно-правового акту, який регулює дане питання.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню та слід:

зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок підвищення пенсії та виплатити позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 11 квітня 2010 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити позивачу різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 11 квітня 2010 року по 11 жовтня  2010  року.

Суд дійшов до такого висновку, оскільки в ході судового розгляду справи встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» і ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач визнаний дитиною війни, є пенсіонером за вислугу років, що підтверджується посвідченням №НОМЕР_1 (а.с. 6).    

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.      

Згідно зі ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року пенсія або довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком.  

Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені ним, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Однак, підвищення пенсії позивачу не виплачувалось, оскільки дію норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на підставі статей 77, 110, 71, 111  Законів України Про Державні бюджети України на  2006 і 2007 роки .

Згідно рішень Конституційного Суду України від 20.03.2002 року  №5-рп/2002, від 01.12.2004 року №20-рп/2004 - зміна, зупинення, зменшення, скасування пільг не допускається. Положення ст. 28 Закону України «Про бюджетну систему України», щодо заборони законом вносити зміни до чинного законодавства, означає і  неможливість зупинення дії чинних законів в частині встановлення ними пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, крім періоду надзвичайного стану – п. 31 ч. 1 ст. 85 та п. 19 ст. 92 Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано неконституційним з зазначенням у п. 5 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

З 1 січня 2008 році згідно закону від 28.12.2007 року «Про внесення змін до Закону  України «Про соціальний захист дітей війни» та п. 2 ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визначено, що дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошового утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, виплачується у розмірі 10% прожиткового мінімуму особам, які втратили працездатність.

Зазначені зміни до деяких законодавчих актів України, якими було суттєво обмежені розміри підвищення пенсії особам, що мають статус «Дитина війни»,  рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року  № 10-рп/2008, тобто - положення п. 28 розділу 11 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» визнані незаконними,  неконституційними з зазначенням у п. 6 рішення суду на преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції даного рішення та обов’язковим до виконання, для всіх органів виконавчої влади.

Проте, всупереч вимогам Закону і рішенням Конституційного Суду України, абз. 1 п. 8 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що підвищення пенсії дітям війни проводиться у розмірі 10% прожиткового мінімуму, для осіб які втратили працездатність.          

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 1.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» - оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює дані правовідносини.

Згідно зі статтями 8, 22 Конституції України та абз. 1 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» - не підлягають застосуванню судами закони та інші  нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.      

В ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні ухваленому 30.11.2004 року у справі «Бакалов проти України» ( і «Кечко проти України»), Європейський суд з прав людини вказав, що для держави неприпустимо пояснювати невиплату бюджетних коштів, тому посилання на відсутність коштів, не може бути підставою, для відмови в задоволенні позову.      

Відповідно до листів Вищого адміністративного суду України від 14.08.2009 року № 1128/13/13-09 та 1.12.2009 р. № 1623/13/13/13/09 у зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням окремих норм законодавства під час розв’язання спорів щодо нарахування та виплати дітям війни у 2009 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» у порядку надання методичної допомоги, Вищий адміністративний суд України вбачає за необхідне повідомити, що відповідно до рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Отже, особи зі статусом дітей війни мають право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії.

Нарахування та виплата у дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав і свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.4 ст. 99 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то для звернення до адміністративного суду встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли позивач дізнався про рішення суб’єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб’єкта владних повноважень.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України).

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп-2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Держаний бюджет України), ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року, рішеннями Європейського Суду з прав людини від 30.11.2004 року у справі (Бакалов проти України) , ст.ст. 2, 6-10, 17, 104, 105, 121, 158-162 Кодексу Адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці про зобов’язання нарахування та виплати щомісячної допомоги, як дітям війни – задовольнити частково.

Поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці щодо нездійснення перерахунку підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни – протиправними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Замостянському районі м. Вінниці здійснити перерахунок підвищення пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої для відповідного періоду, починаючи з 11 квітня 2010 року з урахуванням виплачених коштів та виплатити позивачу різницю між перерахованою та виплаченою пенсією за період з 11 квітня 2010 року по 11 жовтня 2010 року.

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена через Замостянський районний суд м. Вінниці до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя