№ 2-а-4252/2010р.  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

01 грудня 2010 року              Ленінський     районний     суд  м.   Запоріжжя     у      складі:  

головуючого: судді - Дюженко Л.А.,  

при  секретарі         -  Волошиній М.В.,  

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом   ОСОБА_1   до   Управління    Пенсійного фонду  України в Ленінському районі м. Запоріжжя   про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання нарахувати щомісячну державну соціальну допомогу як «Дитині війни», -  

ВСТАНОВИВ:  

Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною відмову відповідача здійснити їй щомісячну виплату соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни», зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, недоплачену   щомісячну   державну соціальну допомогу за 2006-2010 роки.  

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006р. по день розгляду справи має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.  

Відповідач всупереч Рішенням Конституційного Суду України, якими були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 і 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії.  

Позивачка в судове засідання не з’явилася, позов підтримала, просить розглянути справу без її участі.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просить суд в задоволенні позову відмовити.  

В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що позивачка у відповідності до вимог Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус дитини війни. У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" позивачка має право на отримання з 01.01.2006р. щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Також відповідач зазначив, що для звернення  до адміністративного суду за захистом порушених прав КАС України встановлений строк позовної давності шість місяців, який позивачкою пропущений. Протягом 2009-2010 рр. позивачці виплачувалось підвищення до пенсії, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. в розмірі 49 грн. 80 коп.  

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з  наступних підстав.  

Позивачка має  статус    «Дитини війни»,    що підтверджується   пенсійним посвідченням.        

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік» від 20.12.2005р. дію ст. 6 зазначеного Закону на 2006 рік зупинено. Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19.01.2006р., який набрав чинності 15.03.2006р., до ст. 110 Закону України „Про Державний бюджет на 2006     рік” було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  

Проте, у 2006р. пільги, встановлені ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.  

Закони України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005 р. та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 р. неконституційними не визнані та діяли протягом 2006р.  

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів, у відповідача не було підстав нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки до 15.03.2006р. дію зазначеної норми було зупинено, а потім передбачені нею виплати не запроваджені.  

Крім того, надаючи перевагу Законам України" Про Державний бюджет на 2006 рік" від 20.12.2005р. та „Про внесення змін до Закону України" Про Державний бюджет на 2006 рік" від 19.01.2006 р., суд виходить з того, що закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає такого закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.  

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997р. №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив: „Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".  

Виходячи із системного аналізу наведених норм законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог позивачки, які стосуються виплат доплати до пенсії за 2006 рік. Відповідач по справі протягом 2006 р. діяв у відповідності з діючим законодавством та не мав підстав здійснювати позивачці щомісячні доплати до пенсії, оскільки до 15.03.2006р. дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а     з 15.03.2006р. здійснення доплат визначено у інший спосіб, тобто поставлено в залежність від виконання у другому півріччі 2006 р, Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».  

Крім того, позовні вимоги за 2006 рік  задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском шестимісячного строку позовної давності без поважних причин.  

Законом України «Про державний бюджет 2007» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений внаступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”.  

Рішенням Конституційного суду від 09.07.2007р., N 6-рп/2007 визнано  таким,  що не  відповідає Конституції  України (є  неконституційними),  положення  пункту  12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік",  яким зупинено на 2007 рік  
дію статті 6 Закону України "Про соціальний  захист  дітей  війни".  

Законом України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був викладений в такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів”, який  втратив чинність, як такий, що  є  неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 від 22.05.2008.  

Таким чином, рішеннями Коституційного Суду України за N 6-рп/2007 від 09.07.2007, за N 10-рп/2008 від 22.05.2008 було відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни" у  редакції  від  18.11.2004, яким встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачці доплати до пенсії за 2007-2009 роки, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Відповідно до ч.2 ст. 99, ч.1 ст. 100 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк. Пропущення строку звернення  до адміністративного суду є підставою для відмови  у задоволенні  адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає  одна із сторін.  

Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було опубліковано в «Офіційному віснику України» 27.07.2007 року № 52 і саме з цієї дати  позивачка дізналася, або повинна була дізнатися  про порушення своїх прав  та мав можливість звернутися до суду за адміністративним позовом.  

Позивачка звернулася до суду   15.10.2010   р. з вимогами про здійснення нарахувань та виплати щомісячної грошової допомоги як «Дитині війни» з пропуском встановленого законом строку на звернення з даним позовом до суду.  

Позивачкою пропущений  шестимісячний строк позовної давності для звернення до суду без поважних причин, тому суд не вбачає підстав для його поновлення.  

Таким чином, позовні вимоги за 2007-2009 роки  задоволенню не підлягають в зв’язку з пропуском строку позовної давності.  

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2010 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими в зв’язку з пропуском шестимісячного строку позовної давності без поважних причин,  виходячи з наступного.  

Представником відповідача в судовому засіданні вимоги стосовно виплати соціальної допомоги позивачці, яка має статус «Дитина війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за 2010 рік  не визнавались з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008р. за № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни» допомогу в розмірі 49грн. 80 коп. Також, в обґрунтування своїх заперечень, представник відповідача послався на рішення Конституційного Суду України, яким вищезазначена постанова,   в     частині виплати пенсіонерам допомоги, як дітям війни, в розмірі 49 грн. 80 коп., залишена без змін.  

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Таким чином, ієрархія нормативно-правових актів, які застосовуються  судом при вирішенні адміністративних справ, має такий вигляд – Конституція України, міжнародні договори, згода на обовязковість  яких надана Верховною Радою України, Закони України, інші підзаконні нормативно-правові акти. Отже, у разі  невідповідності  нормативно-правового акта Конституції, закону  або іншому правовому акту  вищої юридичної сили  суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, тобто з урахуванням місця правового акту в ієрархії національного законодавства.  

За загальним правилом, у разі встановлення  невідповідності положень правових актів Конституції України, суд застосовує положення Конституції України як норми прямої дії.  

Відповідно до п.6 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.  

Відповідно до статті 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.  

Таким чином, суд враховуючи норми  Конституції України, Закону України „Про соціальний захист дітей війни" та Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008р. за № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», вважає,  заперечення та доводи представника відповідача не спроможними та такими, що не підлягають задоволенню.  

Отже, відповідач в 2010 році мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Згідно ч. ч. 3 та 4 ст. 8 КАС звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст. 6     ЗУ„Про соціальний захист дітей війни", має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України" і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.  

Таким   чином,   обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачки, передбаченої ст. 6 Закону України  „Про   соціальний    захист     дітей   війни" покладено на УПФУ у Ленінському районі м. Запоріжжя, за місцем проживання позивачки.  

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дізнався про порушення права на виплату 30 % надбавки до пенсії з відповіді Управління ПФУ в Ленінському  районі м. Запоріжжя   від       01.09.2010 р.   Також з відповіді УПФУ в Ленінському районі м. Запоріжжя  вбачається, що свої дії щодо виплати соціальної допомоги дітям війни відповідач аргументує з посиланням на Постанову Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008, № 530, якою встановлені виплати пенсіонерам, які мають статус «Діти війни» допомогу в розмірі 49,80 грн.  

З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправною бездіяльність УПФУ у Ленінському   районі   м. Запоріжжя,   по    невиконанню за  період   часу з   01 березня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 01 грудня 2010 року, приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії, а також зобов’язати відповідача зробити позивачці перерахунок пенсії та здійснити  їй виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", починаючи з 01 березня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 01 грудня 2010 року, з відрахуванням отриманих нею сум.  

Керуючись ст.ст. 64,92,124,152 Конституції України, ст.ст. 3   ,   6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6-14,71,99, 159-163,167,186 КАС України, суд -  

ПОСТАНОВИВ:  

Позов задовольнити частково.    

Визнати протиправною бездіяльність   Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Запоріжжя   щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії «Дітям війни»   ОСОБА_1   за  період   часу  з  01 березня 2010 року по день розгляду справи, тобто по 01 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як «Дитині війни».  

Зобов’язати   Управління Пенсійного фонду України   в    Ленінському    районі м. Запоріжжя   здійснити перерахунок пенсії   ОСОБА_1   з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за  період   часу з   01 березня 2010 року по день розгляду справи, тобто  по 01 грудня 2010 року, з відрахуванням отриманих   ОСОБА_1   сум.  

В задоволенні іншої частині позовних вимог відмовити.  

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Головуючий: