Справа № 2а- 1013/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
23.12.2010 року
Ленінський районний суд м. Луганська, в складі:
Головуючого судді – Запорожченко О.О.,
При секретарі – Макаровій Ю.Ю.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського міського центру зайнятості про зобов’язання зарахування в страховий стаж періоду служби, проведення нарахування допомоги по безраобіттю з урахуванням страхового стажу, та зобов’язання проведення виплати перерахованної допомги, -
ВСТАНОВИВ:
17 вересня 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського міського центру зайнятості з вимогою про зобов’язання відповідача зарахувати до страхового стажу періоду її служби в Державній кримінально-виконавчий службі України з 16.12.2002 року по 18.06.2008 року, проведення нарахування допомоги по безробіттю з урахування наявного страхового стажу відповідно до ч. 1,3 ст.22 та п.1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», зобов’язання провести виплату перерахованної допомоги по безробіттю з моменту реєстрації – з 02.12.2008 року.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року справу передано на розгляд до Ленінського районного суду м. Луганська.
Розпорядженням голови Ленінського районного судум. Луганська від 25.12.2009 року розгляд данної справи доручено судді Ленинського районного суду м. Луганська Запоржченко О.О.
Ухвалою від 29 грудня 2009 року данна адміністративна справа прийнята до провадження.
В позовній заяві позивачка зазначила, що вона з 16.12.2002 року проходила службу в органах Державної кримінально- виконавчої служби, була звільнена 18.06.2008 року по п. 65 «а» ( у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України без отримання пенсії. З 02 грудня 2008 року отримала статус безробітного в Луганському міському центрі зайнятості. Виплата допомоги по безробіттю була призначена без врахування періоду роботи у Державній кримінально-виконавчій службі з 16.12.2002 р по 18.06.2008р. у розмірі прожиткового мінімуму відповідно до п.4 статті 22 та п.2 статті 23 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Вважає, що відповідачем порушені вимоги Закону України «Про державну кримінально – виконавчу служби України», в результаті чого сума допомоги по безробіттю суттєво була зменшена. Просить суд зобов’язати відповідача зарахувати в страховий стаж період роботи в Державній кримінально – виконавчий службі України, провести нарахування та виплату допомогу по безрабіттю відповідно до ч 1,3 ст.22 та п.1 ст 23 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
В судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. .
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав надав суду пояснення, в яких зазначив, що виплати допомоги по безробіттю була призначена позивачці згідно п.п.2,4 ст.22 та п.2ст.23 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 02.12.2008 р. по 26.11.2009 р. на 360 календарних днів. Відповідно до ст.21 ЗУ «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж обчислюється як сумма періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботадавцем. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору ( контракту) до набрання чинності цим законом. Строк проходження служби військовослужбовця до запровадження страхування на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страхового стажу у разі звільненя зі служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленному порядку в державній службі зайнятості протягом місяца – з дня взяття на облік у військовому комісаріаті, для інших осіб – з дня звільнення. Оскільки позивачка була звільнена зі служби за іншими обставинами , а саме п.65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, період проходження служби не може бути включено до страховоого стажу.
Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивачка з 16.12.2002 року по 18.06.2008 року проходила службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Звільнена наказом управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області від 18.06.2008 року № 42 о/с по п.65 «а» ( у відставку за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України , що підтверджується копією трудової книжки та довідкою ( а.с.4-6).
25 листопада 2008 року позивачка звернулася до Луганського міського центру зайнятості та була зареєстрована як така, що шукає роботу. 02 грудня 2008 року позивачці був надан статус безробітного. Ці обставини відповідачем визнані, в наданих суду запереченнях ( а.с. 20).
03.12.2008 року позивачка зверталася до директора Луганського міського центру зайнятості з заявою про зарахування в страховий стаж період служби в управлінні Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області та виплати допомоги по безробіттю відповідно до ст.22 п.1,3; ст.23 п.1., , але листом № 1/02-7441 від 22.12.2008 року позивачці було в цьому відмовлено.
Частина 1 ст.22 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року №1533-111 з наступними змінами та доповненями визначає, що «застраховані особи, визнані у встановленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття, працювали на умовах повного або неповного рабочого дня (тижня) не менше 26 календарних тижнів та сплачувала страхові внески, мають право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу».
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» страховий стаж обчислюється як сумма періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботадавцем. До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору ( контракту) до набрання чинності цим законом. Строк проходження служби військовослужбовця до запровадження страхування на випадок безробіття для цієї категорії осіб прирівнюється до страхового стажу у разі звільненя зі служби за станом здоров’я, у зв’язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів без права на пенсію за умови реєстрації в установленному порядку в державній службі зайнятості протягом місяца – з дня взяття на облік у військовому комісаріаті, для інших осіб – з дня звільнення.
Частина 2 ст.22 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачає, що особи, визнані в установленому порядку безробітними,які протягом 12 місяців, що передували початку безробіття,працювали менш 26 календарних тижнів... мають право на допомогу по безробіттю без урахування страхового стажу.
Частина 2 ст.23 визначає, що допомога по безробіттю особам, зазначеним у ч.2 ст.22 цього Закону, визначається у розмірі прожиткового мінімуму.
Згідно з ч.2 ст.14 Закону України « Про державну кримінально- виконавчу службу України» від 23.06. 2005 року № 2713-1У « час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу. Частина 2 Прикінцевих положень цього Закону предбачає, що Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення у відповідність із цим Законом застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст.23 п.3 Закону України « Про державну кримінально- виконавчу службу України» при звільнені зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до закону України « Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (203/98- ВР із змінами згідно закону №328-У (328-16) від 03.11.2006 року).
Згідно п.5 ст. 23 цього ж закону на осіб рядового і начальницького складу кримінально- виконавчої служби поширюються також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбаченні для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально- виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань. Пункт 6 передбачає, що пенсійне забезпечення та соціальний захист працівників кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до законодавстава про загальнообовязкове державне пенсійне страхування, державну службу, соціальний захист.
Доводи позивача, щодо неправильного застосування відповідачем норм діючого законодавства є безпідставними.
Порядок нарохування позивачу грошового забезпечення здійснювався у відповідності до вимог діючого законодавства , яким не було передбачено відрахування страхових внесків на випадок безробіття із грошового забезпечення позивача.
У частині 2 статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд вважає, що відповідачем не були порушені права позивача. Відповідач обгрунтовано не зарахував до страхового стажу час служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі і призначив допомогу по безробіттю відповідно до пунктів 2,4 ст.22 та пункту 2 ст.23 Закону України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».
Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України «Про загальнообв’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України « Про державну кримінально- виконавчу службу України», Законом України « Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (203/98- ВР із змінами згідно закону №328-У (328-16) від 03.11.2006 року), Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України,-
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 до Луганського міського центру зайнятості відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Луганська протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: О.О.Запорожченко