Справа № 2 – 2039/2010                                                   

                                                                   РІШЕННЯ

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси

у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.

     при секретарі            Наконечній В.А., Радоуцькій Л.М.,                                          

                                        Башкіровій О.І., Довгань Ж.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного підприємства „Доганаль”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Автовектор”, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору – Південна регіональна митниця, про визнання недійсним договору доручення та стягнення вартості безпідставно набутого майна на загальну суму 657 427,18 грн. ;

                 ВСТАНОВИВ :

 В грудні 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ПП „Доганаль”, ТОВ „Авто вектор”, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - Південна регіональна митниця, про визнання договору доручення №18 від 17.03.2008 року недійсним та стягнення з відповідачів в солідарному порядку вартості безпідставно набутого майна на загальну суму 657 427,18 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що договір доручення №18 від 17.03.2008 року з ПП „Доганаль” вона не укладала, а також, що ні ТОВ „Автовектор”, хоча і було уповноважене діяти від її імені,  ні  ПП „Доганаль” не передали їй вантаж.  

При цьому позивач вказує, що, діючи відповідно до договору доручення №18 від 17.03.2008 року та не маючи необхідної дієздатності, ПП „Доганаль” здійснило дії, направленні на декларування вантажу, в результаті чого була здійснена митна очистка вантажу, а ТОВ „Авто вектор” отримало зазначений вантаж та вивезло його з порту, й в подальшому вантаж їй не був переданий ні з боку ПП „Доганаль”, ні з боку ТОВ „Авто вектор”.    

В підтвердження своїх доводів позивач посилається на не укладання нею договору з ПП „Доганаль”, відсутність у цього підприємства довіреності, яка повинна була бути обов’язково видана в силу 1 статті 1007 ЦК України  для підтвердження повноважень по договору доручення №18 від 17.03.2008 року, відсутність повноважень у ПП „Доганаль” на укладання договору №03/2008 від 03.03.2008 року в якості замовника з ТОВ „Автовектор” з експедирування її вантажу, протиправність дій ТОВ „Автовектор” по самостійному перевезенню її вантажу та експедирування, т. я. останнє діяло діяв як представник, але угоди не укладало за дорученням ПП „Доганаль”.  

В судовому засіданні позивач підтримала позов, представники ПП „Доганаль” і ТОВ „Автовектор” не визнали позов, а представник Південної регіональної митниці заперечував проти позову.

При цьому представник ПП „Доганаль”  надав суду письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що договір доручення №18 від 17.03.2008 року був укладений з позивачем та повністю виконаний, що не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки вимоги та твердження позивача не можуть бути задоволені в силу закону, а представник  ТОВ „Авто вектор” стверджував, що це підприємство діяло відповідно до довіреності від 25.03.2008 року та договору з експедирування вантажу №03/2008 від 03.03.2008 року, укладеного між ним та ПП „Доганаль”.  

     Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

     17.03.2008 року між ОСОБА_3 і ПП „Доганаль” був укладений договір доручення № 18, предметом якого є виконання ПП „Доганаль” послуг по декларуванню вантажу ОСОБА_3  

           Відповідно до вантажних митних декларацій № 828 від 27.08.2008 року та № 829 від 28.03.2008 року на адресу позивача ОСОБА_3 прийшов вантаж (спортивні товари) на загальну суму 277 152,08 грн. та 380 275,10 грн., що разом складає 657 427,18 грн.

           Вантаж був відправлений фірмою «SHANGHAI HENGTAI INDUSTRIAL CO., LTD” відповідно до листів №313 від 20.03.2008 року та №300 від 24.03.2008 року на адресу ОСОБА_3 в контейнері № ТСКU 9335876 по коносаменту NHN075928 та в контейнері  TRIU 9096515 по коносаменту NDI 046939.  

Діючи на підставі укладеного з ОСОБА_3 договору доручення №18 від 17.03.2008 року, ПП „Доганаль” здійснило декларування вантажу ОСОБА_3 на митниці та замовило експедирування цього вантажу ТОВ „Автовектор” відповідно укладеного між ними договору з експедирування вантажу №03/2008 від 03.03.2008 року.  

Однак фактично ПП „Доганаль” не мало повноважень на укладання з ТОВ „Автовектор” договору з експедирування вантажу №03/2008 від 03.03.2008 року від імені ОСОБА_3  

Проте позивач не надала суду доказів на підтвердження своїх доводів стосовно того, що вона не укладала з ПП „Доганаль” договір доручення № 18 від 17.03.2008 року та не підписувала цей договір, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.

Також судом установлено, що, діючи на підставі укладеного з ПП. „Доганаль” договору з експедирування вантажу №03/2008 від 03.03.2008 року та на підставі оформленої ОСОБА_3 нотаріально посвідченої довіреності від 25.03.2008 року за р.№ 669, ТОВ „Автовектор” оформив наряд №1796 від 26.03.2008 року на перевезення контейнеру № ТСКU 9335876 та наряд №1805 від 27.03.2008 року на перевезення контейнеру № TRIU 9096515.  

При цьому, відповідно до оформленої ОСОБА_3 нотаріально посвідченої довіреності від 25.03.2008 року за р.№ 669, ТОВ „Автовектор” мало право діяти від імені ОСОБА_3 як представник її інтересів з питань, пов’язаних з виконанням, транспортно-експедиційним обслуговуванням, стафіровкою та розтафіровкою контейнерів, контролем за вигрузкою та складуванням, підписанням актів приймання та комерційних актів, видачею погрузочних документів, контролем за погруз кою та підписанням судових документів, а також декларуванням вантажів, та отриманням вантажів у контейнерах, які йдуть через Іллічівський та Одеський  порти в міжнародному сполученні.

Відповідно до наряду №1796 від 26.03.2008 року на перевезення контейнеру №ТСКU 9335876 та  наряду №1805 від 27.03.2008 року на перевезення контейнеру № TRIU 9096515 адресою відправлення мало бути : Одеська область, Біляївський район, с.В.Дальник, пров.Леніна, 2, будинок 4, а отримувачем вантажу зазначена ОСОБА_3  

Допитаний судом свідок ОСОБА_4 пояснив, що він безпосередньо був експедитором вантажу ОСОБА_5 та у супроводженні представника ПП „Доганаль” здійснював перевезення цього вантажу, але за якою адресою був доставлений та кому був виданий цей вантаж він вже запам’ятав.  

     Однак представники ПП „Доганаль” та ТОВ „Автовектор” не надали суду належних доказів на підтвердження отримання вантажу саме ОСОБА_3 або її довіреною особою.  

     Разом з тим, суд бере до уваги, що позивач до теперішнього часу не звернулася до правоохоронних органів для виявлення підстав зникнення цього вантажу та встановлення винних в цьому, а отже суд вважає, що позивач не довела в суді той факт, що саме відповідачі привласнили її вантаж, що згідно діючого законодавства є злочином, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, ст.ст.1000,1003,1004 ЦК України, суд , -

        ВИРІШИВ :

 У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.  

  Суддя                                               Н.А.Ільченко