Справа № 2-5342/10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 листопада 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої – судді Плахтій І.Б.,
при секретарі – Самсонюк Ю.Л.,
з участю представника позивача – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради «Про виділення частки майна у спільній сумісній власності неповнолітньої» № 331-2 від 06 липня 2006 року,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради «Про виділення частки майна у спільній сумісній власності неповнолітньої» № 331-2 від 06 липня 2006 року. Вимоги позову мотивував тим, що оскаржуваним рішенням дозволено неповнолітній ОСОБА_4 виділити ? частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, співвласником якої він був. Рішення було ухвалено без його відома. Вважає, що дане рішення було ухвалено без його на те згоди як батька дитини, а лише за заявою матері, яка переслідувала власні корисливі інтереси. Даним рішенням були порушені його права, а тому просив визнати його нечинним. Крім того, стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у справі.
Ухвалою суду від 12 серпня 2010 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4, які були співвласниками квартири на момент ухвалення оспорюваного рішення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 вимоги позову підтримав з викладених у позовній заяві підстав, та просив позов задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав. Суду пояснив, що вказаним рішенням не були порушені нічиї права. Воно було ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства. Даним рішенням було лише надано дозвіл на визначення частки неповнолітньої у спільній сумісній власності. Згоди батька на таке рішення не потрібно.
Треті особи подали суду клопотання про розгляд справи у їхній відсутності. Крім того, просили в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Судом встановлено, що рішенням виконкому Луцької міської ради № 331-2 від 06 липня 2006 року було дозволено виділити ? частку майна (квартири за адресою:АДРЕСА_1) в спільній сумісній власності неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.28).
Позивач є батьком ОСОБА_4 і на час ухвалення рішення перебував в шлюбі з матір’ю дитини ОСОБА_5.
Рішення виконкому було ухвалено на підставі заяви матері дитини ОСОБА_5 від 27.06.2006 року (а.с.29).
Оспорюване рішення виконкому стало підставою для укладення між співвласниками квартири за адресою:АДРЕСА_1 нотаріально посвідченого договору від 20.07.2006 року про розподіл часток у спільній сумісній власності, по ? за ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та неповнолітньою ОСОБА_4 На укладення договору позивачем було надано нотаріально завірену згоду. Однак, цей правочин не є предметом даного спору.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження, однак не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти правочини щодо її майнових прав, в тому числі договори щодо поділу квартири.
Згідно вимог ч.2 ст.32 ЦК України, на вчинення неповнолітньою особою правочину щодо нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.
Стаття 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла.
Відповідно до Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей » прийняття з питань, що належать до їх компетенції, рішень, які є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами та громадянами покладається на служби у справах дітей, які є структурними підрозділами виконавчих комітетів місцевих рад.
Виходячи з викладеного, проаналізувавши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що рішення виконкому Луцької міської ради № 331-2 від 06 липня 2006 року носить дозвільний характер, не порушує нічиїх житлових прав, ухвалене з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 59, 60, 213, 214 215 ЦПК України, на підставі ст.177 СК України, ст.32, 71 ЦК України, ст.17 Закону України «Про охорону дитинства», ст.4 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей», суд
В И Р І Ш И В :
В задоволенні позову ОСОБА_3 до Виконавчого комітету Луцької міської ради про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Луцької міської ради «Про виділення частки майна у спільній сумісній власності неповнолітньої № 331-2 від 06 липня 2006 року -- відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій