Справа № 2-7830/10

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И  

16 вересня 2010 року       Луцький міськрайонний суд       Волинської області в складі:

головуючої -- судді            Плахтій І.Б.,

при секретарі –            Самсонюк Ю.В.,

з участю позивача –            ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,

В С Т А Н О В И В :  

Позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області про поновлення пропущеного строку та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки вказана допомога з січня 2007 року по червень 2010 року їй не нараховувалася і не виплачувалася у визначеному законом розмірі, просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вказаний період. Витрати покласти на відповідача. Крім того, просить поновити строк звернення до суду.

 Позивач в судовому засіданні вимоги позову підтримала з викладених у позовній заяві підстав. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача подав суду клопотання про розгляд справи у його відсутності. В поданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав. Оскільки виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Механізм реалізації прав позивача врегульовано з 2008 року, з початку якого дітям війни виплачується щомісячна надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає вимоги позивача безідставними. А тому, просив в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підлягає до часткового задоволення.

Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Луцькому районі, протягом 2008-2010 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням із проставленим у ньому штампом «дитина війни» та довідкою відповідача №951/02-22 від 01 вересня 2010 року.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Отже, розмір підвищення пенсії дітям війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Законами України Про Державний бюджет України на 2007-2010 роки установлено прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік в таких розмірах:  з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень;  на 2008 рік:  з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень; на 2009 рік: з січня – 498 гривень, з листопада – 573 гривні; на 2010 рік з січня – 695 гривень, з квітня – 706 гривень, з липня – 709 гривень, з жовтня – 723 гривні, з грудня – 734 гривні.

Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Проте, рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року дане положення було визнано неконституційним і втратило чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була відновлена з 09.07.2007 року, а позивачеві у 2007 році підвищення до пенсії не виплачувалось згідно вказаної норми Закону, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня до 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 це положення було визнано неконституційним і втратило чинність з дня ухвалення вказаного рішення.

Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачеві у 2008 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня до 31 грудня 2008 року.

 Вищевказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону, яка будь-якими законодавчими актами, в тому числі Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», не змінювалася та не зупинялася.  

Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за 2009 рік підлягають задоволенню за період часу з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, а за 2010 рік за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

Суд вважає, що положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування мінімального розміру за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті  мінімального розміру пенсії за віком.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань (п.26 рішення Кечко проти України).  

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі суд не вбачає.

Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни Управлінням Пенсійного фонду України Луцькому районі, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачеві державної соціальної допомоги як дитині війни.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Поданими відповідачем в запереченні доводами стверджувані позивачем обставини не були спростовані.

Таким чином, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року є протиправними.

Разом з тим, суд не вважає пропущеним строк звернення до суду. Оскільки, строки для звернення до суду можуть встановлюватися іншими законами. Частиною 2 ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що суми пенсій, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. З урахуванням наведеного, а також зважаючи на те, що порушення щодо невиплати позивачу підвищення до пенсії є триваючим і неможливо визначити початок перебігу строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що строк позовної давності у даному випадку не застосовується.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, яка полягає у невиплаті позивачу підвищення до пенсії за вищевказані періоди, у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, у зв’язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

Керуючись ст.ст. 22, 64 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року N 6-рп/2007, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :  

 Позов задовольнити частково.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Луцькому районі Волинської області нарахувати та виплатити підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року включно, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно, з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

  Суддя Луцького міськрайонного суду                 І.Б. Плахтій