Справа № 2-2505
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого–судді Шлапака Д.О.,
при секретарі Дерун А.С.,
за участю позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И В:
В липні 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 20 травня 2010 року відповідач в присутності двох свідків, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_5 узяв у нього в борг 673 000 гривень, які відповідно до розписки зобов’язався повернути за першою вимогою. Однак, після неодноразових звернень до відповідача, з вимогою щодо повернення йому зазначеної суми боргу, відповідач на його дзвінки не реагує, телефон вимкнений, що свідчить про те, що відповідач добровільно повертати кошти не бажає. В зв’язку з чим у нього виникло скрутне матеріальне становище. Також діями відповідача було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що він не може задовольнити свої потреби, змушений витрачати свій час на розшук відповідача, а також погіршився стан здоров’я та самопочуття. Тому позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд стягнути з ОСОБА_3 на його користь борг в сумі 673 000 гривень та моральну шкоду в сумі 10 000 гривень.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, а саме в частинні стягнення з нього на користь позивача суми боргу в розмірі 673 000 гривень. В частині стягнення моральної шкоди не визнає, оскільки вона є не обґрунтованою та не мотивованою.
Суд, заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили факт отримання ОСОБА_3 у ОСОБА_2 борг в сумі 673 000 гривень, які зобов’язався повернути на першу вимогу позивача, про що надав відповідну розписку, дослідивши матеріали по справі, оцінивши в сукупності надані докази, суд, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших атів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 отримав в борг у позивача ОСОБА_2 значну суму грошових коштів, а саме 673 000 гривень, яку відповідно до наданої власноручно написаної розписки від 20 травня 2010 року зобов’язався повернути позивачу на першу ж його вимогу. Однак, після неодноразових звернень позивача до відповідача з вимогою щодо повернення йому зазначеної суми боргу, відповідач на його дзвінки не реагував, що свідчить про те, що відповідач добровільно повертати кошти не бажає.
Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, позивач не ставить вимоги щодо сплати йому суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми боргу.
Відповідно до ст.1046 ЦК договором позики одна сторона(позикодавець)передає у власність другій стороні(позичальникові)грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів(суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і такої ж якості.
Стаття 1049 ЦК України встановлює обов’язок позичальника повернути позику. Згідно чинного цивільного законодавства зобов’язання має виконуватися належним чином, тобто відповідно до зазначених істотних умов. В даному випадку істотними умовами є сума боргу та строки повернення, які позичальник, відповідач по справі ОСОБА_3 порушив.
Тому, позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача борг в сумі 673 000 гривень.
Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди з відповідача на користь позивача, суд приймає до уваги, що згідно з ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Де моральна шкода полягає: 1)у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку з протиправною поведінкою щодо неї самої,членів її сім’ї чи близьких родичів; 3)у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених статями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.49 Закону України «Про інформацію», ст.44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов’язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов’язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди при стягненні заборгованості за договором позики чинним законодавством не передбачено, в зв’язку з чим, суд, вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 10 000 гривень, відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому на користь позивача з відповідача слід стягнути судовий збір та витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212-217 ЦПК України, ст.ст. 23, 526, 625, 1046, 1049 ЦК України, Пленумом Верховного Суду України п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу та моральної шкоди – задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 673 000(шістсот сімдесят три тисячі)гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 1 700 гривень та 120 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Замостянський районний суд м. Вінниці шляхом подання апеляційної скарги на протязі десяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя: