справа № 2а-1901/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 грудня 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого судді - Луньовой С.І.,
при секретарі - Желобатій Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та про стягнення несплаченої грошової допомоги, суд, -
В С Т А Н О В И В:
14 жовтня 2010 року до суду звернулася позивачка з названим адміністративним позовом, в якому посилаючись на неправомірні дії відповідача, пов’язані з невиплатою в повному розмірі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, просить суд:
- визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської РДА м. Севастополя щодо відмови здійснення перерахунку та доплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб у відповідності із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»;
- стягнути з відповідача недоотриману частку щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.01.2009 року по вересень 2010 року у розмірі 10355,88 гривень;
- зобов’язати відповідача у подальшому нараховувати та сплачувати мені допомогу у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для застрахованої працездатної особи;
- стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів у розмірі 839,61 гривня;
- стягнути з відповідача моральне відшкодування у розмірі 1650 гривень;
- зобов’язати відповідача відшкодувати мені усі судові витрати, пов’язані з цією справою.
Позивачка свої вимоги мотивує тим, що відповідач при нарахуванні допомоги на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку не врахував положення ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» та керувався нормативно-правовими актами, які визнані неконституційними, що обумовило нарахування допомоги в розмірі, меншому ніж встановлено законодавством.
В судове засідання стороні не з’явились, позивач ОСОБА_1 надала судові заяву про розгляд справи за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає в повному обсязі. Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про дату та місто розгляду справи був повідомлен належним чином, про причину неявки не повідомив.
Суд керуючись ст. 128 КАС України, вважає можливим розглянути справу за суттю, за відсутності сторін, на підставі доказів, наявних у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає можливим частково задовольнити позовні вимоги з наступних підстав.
Так судом встановлено, що позивачка є матір’ю неповнолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом, копія якого надана до матеріалів справи.
На правовідносини сторін, що виникли, поширюються норми статей 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, статей 41, 42, 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»№2240-ІІІ від 18.01.2001, в редакції, що діяла в спірний період, статті 58, підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007, Закону України «Про прожитковий мінімум»№ 966-ХІV від 15.07.1999 р.
Так, Позивачка, в зв’язку з народженням дитини, після відбуття відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами, відповідно до ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» від 18.01.2001 року № 2240, має право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що передбачено ст..ст. 42-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»№ 2240-ІІІ від 18.01.2001 року, відповідно до якого право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
На підставі підпункту 12 пункту 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007 статті 42, 43 виключено.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) положення пункту 25 Розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Статтею 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VІ від 28.12.2007 затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років у розмірі з 1 січня - 526 гривні, з 1 квітня - 538 гривень, з 1 липня - 540 гривень, з 1 жовтня - 557 гривень. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»№ 835-VІ від 26.12.2008 встановлено в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, застраховані та незастраховані матері, які мають дітей віком до трьох років поставлені в різні умови, мають право на отримання різних розмірів допомоги по догляду за дітьми, так як в Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» №2811-ХІІ від 21.11.1992 на 2008 рік внесені зміни, згідно з якими стаття 15 цього Закону викладена в такій редакції: «допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.».
Оскільки Конституція України, як зазначено в її ст. 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй (аналогічна правова позиція вкладена в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Проніна проти України» заява №63566/00).
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до частини третьої статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для сімей з дітьми.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Фактично вимога позивача щодо виплати допомоги по догляду за дитиною є формою реалізації конституційного права громадян на соціальний захист.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов'язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.
Таким чином, відсутність у державному бюджеті коштів на виплату допомоги по догляду за дитиною громадянам України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися допомога.
В зв’язку з чим суд не враховує посилання представника відповідача не ненадання цільових коштів до державного бюджету для виплати допомоги.
При розгляді справи «Кечко проти України»(заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства.
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України «Про Державний бюджет»на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Отже, положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28.12.2007, яким внесені зміни до статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»№2811-ХІІ від 21.11.1992, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву, тому що з 2007 року застрахованим та незастрахованим особам, що мають дітей віком до трьох років, допомога по догляду за дитиною нараховується та виплачується Управлінням праці та соціального захисту населення, а не по місцю роботи.
Право на отримання грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001 не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Статтею 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» №2240-ІІІ від 18.01.2001, в редакції, що діяла до внесення змін, встановлено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку має застрахована особа (один із батьків дитини, усиновитель, баба, дід, інший родич або опікун), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованим особам у формі матеріального забезпечення у період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і частково компенсує втрату заробітної плати (доходу) у період цієї відпустки. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на кожну дитину, незалежно від кількості народжених (усиновлених, взятих під опіку) дітей у сім'ї, по догляду за якими надається допомога.
Статтею 43 вказаного Закону визначено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Таким чином, відповідач зобов'язаний виплачувати позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» в редакції, що діяла до внесення змін.
Щодо зобов’язання відповідача призначити позивачу щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 01.10.2010 р. у розмірі прожиткового мінімуму суд вважає такі вимоги необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст.2 КАС України, позивач має право звертатися до суду за захистом саме порушеного права, в зв’язку з чим, порушення прав особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, а слід, захисту підлягають лише ті права, свободи та інтереси, які порушені з боку органів державної влади.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.8,22,46,48,55,64,124,152 Конституції України, ст.ст.41-43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», ст.1,2,50-51,69,73,86,94, 122,138,159, 160 ч.3, 162,163,181 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити частково .
Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Нахімовської районної державної адміністрації м. Севастополя призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням», за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Судові витрати покласти на державу.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з її копіями.
Суддя С.І.Луньова