Справа № 2-4612/10

 РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 21 грудня 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:  

головуючого – судді Нікітіної С.Й.

при секретарі – Віноградовій І.В.

розглянувши у  відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договорами позики,

 ВСТАНОВИВ:

 До суду звернувся ОСОБА_1 та з врахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 912 024,65 грн., з яких:

-   сума основного боргу – 600 000,00 грн.;

-   сума штрафних санкцій за договором – 180 000,00 грн.;

-   сума 3% річних від простроченої суми позики за час прострочення її повернення – 23 424,65 грн.;

-   сума інфляційних втрат за час прострочення повернення позики – 108 600,00 грн.  

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує, що між ним та ОСОБА_2, який діяв зі згоди своєї дружини ОСОБА_3, було укладено чотири договори позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року, відповідно до яких він передав ОСОБА_2 грошові кошти на загальну суму 600 000,00 грн (за договором позики від 04.01.2007 року 150 000,00 грн., за договором позики від 01.02.2007 року 150 000,00 грн., за договором позики від 02.03.2007 року 100 000,00 грн., за договором позики від 18.05.2007 року 200 000,00грн.), а позичальник, ОСОБА_2, зобов’язався повернути йому таку ж суму грошових коштів в готівковій формі в строк до 12 вересня 2008 року. Факт виконання ОСОБА_1 умов цих договорів позики і передання позичальнику ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 600 000,00 грн. підтверджується розписками ОСОБА_2 від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року.

Пунктом 9 кожного з зазначених договорів позики встановлено, що позикодавець має право у разі прострочення повернення суми позики вимагати від позичальника сплати штрафу у розмірі 30% від суми позики в повному обсязі.

ОСОБА_2 свій обов’язок щодо повернення суми позики за договорами не виконав та по день звернення з позовом до суду не повернув позивачеві суму позики.

В період часу з 12.09.2008 року по січень 2009 року позивач неодноразово звертався до ОСОБА_2 з усною вимогою про повернення суми позики за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року, але останній так і не повернув ОСОБА_1 позичені грошові кошти.

Сума, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, підтверджується розрахунком суми боргу, проведеним Приватним підприємством Аудиторське агентство «Марго» станом на 01.01.2010 року.

Оскільки договори позики було укладено за згодою дружини Відповідача – ОСОБА_2, зобов’язання по поверненню суми позики та сплати штрафних санкцій за договорами позики від  04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року,  поширюється також і на дружину Відповідача – ОСОБА_3, у зв’язку  з чим позивач просить покласти стягнення і на неї.

Щодо притягнення до участі у справі у якості співвідповідача матері ОСОБА_2, ОСОБА_4, представник позивача зазначає, що:

1.   відповідно до договору позики від 02.03.2007 року грошові кошти були передані позивачем Відповідачеві на придбання автомобіля ГАЗ6201, 2007 року випуску, право власності на який оформлюється на матір Відповідача – ОСОБА_4;

2.   відповідно до договору позики від 04.01.2007 року грошові кошти були передані позивачем Відповідачеві на придбання автомобіля Toyota RAV4, 2001 року випуску, право власності на який оформлюється на матір Відповідача – ОСОБА_4;

Таким чином, гроші, що були взяті ОСОБА_2 у ОСОБА_1 були витрачені на придбання майна, право власності на яке було оформлене на ОСОБА_4, яка на даний момент є власницею майна, придбаного за рахунок позичених коштів, отже зобов’язання по поверненню суми позики та сплати штрафних санкцій за договором поширюється також і на матір Відповідача – ОСОБА_4, як власницю майна, придбаного за рахунок позичених коштів.

Представник Позивача, ОСОБА_5, належним чином та завчасно сповіщена про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилася. Надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, а також просила суд у разі неявки у судове засідання відповідачів по справі, ухвалити заочне рішення по справі.

Відповідачі по справі у судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи сповіщені належним чином, що підтверджується відповідними поштовими повідомленнями та розписками наявними в матеріалах справи. Причини своєї неявки до суду не повідомили. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи, від них до суду не надходило.

Прийнявши до уваги заяву представника позивача ОСОБА_5, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи в порядку ст. 224 ЦПК України, за наявних в справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики і його умов може бути предоставлена розписка позичальника, що підтверджує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Так судом встановлено наступне.

04.01.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у сумі 150 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1

Таку ж суму грошових коштів готівкою в строк до 12.09.2008 року. Факт виконання зобов’язань ОСОБА_1 своїх  зобов'язань за вищевказаним договором позики і передання ним позичальникові ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. посвідчується письмовою розпискою ОСОБА_2. від 04.01.2007 року;

01.02.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у сумі 150 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1

Таку ж суму грошових коштів готівкою в строк до 12.09.2008 року. Факт виконання зобов’язань ОСОБА_1 своїх  зобов'язань за вищевказаним договором позики і передання ним позичальникові ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. посвідчується письмовою розпискою ОСОБА_2 від 01.02.2007 року;

02.03.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у сумі 100 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1

Таку ж суму грошових коштів готівкою в строк до 12.09.2008 року. Факт виконання зобов’язань ОСОБА_1 своїх  зобов'язань за вищевказаним договором позики і передання ним позичальникові ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 150 000,00 грн. посвідчується письмовою розпискою ОСОБА_2 від 02.03.2007 року;

18.05.2007 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 у власність грошові кошти у сумі 150 000,00 грн., а ОСОБА_2 зобов’язався повернути ОСОБА_1

Таку ж суму грошових коштів готівкою в строк до 12.09.2008 року. Факт виконання зобов’язань ОСОБА_1 своїх  зобов'язань за вищевказаним договором позики і передання ним позичальникові ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 200 000,00 грн. посвідчується письмовою розпискою ОСОБА_2 від 18.05.2007 року.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

На час розгляду справи в суді відповідачі своїх зобов’язань за договорами позики не виконали.

Крім того, вирішуючи дану справу, суд виходить з положень Сімейного кодексу України.

Так, частиною 2 статті 65 СК України визначено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою іншого з подружжя, а частиною 4 цієї статті закріплено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Оскільки договори позики від  04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року були вчинені позичальником ОСОБА_2 за згодою його дружини, ОСОБА_3, про що зазначено в п. 6 кожного з зазначених договорів, тому ці договори створюють наслідки, пов’язані з його невиконанням також і для ОСОБА_3

Вимога представника Позивача, щодо стягнення солідарно суми заборгованості з матері ОСОБА_2 ОСОБА_4 з посиланням на те, що  гроші, що були взяті ОСОБА_2 у ОСОБА_1 були витрачені на придбання майна, право власності на яке було оформлене на ОСОБА_4, яка на даний момент є власницею майна, придбаного за рахунок позичених коштів, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню з тих підстав, що ст. 1046 ЦК України не передбачено необхідність визначення мети на які надаються грошові кошти позикодавцем позичальнику. Відповідно, отримані грошові кошти можуть бути витрачені на будь-які цілі.

У зв’язку з невиконанням позичальником ОСОБА_2 своїх зобов’язань за договорами позики від  04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року, його борг перед ОСОБА_1 станом на 01.01.2010 року склав 912 024,65 грн., з яких:

- основний борг: 600 000,00 грн.;  

- інфляційне збільшення суми заборгованості  108 600,00 грн.;  

- три відсотка річних 23 424,65  грн .;

- штрафні санкції за договорами позики 180 000,00 грн.

Вказані обставини повністю підтверджуються наданим позивачем суду розрахунком суми боргу з яким суд повністю погоджується.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 суд також стягує з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати у сумі 1 730,00 грн., пов’язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 700,00 грн. і оплатою витрат на ІТЗ судового розгляду справи у сумі 30,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212, 214-215, 224 ЦПК України, ст.ст. 526, 530, 612, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст.65 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

 Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та з ОСОБА_3 користь ОСОБА_1:

-   суму основного боргу за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 600 000,00 (шістсот тисяч) грн.;

-   інфляційне збільшення суми заборгованості за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 108 600,00 (сто вісім тисяч п’ятсот) грн.;

-   три відсотка річних за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 23 424,65  (двадцять три тисячі чотириста двадцять п’ять) грн .;

-   штрафні санкції за договорами позики від 04.01.2007 року, від 01.02.2007 року, від 02.03.2007 року, від 18.05.2007 року у розмірі 180 000,00 (сто вісімдесят тисяч) грн.

-   судові витрати по справі у розмірі 1 730,00  (одна тисяча сімсот тридцять) грн. з яких  1 700,00 грн. оплата судового збору і 30,00 грн. оплата витрат на ІТЗ судового розгляду справи;

усього стягнути  913 754,65 (дев’ятсот тринадцять тисяч сімсот п’ятдесят чотири).

 Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м. Одеси шляхом подачі в 10-денний строк апеляційної скарги.

  Суддя