Справа № 2-а-854/10/1026
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 грудня 2010 року суддя Тетіївського районного суду Київської області Лісовенко П.І., розглянувши в порядку скороченого провадження відповідно до ст.183-2 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про перерахунок пенсії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо відмови в перерахунку пенсії за віком неправомірними та зобов’язати відповідача перерахувати їй пенсію за віком з 1 листопада 2010 року, відповідно до поданої нею заяви з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік в сумі 1650грн. 43коп. з подальшою виплатою. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що є пенсіонером за віком, перебуває на обліку у відповідача, одержуючи державну пенсію за віком. У листопаді місяці 2010 року звернулась з заявою до відповідача про перерахунок пенсії за віком відповідно до ч.4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням страхового стажу, заробітної плати після призначення пенсії, а також середньої заробітної плати в Україні за 2009 рік. Перерахунок було проведено відповідачем з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік у розмірі 1197, 91 грн., а не за показником за 2009 рік – за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, як це передбачено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». У зв’язку з чим позивач отримує пенсію нижчу, ніж передбачено вказаним Законом.
Наданими суду письмовими запереченнями представник відповідача заперечив на позов та зазначив, що дії управління ПФУ в Тетіївському районі повністю відповідають чинному законодавству України, відповідач діяв у межах своїх повноважень і у спосіб, встановлений чинним законодавством, а вимоги позивача не можуть бути задоволені, так як вони не ґрунтуються і не відповідають вимогам чинного законодавства України, а також просить застосувати вимоги ст.ст.99, 100 КАС України в разі задоволення позовних вимог.
Суддя, розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.5 ст.183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, і оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дійшов до висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.
Позивач звернулася до суду за захистом свої прав, свобод та інших інтересів в межах строку, передбаченого ч.2 ст.99 КАС України.
Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено проведення перерахунків пенсій з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення, та із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії.
Підпунктами 9, 10 п.35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ст.ст.40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та врегульовано питання застосування показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та порядок проведення перерахунку пенсій з урахуванням страхового стажу та заробітку, набутого після призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 35 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» та які втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
Таким чином, доводи представника відповідача про те, що внаслідок визнання зазначених змін неконституційними, виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40, 42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося, не можуть бути прийняті судом до уваги як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, є безпідставними і юридично неспроможними.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Відповідно до позиції Суду ЄС у справі 41/74 van Duyn v. Home Office, цей принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Відповідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як вбачається з Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на час проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачу та на момент розгляду справи, іншого порядку та показників перерахунку, ніж встановлений ст.ст.40, 42 цього Закону, законами України не встановлено.
Таким чином, проведення відповідачем перерахунку пенсії позивачу у 2010 році за показником 2007 року на підставі відповідного листа - роз’яснень Мінпраці та Пенсійного Фонду України, є неправомірним, оскільки такий перерахунок не відповідає та суперечить вказаним вимогам закону, і має наслідком звуження змісту та обсягу прав позивача.
Відповідно до ч. ч.1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Відповідач не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про неправомірність дій відповідача з застосування при здійсненні у 2010 році за ч.4. ст.42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» перерахунку пенсії за віком позивачу - показника середньої заробітної плати за 2007 календарний рік та, виходячи з встановлених обставин справи, вважає наявними законні підстави для задоволення вимог, а саме щодо проведення позивачу перерахунку пенсії за віком з 1 листопада 2010 року з урахуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.
Вимога позивача про зобов’язання відповідача виплачувати пенсію в подальшому у відповідності з проведеним перерахунком, задоволенню не підлягає як безпідставна, оскільки право позивача на дані виплати встановлено та гарантовано законом і здійснюється у встановленому законом порядку, а відповідно до ст.ст.2,6 КАС України судом здійснюється захист порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, що виключає їх захист на майбутнє.
Враховуючи, що позивач не ставить питання про відшкодування судових витрат по справі в розмірі 3 грн. 40 коп., то такі витрати необхідно віднести на його користь.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 97, 99, 100, 158-163,167,183-2 КАС України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі Київської області про перерахунок пенсії задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку пенсії за віком неправомірними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Тетіївському районі перерахувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 1 листопада 2010 року, відповідно до поданої нею заяви з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Тетіївський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: