Справа № 2-11857/10  

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ  

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

            30 листопада 2010 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючої судді Кравчук Т.С.,

при секретарі Лахматової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства «Аурум» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати та вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні,

ВСТАНОВИВ:  

 Позивач звернувся до суду з позовом в якому просить суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2009 по 25.01.2010 у сумі 7979,33 гривень, заборгованість по сплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5113,08 гривень.

У судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву в якої пояснив суду, що позовні вимоги підтримує та просить суд розглянути справу у його відсутності.

В позовні заяві свої позовні вимоги позивач ґрунтує наступним, з 21 листопада 1977 року по 25 січня 2010 року, позивачка працювала в ЗАТ «АУРУМ». На день звільнення позивачка працювала на посаді техніка в ЗАТ «АУРУМ», її посадовий оклад складав суму 1395 грн. на місяць.

З червня 2009 року внаслідок простою не з вини працівника відповідач нараховував позивачці оплату праці згідно ст. 113 КЗпП України в розмірі 70% посадового окладу, проте вказані грошові кошти їй не виплачувалися.

У жовтні 2010 року позивачці було направлено відповідачем повідомлення про те, що до 25 січня 2010 року її буде звільнено з роботи в зв'язку зі скороченням чисельності працівників підприємства по п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці.

Наказом №26 від 22.01.2010 року позивачку було звільнено з роботи з 25 січня 2010 року У порушення вимог ч.2 ст. 47 КЗпП України, копія наказу про звільнення позивачці видана не була. При звільненні згідно ст. 44 КЗпП України відповідач повинен був сплатити позивачці вихідну допомогу у сумі не менше середнього місячного заробітку, проте ця сума також не була виплачена.

У порушення ст. 116 КЗпГІ України при звільненні позивачці не було сплачено усі належні суми. Таким чином, відповідачем порушено право позивачки на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачене ст. 43 Конституції України.

Позивачка не мала можливості звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості по заробітній платі раніше, оскільки відповідач перешкоджав їх в отриманні розрахункових документів, які давали можливість визначити суму заборгованості. Тільки 16 серпня 2010 року, після численних звернень до керівництва відповідача, позивачці було надано довідку №116 про заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2009р. по день звільнення.

Згідно отриманої довідки, відповідач має перед позивачкою заборгованість по заробітній платі, включаючи оплату відпустки й вихідної допомоги у сумі 7979 грн. 33 коп.

Станом на 1 серпня 2010р. відповідач затримав надання позивачці розрахунку при звільненні на 126 робочих днів (з 25.01.2010р. по 1.08.2010р.). Середній заробіток позивачки за два місяці, що передували звільненню, тобто за листопад та грудень 2009р. склав 887,94 грн. та 897,68 грн. відповідно. Цей період склав 44 робочих дня, отже середньоденний заробіток позивачки складає суму ( 887,94 + 897,68): 44 = 40 грн. 58 коп. Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі (40,58 х 126) = 5113 грн. 08 коп.

Оскільки на теперішній час відповідач не здійснює будь-яких дій для погашення вищезазначеної заборгованості, чим грубо порушує конституційне право позивачки на працю й її гідну оплату, передбачене ст. 43 Конституції України й ст.2 КЗпП України, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом та залишає за собою право на збільшення розміру позовних вимог до ухвалення рішення по справі.  

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21 листопада 1977 року по 25 січня 2010 року, позивачка працювала в ЗАТ «АУРУМ». На день звільнення позивачка працювала на посаді техніка в ЗАТ «АУРУМ», її посадовий оклад складав суму 1395 грн. на місяць.

З червня 2009 року внаслідок простою не з вини працівника відповідач нараховував позивачці оплату праці згідно ст. 113 КЗпП України в розмірі 70% посадового окладу, проте вказані грошові кошти їй не виплачувалися.

У жовтні 2010 року позивачці було направлено відповідачем повідомлення про те, що до 25 січня 2010 року її буде звільнено з роботи в зв'язку зі скороченням чисельності працівників підприємства по п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва й праці.

Наказом №26 від 22.01.2010 року позивачку було звільнено з роботи з 25 січня 2010 року У порушення вимог ч.2 ст. 47 КЗпП України, копія наказу про звільнення позивачці видана не була. При звільненні згідно ст. 44 КЗпП України відповідач повинен був сплатити позивачці вихідну допомогу у сумі не менше середнього місячного заробітку, проте ця сума також не була виплачена.

У порушення ст. 116 КЗпГІ України при звільненні позивачці не було сплачено усі належні суми. Таким чином, відповідачем порушено право позивачки на своєчасне одержання винагороди за працю, передбачене ст. 43 Конституції України

16 серпня 2010 року, після численних звернень до керівництва відповідача, позивачці було надано довідку №116 про заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2009р. по день звільнення.

Згідно отриманої довідки, відповідач має перед позивачкою заборгованість по заробітній платі, включаючи оплату відпустки й вихідної допомоги у сумі 7979 грн. 33 коп.

          Станом на 1 серпня 2010р. відповідач затримав надання позивачці розрахунку при звільненні на 126 робочих днів (з 25.01.2010р. по 1.08.2010р.). Середній заробіток позивачки за два місяці, що передували звільненню, тобто за листопад та грудень 2009р. склав 887,94 грн. та 897,68 грн. відповідно. Цей період склав 44 робочих дня, отже середньоденний заробіток позивачки складає суму ( 887,94 + 897,68): 44 = 40 грн. 58 коп. Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачці середній заробіток за весь час затримки розрахунку у сумі (40,58 х 126) = 5113 грн. 08 коп.

            Згідно ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Таким чином, посилаючись на викладене суд вважає можливими позов ОСОБА_1 – задовольнити, стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2009 по 25.01.2010 у сумі 7979,33 гривень, заборгованість по сплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5113,08 гривень.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 214, 215, 224-226 ЦПК України, суд –

  ВИРІШИВ:  

 Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аурум» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01.06.2009 по 25.01.2010 у сумі 7979,33 гривень, заборгованість по сплаті середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 5113,08 гривень, а разом 13092,41гривень.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Аурум» на користь держави державне мито в розмірі 130,92 гривень та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання рішення.

Апеляційна скарга  на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

  Суддя: