Справа № 2а-4269/10/0308
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 листопада 2010 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої -- судді Плахтій І.Б.,
розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Луцьку справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про виплату надбавки до пенсії як дитині війни,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернулася в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Луцьку Волинської області про виплату надбавки до пенсії як дитині війни.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона наділена правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Оскільки вказана допомога з 2007 по 2010 роки їй не нараховувалася і не виплачувалася у визначеному законом розмірі, просить зобов’язати відповідача провести нарахування та виплату державної соціальної допомоги дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за вказаний період. Витрати покласти на відповідача. Крім того, просила відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав.
В поданих суду запереченнях проти адміністративного позову відповідач позов не визнав. Посилався на те, що, оскільки виплата підвищення до пенсії дітям війни здійснюється не з коштів Пенсійного фонду України, а за рахунок коштів Державного бюджету України в межах видатків, затверджених Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік. Механізм реалізації прав позивача врегульовано з 2008 року, з початку якого дітям війни виплачується щомісячна надбавка в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Вважає вимоги позивача безпідставними. Крім того, покликався на пропуск позивачем строків звернення до адміністративного суду. А тому, просив в задоволенні позову відмовити.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що підлягає до часткового задоволення.
Судом встановлено, що позивач наділена правовим статусом дитини війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Луцьку, протягом 2008-2010 років їй нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком та нараховувалася та виплачувалася надбавка до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що підтверджується пенсійним посвідченням із проставленим у ньому штампом «дитина війни» (а.с.5).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога дітям війни, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Отже, розмір підвищення пенсії дітям війни згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законами України Про Державний бюджет України на 2007-2010 роки установлено прожиткові мінімуми для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік в таких розмірах: з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень; на 2008 рік: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень; на 2009 рік: з січня – 498 гривень, з листопада – 573 гривні; на 2010 рік з січня – 695 гривень, з квітня – 706 гривень, з липня – 709 гривень, з жовтня – 723 гривні, з грудня – 734 гривні.
Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2007 рік, з урахуванням ст.111 цього Закону, відповідно до якої у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни, яка згідно ст.14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» становить 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року дане положення було визнано неконституційним і втратило чинність з дня ухвалення вказаного рішення.
Відповідно до п.41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 це положення було визнано неконституційним і втратило чинність з дня ухвалення вказаного рішення.
Вищевказані рішення Конституційного суду України мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положення статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Рішенням Конституційного суду №10-рп/2008 від 22.05.2008 року нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнана неконституційною, тому з 22.05.2008 року почала діяти попередня редакція статті 6 Закону, яка будь-якими законодавчими актами, в тому числі Законами України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» та «Про Державний бюджет України на 2010 рік», не змінювалася та не зупинялася.
Оскільки дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була двічі відновлена з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року, то за ці періоди часу позивач мала право на отримання соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитина війни.
Суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, яка визначається в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність є протиправними.
Однак, оскільки позивач, знаючи про порушення відповідачем свого права, починаючи з липня 2007 року до 22.10.2010 року не зверталась з таким позовом до адміністративного суду, то вона пропустила встановлений ст.99 КАС України строк звернення до суду, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення з врахуванням піврічного строку до дня звернення. Жодних доказів поважності пропуску строків звернення до суду позивач не вказав. Підстав для поновлення строку звернення до суду за період з 2007 року по 21.04.2010 року суд не вбачає.
Відповідно, позов підлягає до задоволення за період з 22.04.2010 року по 21.10.2010 року.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року №80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року) управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.
Судом встановлено, що позивачеві нараховувалося та виплачувалося підвищення до пенсії як дитині війни Управлінням Пенсійного фонду України в місті Луцьку, де позивач перебуває на обліку. Тому суд приходить до висновку, що саме на відповідачеві лежить обов’язок провести нарахування та виплату позивачеві пенсії та державної соціальної допомоги як дитині війни за вказаний період.
Поданими відповідачем в запереченні доводами стверджуванні позивачем обставини не були спростовані.
Понесені позивачем судові витрати слід стягнути відповідно до ч.1 ст.94 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 94, 159,160, 163, 167 КАС України, на підставі ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року N 2195-IV, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», суд --
П О С Т А Н О В И В :
Позов задовольнити частково.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в місті Луцьку Волинської області нарахувати та виплатити підвищення пенсії ОСОБА_1 як дитині війни за період з 22.04.2010 року по 21.10.2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з врахуванням виплачених сум.
Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 здійснені нею судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.
В решті позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Луцький міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій