Справа №2-30/2010 р.

Рішення

іменем України

         15.04.2010 р.                              Тиврівський районний суд Вінницької області

    в складі: головуючого судді Ратушняка І. О.,

            при секретарі Тихій О. Н.,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ГДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар’єр» про нарахування орендної плати за земельну частку (пай) , пені орендарем ГДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар’єр» та стягнення моральної шкоди,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся  до суду із позовною заявою, в якій вказує, що  він є потерпілим від Чорнобильської катастрофи І категорії, має II групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, ветераном праці (посвідчення серії НОМЕР_1, видане 23 квітня 1999 року), підпадає під дію Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» (довідка від 03 жовтня 2005 року № 03-17-1/899).

Відповідно до довідки,  виданої ГДСП «Борське»  ВАТ «Гніваньський кар'єр», орендна плата за земельну частку (пай) становила: у 2006 році - 371 грн 48 коп; у 2007 році - 371 грн. 48 коп.; у 2008 році - 1221 грн 03 коп. Фактично виплачено: у 2006 році - 371 грн 48 коп; у 2007 році - 350 грн 00 коп; у 2008 році - 1037 грн 88 коп.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 785 від 12 травня 2000 року «Про проведення індексації земель» та Указу Президента України   № 92 від 02 лютого 2002 року «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок» передбачено, що вартість земельної ділянки з урахуванням щорічної індексації по с. Борсків складає: у 2006 році - 39 329 грн. 07 коп.; у 2007 році -40 701 грн 21 коп; у 2009 році - 40 701 грн 21 коп.

Орендна плата за 2006-2007 роки складала 1,5%, 2008 рік - 3% загальної вартості земельної частки (паю) (в зв'язку з Указом Президента України плата за оренду  земельної  частки   (паю)  збільшилась  до   3%   від  вартості  земельної ділянки).    

            Недоплата складає: за 2006 рік - 218 грн. 45 коп.; за 2007 рік - 260 грн. 52 коп.; за 2008 рік - 183 грн. 15 коп.

Всього за 2006-2008 роки орендарем земельної частки (паю) ГСПД «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» не доплачено орендодавцю 662 грн. 09 коп.

В листі-відповіді на його заяву № 87 від 10 грудня 2008 р. ОСОБА_2 вважає що він не згоден з орендною платою в натуральному вигляді в розмірі 1,5% від вартості земельної частки (паю) за 2006-2007 роки і 3% за 2008 рік. Вважає, що це є не що інше як домисли ОСОБА_2, а його незгода з оплатою це невиконання Постанови Кабінету Міністрів України і Указу Президента України про збільшення орендної плати в 2006-2007 роках до 1,5% та у 2008 році до 3% від вартості земельної частини (паю), перекручення існуючих фактів і недоплати з метою захистити свою бездіяльність і порушення допущені при нарахуванні орендної плати.

Відповідно до п. 18 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його звільнено від сплати податків і мита всіх видів.

Своїми діями посадові особи ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр», крім матеріальної шкоди, завдали йому моральну шкоду у виді порушень його прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, погіршення стану його здоров'я і потребує додаткових зусиль для підтримки життєдіяльності.

Після таких незаконних дій посадових осіб ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» йому довелось звернутись до лікаря за медичною допомогою.

Для стабілізації та покращення стану здоров'я ним було придбано медичних препаратів на суму більше 600 (шістсот) гривень.

ОСОБА_2, вважаючи його конфліктною людиною, 10 грудня 2008 року в односторонньому порядку розірвав договір оренди земельної частки (паю) між орендарем та орендодавцем, що являє собою грубе порушення умов договору оренди. Відповідно договору, він може бути розірваний за згодою сторін і в судовому порядку. Конфлікти і незначні непорозуміння між орендарем і орендодавцем не можуть бути причиною розірвання договору.

Тиврівська районна рада Вінницької області листом від 01 грудня 2008 року за № 02-25-Б-282 зобов'язала ОСОБА_2 провести повні розрахунки   з   орендодавцем   за  оренду   земельної  частки   (пая)   і   прийняти документи про звільнення орендодавця від податку відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», але бухгалтерія ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» в категоричній формі відмовилась прийняти документи, чим грубо порушила п. 1 ст. 119 Конституції України.

Просить суд зобов'язати ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» донарахувати та виплатити у законодавчо встановленому порядку в повному обсязі орендну плату за використання земельної частки (паю) в сумі 662 грн 09 коп;  з а завдання йому моральної шкоди, порушення законних прав, втрати нормальних життєвих зв'язків, погіршення стану його здоров'я,  яке потягло за собою тривале лікування - 4000 гривень;   відновити договір Оренди земельної частки (паю), розірваний в односторонньому порядку Орендарем без будь яких додаткових вимог; через засоби масової інформації принести вибачення йому та покласти сплату судових витрат на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги змінив. Просить суд зобов'язати ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» донарахувати та виплатити у законодавчо встановленому порядку в повному обсязі орендну плату за використання земельної частки (паю) в сумі 1776, 85 грн., сплатити пеню за прострочення виплати орендної плати в сумі 1203 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн. та  відновити договір оренди земельної частки (паю), розірваний в односторонньому порядку орендарем без будь-яких додаткових вимог. Пояснив, що земельну ділянку, розташовану в с. Ворошилівка він успадкував після смерті матері ОСОБА_3, яка була передана в оренду  ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» на підставі договору оренди земельної частки (паю), укладеного 01.01.2005 р. між ОСОБА_3 та ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр». Потім договір оренди земельної ділянки був укладений із ним 10.06.2008 р. Крім того, зазначив, що даний договір оренди земельної ділянки № 77 від 10.06.2008 р. собисто не підписував і підписувати договір та акт замість нього іншій особі не доручав, умови договору не обговорював.

