ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.12.10 Справа № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10-28/230/10-7/226/10
Суддя
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача 1 Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж”, м. Дніпропетровськ
до відповідача 2 Дочірнє підприємство Дніпропетровське спеціалізоване управління “Механомонтаж № 201” Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж”, м. Дніпропетровськ
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство “Якимівське бюро технічної інвентаризації”, Запорізька область, смт.Якимівка
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Радивонівська сільська рада, Запорізька область, Якимівський район, с. Радивонівка
2. ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про визнання права державної власності
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж”, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
про визнання права власності на нерухоме майно
Суддя Кутіщева Н.С.
Представники:
Від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Зуєва Н.В., довіреність № 84 від 29.12.2009р.
Від відповідача 1 (позивач за зустрічним позовом): Григорчук О.О., довіреність б/н від23.03.2009р.
Від відповідача 2 не з’явився
Від третьої особи 1 не з’явився
Від третьої особи 2 не з’явився
Від третьої особи 3 не з’явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж про визнання права державної власності на об’єкт нерухомого майна –дитячий оздоровчий центр “Славутич”, розташований за адресою: Запорізька область, Якимовський район, с. Богатир.
Відкритим акціонерним товариством “Дніпромеханомонтаж” подано зустрічний позов до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про визнання права власності на нерухоме майно –дитячий оздоровчий заклад “Славутич”, що складається з гуртожитку 2 А площею 462,8 кв.м; медичного пункту 1 Б, площею 72,7 кв.м; їдальні 1 В, площею 528,4 кв.м; спального корпусу, 3 Г, площею 1479,5 кв.м; пральні 1 Д, площею 62,3 кв.м; адміністративного корпусу, 2 Є, площею 409 кв.м; сторожки 1 Ж, площею 10,2 кв.м; складу 1 Л, площею 39,8 кв.м; огорожі 1, 2, замощення 3, 4, естакади, 5; КНС 6; бесідки 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15; фонтану питної води, 16, 17; танцювального майданчику, 18; пожежної водойми, 19; котельні 1 К, площею 134 кв.м; насосної 1 М, площею 11,3 кв.м; гаража, 1 З, площею 15,6 кв.м, що розташовані за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с.Богатир.
Справа судами розглядалась неодноразово.
Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області, № 488 від 29.06.2010 р., у зв’язку з тим, що постановою Вищого господарського суду України від 27.05.2010 р. ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.02.2010 р. скасовано, матеріали справи було передано на розгляд по суті судді Кутіщевій Н.С.
Ухвалою суду від 29.06.2010 р. справу № 20/112/08-10/217/09-7/6/10 прийнято до провадження та присвоєно № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10.
Ухвалою суду від 29.06.2010 р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 16.08.2010 р. Судове засідання відкладалось до 30.08.2010 р.
Ухвалою суду від 30.08.2010р., за клопотанням представника позивача, строк розгляду спору продовжено на 15 днів, розгляд справи відкладено на 09.09.2010 р.
В судовому засіданні, продовженому 30.08.2010 р., представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить визнати право державної власності в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області на об’єкт нерухомого майна дитячій оздоровчий центр “Славутич”, розташований за адресою: с. Богатир, Акімовський район, Запорізька область, що складається з гуртожитку 2 А площею 52,8 кв.м; медичного пункту 1 Б, площею 72,7 кв.м, ідальні 1 В, площею 528,4 кв.м; спального корпусу 3 Г, площею 1479,5 кв.м; пральні 1 Д, площею 62,3 кв.м; адміністративного корпусу 2 Є, площею 4009 кв.м; сторожки 1 Ж, площею 10,2 кв.м;, складу 1 Л, площею 39,8 кв.м; огорожі 1,2; замощення 3,4; естакади 5; КНС 6; бесідки 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15; фонтану питної води 16,17; танцювального майданчику 18; пожежної водойми 19; котельні 1 К, площею 134 кв.м; насосної 1М, площею 11,3 кв.м; гаража 1 З, площею 15,6 кв.м.
Заява подана згідно ст. 22 ГПК України, судом прийнята до розгляду.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І., № 675 від 09.09.2010 р., справу № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10 було передано на розгляд судді Яцун О.В.
Ухвалою суду від 10.09.2010 р. № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10 прийнято до провадження та присвоєно № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10-28/230/10, судове засідання призначено на 11.10.2010 р.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І., № 757 від 04.10.2010 р., справу № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10-28/230/10 було передано на розгляд судді Кутіщевій Н.С.
Ухвалою суду від 05.10.2010 р. № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10-28/230/10 прийнято до провадження та присвоєно № 20/112/08-10/217/09-7/6/10-7/160/10-28/230/10-7/226/10, судове засідання призначено на 14.10.2010 р.
В судовому засіданні, на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 06.12.2010 р.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) підтримує уточнені позовні вимоги (заява від 30.08.2010 р.) обґрунтовує їх ст.ст. 2, 318, 392 ЦК України, ст. ст. 141, 145 ГК України, ст. 24 Закону України “Про приватизацію державного майна”, ст. 116 Конституції України.
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) просить в первісному позові відмовити, повідомив, що у Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області відсутні будь-які правові підстави вважати, що піонерський табір «Славутич»є державною власністю, з наступних підстав: 21 лютого 1992 р. між Українською державною корпорацією«Укрмонтажспецбуд»та спеціалізованим трестом «Дніпрометалургмонтаж»було укладено договір оренди, згідно якого спеціалізованим трестом «Дніпрометалургмонтаж»було прийнято в оренду державне майно, у тому числі піонерський табір Славутич, яке знаходилось на балансі Української державної корпорації «Укрмонтажспецбуд». Після підписання цього договору спеціалізований трест «Дніпрометалургмонтаж»набув статусу орендного підприємства та був перейменований в орендне підприємство «Дніпромеханомонтаж». 20 листопада 1992 р. зборами уповноважених організації орендарів орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»було прийнято рішення, оформлене протоколом № 1 від 20 листопада 1992 р., (копія знаходиться в матеріалах справи), у тому числі, про звернення до Фонду державного майна України щодо попередньої згоди на укладення договору оренди державного майна та затверджено статут орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж». 02 грудня 1992р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було зареєстровано статут орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»(копія в матеріалах справи). У додатку до вищезазначеного статуту було зазначено перелік структурних підрозділів, що входять у склад орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж», у тому числі Дніпропетровське спеціалізоване управління № 201 «Механомонтаж», у складі управління на його балансі знаходився піонерський табір «Славутич». У відповідності до додаткового погодження № 12-35 (копія в матеріалах справи), укладеного «29»грудня 1992р. між Регіональним фондом державного майна по Дніпропетровській області та організацією орендарів орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж», Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області виступив правонаступник договору оренди, укладеного між Українською державною корпорацією «Укрмонтажспецбуд»та спеціалізованим трестом «Дніпрометалургмонтаж». В 1995 р. було прийнято рішення про приватизацію державного майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж». 28 липня 1995 р. було затверджено Акт оцінки вартості майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»(копія в матеріалах справи), у відповідності до якого, об’єкти соціального призначення, у тому числі піонерський табір Славутич, було оцінено у 14962,1 мільйонів карбованців. 31 серпня 1995 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, було затверджено план приватизації державного майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»(копія в матеріалах справи), у відповідності до якого, об'єкти соціального призначення, у тому числі піонерський табір «Славутич», увійшли до переліку об'єктів, які підлягають приватизації і їх загальна залишкова вартість увійшла у загальну вартість майна (197627 мільйонів карбованців), яке підлягало приватизації. Приватизація майна, яке увійшло до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, була здійснена шляхом створення ВАТ «Дніпромеханомонтаж»та продажу його акцій, при квоті застосування приватизаційних майнових сертифікатів - 70 %. У відповідності до статті 2 установчого договору про створення ВАТ «Дніпромеханомонтаж»від 22 серпня 1995 р. (копія в матеріалах справи), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало у власність ВАТ «Дніпромеханомонтаж»державне майно, яке знаходилося на балансі орендного підприємства “Дніпромеханомонтаж»на суму 197627 мільйонів карбованців, у тому числі піонерський табір Славутич. Зі складу майна, яке підлягало приватизації, був виключений житловий фонд (перелік якого вказаний в плані приватизації), тому що діюче на той час законодавство передбачало особливий режим приватизації для державного житлового фонду, все інше майно, яке знаходилося на балансі підприємства підлягало приватизації на загальних підставах, передбачених Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств». Так згідно п. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», в редакції закону від «15» лютого 1995р., що діяв на момент приватизації, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі ст. 8 вказаного Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою, відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Вказані пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами. Таким чином, державне майно, у тому числі піонерський табір «Славутич», було передано ВАТ «Дніпромеханомонтаж»не безоплатно, а передано за плату із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна та у зв'язку чим, це майно увійшло до статутного фонду ВАТ «Дніпромеханомонтаж»і у відповідності до статті 12 Закону України «Про господарські товариства», у редакції закону від 14 березня 1995 р., стало його власністю. Факт оплати державного майна, у тому числі піонерського табору «Славутич», підтверджується Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області № 12/26-ЗВП від 20 квітня 1999р. (копія в матеріалах справи). У відповідності до п.1 вищезазначеного наказу, вартість державної частки в статутному фонді ВАТ «Дніпромеханомонтаж»- оплачена. Таким чином, посилання Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області в своєму позові на те, що була безоплатна передача майна, а саме піонерського табору «Славутич»- безпідставна (відзив від 30.08.2010 р.).
Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) надав клопотання (від 30.08.2010 р.) про застосування до позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області строку позовної давності, починаючи з 20.04.2002 р., оскільки 20.04.1999 р. було завершено процес приватизації ВАТ “Дніпромеханомонтаж” та у разі будь - яких порушень вимог законодавства України під час проведення приватизації, саме з 20.04.1999 р. позивач міг знати про такі порушення, якщо вони були з боку відповідача.
В обґрунтування зустрічного позову ВАТ “Дніпромеханомонтаж” посилається на те, що згідно плану приватизації державного майна орендного підприємства “Дніпромеханомонтаж”від 31.08.1995 р., нерухоме майно –п/л “Славутич”- увійшло до переліку об’єктів, які підлягають приватизації і його загальна залишкова вартість увійшла у загальну вартість майна, яке підлягало приватизації. Приватизація майна, яке увійшло до переліку об’єктів, що підлягають приватизації, була здійснена шляхом продажу акцій ВАТ “Дніпромеханомонтаж”, при квоті застосування приватизаційних майнових сертифікатів –70 %. Зі складу майна, яке підлягало приватизації, був виключений житловий фонд, а все інше майно, яке знаходилося на балансі підприємства, підлягало приватизації на загальних підставах, передбачених Законом України “Про приватизацію майна державних підприємств”. Як зазначає позивач за зустрічним позовом, нерухоме майно було передано ВАТ “Дніпромеханомонтаж” не безоплатно, а передано за плату із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна, у зв’язку з чим нерухоме майно увійшло до статутного капіталу (фонду) ВАТ “Дніпромеханомонтаж” і є його власністю. У зв’язку з цим, в зустрічному позові ставиться вимога про визнання права власності на нерухоме майно –дитячий оздоровчий заклад “Славутич”, що складається з гуртожитку 2 А площею 462,8 кв.м; медичного пункту 1 Б, площею 72,7 кв.м; їдальні 1 В, площею 528,4 кв.м; спального корпусу, 3 Г, площею 1479,5 кв.м; пральні 1 Д, площею 62,3 кв.м; адміністративного корпусу, 2 Є, площею 409 кв.м; сторожки 1 Ж, площею 10,2 кв.м; складу 1 Л, площею 39,8 кв.м; огорожі 1, 2, замощення 3, 4, естакади, 5; КНС 6; бесідки 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14, 15; фонтану питної води, 16, 17; танцювального майданчику, 18; пожежної водойми, 19; котельні 1 К, площею 134 кв.м; насосної 1 М, площею 11,3 кв.м; гаража, 1 З, площею 15,6 кв.м, розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Богатир. Вказаний позов ґрунтується на приписах ст.41 Конституції України, ст.ст. 16, 319, 321, 328, 392 ЦК України.
Позивач (відповідач за зустрічним позовом) заперечив проти зустрічної позовної заяви, вважає його необґрунтованим та безпідставним.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Комунальне підприємство “Якимівське бюро технічної інвентаризації” позовні вимоги по первісному позову не визнає, зазначило, що право власності на ДОЗ “Славутич” реєструвалось 07.05.2004р. за Дочірнім підприємством Дніпропетровське спеціалізоване управління “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж”. Реєструвалось право на цілу частину, тобто на все майно, розташоване на території дитячої оздоровчої установи за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Богатир.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Радивонівська сільська рада пояснила, що рішенням № 9 від 14.01.2004 р. право власності на ДОЗ “Славутич” було визнано за ДП ДСУ –201 “Дніпромеханомонтаж”. Документи, згідно яких було прийнято зазначене рішення, в архіві не збереглися.
В продовжене судове засідання 06.12.2010 р. представник відповідача 2 та представники третіх осіб не з’явились, про причини неявки суд не повідомили.
Спір розглянуто згідно зі ст. 75 ГПК України, по наявних у справі матеріалах.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За ініціативою суду судовий процес ведеться із застосування засобів технічної фіксації.
Судовий процес завершено 06.12.2010 р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення, присутніх в судовому засіданні представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
У 1992 році було створено орендне підприємство “Дніпромеханомонтаж”.
Протоколом № 1 від 20.11.1992 р. затверджено статут орендного підприємства, відповідно до п. 1.5 та додатку якого ОП “Дніпромеханомонтаж” мало у своєму складі структурні підрозділи, в тому числі Дніпропетровське спеціалізоване управління № 201 “Механомонтаж”, на балансі якого знаходився піонерський табір “Славутич”.
31.08.1995 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області був затверджений План приватизації державного майна орендного підприємства “Дніпромеханомонтаж” .
Відповідно до розділу V цього Плану “Спосіб приватизації” комісія керуючись Декретом Кабінету Міністрів України “Про приватизацію майна державних підприємств і їх структурних підрозділів, зданих в оренду” прийняла рішення здійснити приватизацію державного майна, переданого в оренду, шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства. Визначено, що приватизації підлягає майно, здане в оренду організації орендарів, вартістю 197627 млн. крб.; встановлено квоту використання приватизаційних майнових сертифікатів у розмірі 70% від вартості приватизуємого майна. Зазначено, що чине законодавство встановлює особливий режим приватизації для державного житлового фонду, вартість якого становить 126473 млн. крб. і виключається із вартості майна, що підлягає приватизації.
Згідно з п. 4 розділу V плану приватизації, у відповідності до ст.24 Закону України “Про приватизацію майна державних підприємств”, покупцю надано пільгу у вигляді безоплатної передачі об’єктів соціально-побутового призначення вартістю 14962,1 млн. крб., в тому числі п/л “Славутич” (5210,9 млн. крб.).
Відповідно до цього плану приватизації в статутному фонді частка державна 197627000 тис. крб. (64,6%), в т.ч. соціально—культурна сфера 14 962000 тис. крб.
Розпорядженням РВ Фонду державного майна України по Дніпропетровській області № 12/131 від 28.07.1995 р. затверджено акт оцінки вартості майна, що приватизується, в сумі 197627 млн. крб.
Відповідно до п.1.1 Статуту, Відкрите акціонерне товариство “Дніпромеханомонтаж” засновано згідно договору засновників від 22.09.1995 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області і організацією орендарів орендного підприємства “Дніпромеханомонтаж” шляхом перетворення орендного підприємства “Дніпромеханомонтаж” у відкрите акціонерне товариство згідно Закону України “Про господарські товариства” і Декрету Кабінету Міністрів України “Про приватизацію майна державних підприємств і їх структурних підрозділів, зданих в оренду” № 57-93 від 20.05.1993 р.
Згідно з вищезазначеним, засновницьким договором від 22.09.1995 р. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, як один із засновників, передало у власність товариства державне майно, яке знаходилося на балансі орендного підприємства на суму 197627 млн. крб.
13.10.1995 р. проведено державну реєстрацію ВАТ “Дніпромеханомонтаж”, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 406161.
Приватизація ВАТ “Дніпромеханомонтаж” була завершена відповідно до наказу начальника РВ ФДМУ по Дніпропетровській області № 12/26-3ВП від 20.04.1999 р., згідно з яким за результатами розміщення державної частки акцій, вартість державної частки в статутному фонді товариства є оплаченою.
Згідно з протоколом № 2 від 30.12.1999 р. загальних зборів акціонерів ВАТ “Дніпромеханомонтаж” було прийнято рішення створити дочірні підприємства з наданням їх статусу юридичних осіб.
10.05.2000 р., згідно з свідоцтвом серії АОО № 417418 проведено державну реєстрацію Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого управління “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж”(третя особа), виконкомом Бабушкінської районної ради м. Дніпропетровська зареєстровано Статут Дочірнього підприємства Дніпропетровського спеціалізованого управління “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж”, яке, відповідно до п.1.3 Статуту, є правонаступником структурного підрозділу Дніпропетровське спеціалізоване управління “Механомонтаж № 201”.
Відповідно до доповнень до статуту, затверджених засіданням правління ВАТ “Дніпромеханомонтаж” (протокол № 4 від 29.11.2002 р.), зареєстрованих 24.02.2003 р., доповнені види діяльності дочірнього підприємства: утримування оздоровчих установ, домів відпочинку та внутрішнього туризму; утримування та експлуатація житлового фонду.
Рішенням № 9 від 14.01.2004 р. Радивонівської сільської ради визнано право власності на ДОЗ “Славутич”, що розташований в с. Богатир Якимівського району Запорізької області, за ДП ДСУ-201 ВАТ “Дніпромеханомонтаж”, дозволено оформлення свідоцтва на право власності. 07.05.2004 р. на підставі цього рішення, Радивонівською сільською радою видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно дитячий оздоровчий заклад “Славутич”.
Відповідно до витягу № 3525377 від 07.05.2004 р. Комунального підприємства “Якимівське бюро технічної інвентаризації”, право колективної власності на дитячий оздоровчий заклад “Славутич” зареєстроване за власником Дочірнім підприємством Дніпропетровського спеціалізованого управління “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж”.
Рішення Радивонівської сільської ради не оспорювалось. Доказів його скасування суду позивач за первісним і позивач за зустрічним позовами не надали.
Із наданих ДП ДСУ “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж” письмових доказів встановлено, що вищевказане нерухоме майно було продано ОСОБА_1, у відповідності до Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 07.08.2008 р., укладенного між ДП ДСУ “Механомонтаж № 201” ВАТ “Дніпромеханомонтаж” та ОСОБА_1. (копія додається) та який на сьогоднішній день є його власником.
Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає, що первісні та зустрічні позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:
Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно з ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 392 цього Кодексу, власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р., якою справа № 20/112/08-10/217/09 була передана на новий розгляд. Даною постановою суд касаційної інстанції зазначив, що при новому розгляді справи господарському суду слід дослідити чи відповідає договір купівлі-продажу спірного майна, який укладено між Дочірнім підприємством Дніпропетровського спеціалізованого Управління “Механомонтаж № 201” Відкритого акціонерного товариства “Дніпромеханомонтаж” та ОСОБА_1. вимогам законодавства, чи був зазначений договір зареєстрований у встановленому законом порядку, чи видавалось ОСОБА_1. свідоцтво про право власності на спірне майно, тобто не з’ясовано чи є ОСОБА_1. належним власником спірного майна. Крім того, ОСОБА_1 не залучено до участі у справі, в якості третьої особи і суду слід всебічно та повно з’ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об’єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального права, які регулюють спірні відносини.
Вказівки, викладені в Постанові ВГСУ, є обов’язкові для виконання при новому розгляді справи, як для господарського суду так і для сторін по справі.
Оскільки, майно було продано ОСОБА_1, згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 07.08.2008 року, то спірні відносинни, що виникли між сторонами регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України. Укладання договорів купівлі-продажу визначено главою 54 зазначеного кодексу. Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму. Форма окремих видів договорів купівлі-продажу визначена статтею 657 Цивільного кодексу України. Положення зазначеної статті містить норму, яка обумовлює особливий порядок оформлення окремих договорів купівлі-продажу, а саме: земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. Так, згідно з вимогами закону укладання договору купівлі-продажу цих об’єктів складається з: дотримання письмової форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору, наступної державної реєстрації права власності у відповідному органі. Згідно з вимогами статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Таку державну реєстрацію права власності, відповідно до норм "Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно", затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5 та Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", здійснює Бюро технічної інвентаризації на підставі документів, передбачених статтею 19 вказаного Закону та додатку 1 вказаного Положення. Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв’язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об’єктів нерухомого майна на підставі правовстановлюючих документів. Згідно зі статтею 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно є документи, вказані у цій статті, зокрема, свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду; акти прийому нерухомого майна до експлуатації; рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили. Пунктом 2.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно встановлений перелік правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна. Відповідно до пункту 6 цього Тимчасового Положення, оформлення права власності на об’єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування –фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об’єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об’єкта і введення його в експлуатацію.
Суд, врахувавши вищезазначені судом обставини, виконав вказівки Вищого господарського суду викладеній в постанові № 20/112/08-10/217/09 від 08.10.2009р. Ухвалою суду від 11.01.2010 р. суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Сагарду Вадима Володимировича та зобов’язував сторони надати документальні та нормативні докази в обґрунтування заявлених вимог і заперечень з урахуванням постанови Вищого господарського суду № 20/112/08-10/217/09 від 08.10.2009 р.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази додаються сторонами та іншими учасниками процесу.
Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Однак, при новому розгляді справи сторони не надали документальних доказів чи відповідає договір купівлі-продажу спірного майна, який укладений між Дочірнім підприємством Дніпропетровського спеціалізованого Управління "Механомонтаж № 201" Відкритого акціонерного товариство “Дніпромеханомонтаж” та ОСОБА_1. вимогам законодавства, також не надано доказів чи був зазначений договір зареєстрований у встановленому порядку, чи видавалось йому свідоцтво про право власності на спірне майно. Не довів позивач і зворотного.
Суд, з вини сторін, не одержав належних доказів, оцінивши які, міг би з’ясувати і дослідити питання, зазначені в Постанові № 20/112/08-10/217/09 від 08.10.2009р. і не міг з’ясувати чи є ОСОБА_1. належним власником спірного майна на даний час.
По наявних даних документальних доказах в матеріалах справи ні позивачем по первісному позову, ні позивачем по зустрічному позову не доведено, на теперішній час, їх право власності на спірне майно.
Крім того, відповідач (позивач за зустрічною позовною заявою) звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, просить суд відмовити у первісному позові у зв’язку із закінченням строку позовної давності, виходячи з наступного:
31 серпня 1995 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області було затверджено план приватизації державного майна орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж»(копія в матеріалах справи), у відповідності до якого, об'єкти соціального призначення, у тому числі Нерухоме майно, увійшли до переліку об'єктів, які підлягають приватизації і їх загальна залишкова вартість увійшла у загальну вартість майна (197627 мільйонів карбованців), яке підлягало приватизації.
Приватизація майна, яке увійшло до переліку об'єктів, які підлягають приватизації, була здійснена шляхом створення ВАТ «Дніпромеханомонтаж»та продажу його акцій, при квоті застосування приватизаційних майнових сертифікатів - 70 %. У відповідності до статті 2 установчого договору про створення ВАТ «Дніпромеханомонтаж»від 22 серпня 1995 р. (копія в матеріалах справи), Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало у власність ВАТ «Дніпромеханомонтаж»державне майно, яке знаходилося на балансі орендного підприємства «Дніпромеханомонтаж» на суму 197627 мільйонів карбованців, у тому числі нерухоме майно.
Зі складу майна, яке підлягало приватизації, був виключений житловий фонд (перелік якого вказаний в плані приватизації), тому що діюче на той час законодавство передбачало особливий режим приватизації для державного житлового фонду, все інше майно, яке знаходилося на балансі підприємства підлягало приватизації на загальних підставах, передбачених Законом України «Про приватизацію майна державних підприємств». Так згідно п. 2 ст. 24 Закону України «Про приватизацію майна державних підприємств», в редакції закону від «15» лютого 1995р., що діяв на момент приватизації, товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно зі ст. 8 вказаного Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою, відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Вказані пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.
Таким чином, державне майно, у тому числі нерухоме майно, було передано ВАТ «Дніпромеханомонтаж»не безоплатно, а передано за плату із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна та у зв'язку з чим, це майно увійшло до статутного фонду ВАТ «Дніпромеханомонтаж»і у відповідності до статті 12 Закону України «Про господарські товариства», у редакції закону від 14 березня 1995 р., стало його власністю.
Факт оплати державного майна, у тому числі нерухомого майна, підтверджується Наказом Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській області № 12/26-ЗВП від «20»квітня 1999р. (копія в матеріалах справи). У відповідності до п.1 вищезазначеного наказу, вартість державної частки в статутному фонді ВАТ «Дніпромеханомонтаж»- оплачена. У відповідності до п. 2 вищевказаного наказу, процес приватизації ВАТ «Дніпромеханомонтаж»вважається завершеним.
20.04.1999 р. було завершено процес приватизації ВАТ «Дніпромеханомонтаж»та у разі будь-яких порушень вимог законодавства України під час проведення приватизації, саме з 20.04.1999р. Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області могло знати про такі порушення.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Регіональне відділення Фонду державного майна по Дніпропетровській області звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання права державної власності, то до нього також застосовується строк позовної давності, який закінчився 20.04.2002 р.
Згідно ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що в задоволенні первісної позовної та зустрічної позовної заяви слід відмовити, як пред’явлених необґрунтовано.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України , судові витрати слід залишити за позивачами, як по первісному, так і по зустрічному позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
В позові відмовити.
В зустрічному позові відмовити.
Рішення вступає в законну силу через 10 днів з дня його підписання.
Дата підписання рішення “10” грудня 2010р.
Суддя Н.С. Кутіщева