Справа № 2-1347/10                

ЗАОЧНЕ     РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

  06 грудня 2010 року  

Приморський районний суд м. Одеси в складі:  

головуючого-судді           - Деруса А.В.  

при секретарі                    - Брус Н.П.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про стягнення аліментів на повнолітню дитину,                      

ВСТАНОВИВ:  

  Позивачка звернулася з позовом про стягнення аліментів з ОСОБА_1 про стягнення аліментів на повнолітню дитину – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 1600 грн. щомісячно з 09 вересня 2009 року та до досягнення донькою 23 років, тобто до 09 вересня 2014 року.    

Позивачка в судове засідання не з’явилася. З матеріалів справи вбачається, що позивачка знаходилась у шлюбі з відповідачем з 27 липня 1989 року до 02 квітня 2004 року. Від шлюбу є двоє дітей: повнолітня донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітній син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.  

Після розірвання шлюбу батьків діти залишилися проживати з матір’ю.  

Відповідач по рішенню Малиновського районного суду м. Одеси виплачував аліменти на утримання доньки в розмірі 1/3 частини заробітку та її брата.  

01 вересня 2008 року донька позивачки поступила до Одеського Національного Морського Університету.  

09 вересня 2009 року донька позивачки повноліття, однак, самостійного прибутку не має, оскільки навчається, бюджетна форма навчання.  

Відповідач матеріальної допомоги на утримання доньки не надає. Стипендія позивачки унеможливлює забезпечення життєвих потреб у період навчання.  

Згідно висновку ВКК № 89 від 09 квітня 2008 року. ОСОБА_3 знаходиться на диспансерному обліку у зв’язку з синдромом вегетативних дисфункцій по церебральному типу, гипертензійного синдрому та сколіозу 1-го ступеню.  

Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно, про причини неявки суд не повідомив. На підставі ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.  

Суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.  

ОСОБА_3 відчуває потребу в постійному лікуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні ліків, повноцінному харчуванні, придбанні одягу й взуття, в оплаті занять із викладачами й покупці навчальних посібників, в оплаті проживання й комунальних послуг, в оплаті проїзду.  

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітня дочка продовжує навчання і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати її до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.  

Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.  

Згідно ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.  

Вивчивши матеріали справи та встановивши матеріальне становище сторін, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 224-226     ЦПК України, ст. ст. 198 - 200 СК України,  

  ВИРІШИВ:  

  Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2     про стягнення аліментів на повнолітню дитину – задовольнити частково.  

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій сумі 800 (вісімсот) гривень щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2009 року до виповнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до 09 вересня 2014 року.  

Стягнути з відповідача державний збір у доход держави в розмірі 51 грн.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.  

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.      

  Суддя:                                                                А.В. Дерус