Представник відповідача ОСОБА_4 позовні вимоги визнав частково, а саме : в частині недоплати за оренду земельної ділянки за договором укладеним між ОСОБА_3 та ГДСП «Борське» за період 2006-2008 р. в сумі 94,49 грн. Пояснив, що Указ Президента України від 02.02.2002 р. «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок», на який посилається позивач носить лише роз’яснювальний характер, а не зобов’язує здійснити збільшення орендної плати, а тому позивачу було необхідно звернутися до орендаря із заявою про зміну орендної плати, чого він не зробив. Крім того, відповідно до Закону України «Про оренду землі» орендна плати може бути змінена лише за згодою сторін. В іншій частині позовних вимог просить відмовити, оскільки  договір оренди земельної ділянки № 77 від 10.06.2008 р. укладений між ОСОБА_1  та ГДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар’єр» та акт приймання - передачі об’єкта оренди, згідно договору № 77 від 10.06.2008 р. є неукладеним, відповідно до рішення суду.

     Суд, вислухавши позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

             Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

              Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

             Відповідно до ч. 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» - не є укладеним правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладання.

             Відповідно до ст.. 125 ЗК України (який діяв станом на 01.01.2005 р.) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

              Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

             Відповідно до ст.. 126 ЗК України (який діяв станом на 01.01.2005 р.) право власності на земельну ділянку та право постійного користування на земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються КМУ.

             Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

            Відповідно до ст.. ст..  18, 20  Закону України «Про оренду землі»  договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації в установленому законом порядку.

            Відповідно до ст.. 210 ЦК України правочин, який підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюється законом.

           Відповідно до п. 5 Постанови КМУ «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.07.2003 р. № 1088 – державна реєстрація земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них проводиться виключно державним підприємством «Центр державного земельного кадастру» шляхом внесення записів до Державного реєстру прав на землю.

            Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

           В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 20.04.2007 р. успадкував після смерті матері  ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, земельну ділянку, площею 4,70 га, кадастровий № 0524581800030010021, яка розташована на території Ворошилівської сільської ради, Тиврівського району, Вінницької області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, а право власності на неї отримав 03.06.2008 р.

           Дана земельна ділянка 01.01.2005 р. була передана в оренду ГДСП «Борське» ВАТ «Гніваньський кар'єр» ОСОБА_5,  що стверджується договором оренди земельної частки (паю)  укладеним від 01.01.2005 р., який в порушення на той час законодавства не було зареєстровано у встановленому законом порядку -  в державному підприємстві «Центр державного земельного кадастру», а зареєстровано в книзі  записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Ворошилівської сільської ради  25.01.2005 р. за  № 35, а тому не можна вважати даний договір укладеним, оскільки в ньому відсутні встановлені законодавством умови необхідні для його укладання.

              Крім того, ОСОБА_1 успадкував земельну ділянку своєї матері ОСОБА_3, а договір, на який він посилається щодо стягнення  заборгованості за використання земельної ділянки та пені за прострочення виплати орендної плати за період з 01.01.2006 по 10.06.2008 р. укладений ОСОБА_5.

             Також в судовому засіданні встановлено, що 10.06.2008 р. між ОСОБА_1 та ГДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар’єр» був укладений договір оренди земельної ділянки № 77, зареєстрований 12.06.2008 р. в  Тиврівському секторі Вінницької філії Центру ДЗК за № 040881800028, який рішенням Тиврівського районного суду від 02.03.2010 р. по справі за позовом ГДСП «Борське» ВАТ «Гніванський кар’єр» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним  визнаний таким, що не є укладений, а тому суд вважає, що  по даному договору обов’язки сторін не настали та не повинні виконуватися, і позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі з 10.06.2008 р. та  відновлення неукладеного договору є безпідставними

         Суд також вважає, що позивачу не заподіяно моральної шкоди, оскільки доводи позивача,  на які він посилається щодо спричинення йому моральної шкоди не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

        Керуючись ст.. ст.. 10, 11, 60, 174, 212, 213, 214, 215  ЦПК  України;  202, 207, 210, ЦК України, ст.. 125 ЗК України, 8 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними», п. 5 Постанови КМУ «Про створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру» від 17.07.2003 р. № 1088,-

вирішив :

        В задоволенні  позову відмовити.

         Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана до апеляційного суду Вінницької області  через Тиврівський районний суд  протягом десяти діб, апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти діб з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення в такому ж порядку.

              Суддя                                                                                        І.О.Ратушняк