Справа  № 2-а-658/10 р   .  

П О С Т А Н О В А  

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

16 листопада  2010 року                                                           Драбівський районний суд  

                Черкаської області  

        в складі: головуючого – судді – Шевченка В.О.,  

    при секретарі – Недоступ Т.А.,  

        за участі представника відповідача – Михлик О.В.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Драбів справу за адміністративним позовом  

      ОСОБА_2  

      до :  

    Управління Пенсійного фонду України  

      в Драбівському районі Черкаської області  

  про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни, -  

в с т а н о в и в:  

  Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд визнати відмову відповідача – управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі – щодо виплати йому щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком протиправною; зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з подальшою зміною розміру мінімальної пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 09 липня 2007 року без обмеження терміну з урахуванням виплачених сум. Судові витрати по справі просив покласти на відповідача.    

Позивач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення розгляду справи, у відкрите судове засідання не з’явився, звернувся до суду із заявою, в якій просив суд розглянути справу у його  відсутності.  

Представник управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі Михлик О.В. заявлені  позовні  вимоги не визнала та просить суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що у встановлений КАС України шестимісячний термін позивач без поважних причин до суду не звернувся, тому підстав для поновлення строку звернення до суду немає. Пояснила, що відповідно до ст. 7 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, проте у 2007 році такі дотації не надходили, і тому нарахувань допомоги вони не проводили. Допомога з 01 січня 2007 року виплачувалась особам, які є інвалідами,  у розмірі 50% надбавки, встановленої для учасників війни. А у 2008, 2009 та в 2010 роках вони проводили нарахування в межах дотації згідно Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та Закону України «Про державний бюджет на 2010 рік». Зазначила, що п. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, визначеного законом,  для осіб, які втратили працездатність. Наголосила, що ч. 3 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» застосовується для визначення розміру пенсій, передбачених виключно цим законом, тобто для перерахунків або підвищень пенсій він не застосовується.  

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов  підлягає до задоволення частково виходячи з наступних підстав.  

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 згідно з пенсійним посвідченням є  «дитиною війни», а тому згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на пільги, встановлені цим Законом.  

Проте, беручи до уваги, що згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання протиправною відмови у виплаті щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та зобов’язання здійснити нарахування щомісячної соціальної допомоги за період з 09 липня 2007 року до 20 квітня 2010 року слід відмовити у зв`язку з пропущенням строку. Підстави для його поновлення відсутні, оскільки позивач щомісячно з 09 липня 2007 року отримував щомісячну державну соціальну допомогу, тому повинен  був знати про порушення свого права.  

Відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, щомісячна державна соціальна допомога повинна виплачуватись в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.               Згідно Постанови КМ України від 22.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», розмір підвищень до пенсії дітям війни з 01.10.2008 року і по даний час становить 49 грн. 80 коп.  

В рішеннях Конституційного Суду України №5-рп/2002 від 20 березня 2002 року, №7-рп/2004 від 17 березня 2004 року, № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року та № 10-р/п від 22.05.2008 року вказано, що Конституційний Суд України вважає, що оскільки для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня, який, принаймні, не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.  

Крім цього, в п. 5.4. рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року вказано, що Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів. Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об’єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок, – скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.  

Твердження відповідача щодо неможливості провести виплату допомоги позивачу по причині відсутності коштів з Державного бюджету суд не може взяти до уваги з огляду на наступне.  

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів  національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, судом до уваги не приймається. Так, у справі "Кечко проти України" Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.  

Таким чином, невиконання або неналежне виконання законів, якими передбачено певні соціальні гарантії та зобов'язання держави щодо їх виконання, через відсутність коштів для їх виплати не є підставою для виправдання бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Крім того, суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів по невиплаті заборгованості, оскільки відсутність коштів не може бути визнана, як виключна обставина.  

Такі доводи  відповідача суперечать п. 1 ст. б, ст. 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Верховною Радою України згідно Закону України від 11.09.1997 року.  

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

За вказаних обставин, бездіяльність, яка означає фактично відмову відповідача у виплаті щомісячної соціальної державної допомоги дітям війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком при нарахуванні пенсії, починаючи з  20 квітня 2010 року (день початку шестимісячного терміну для звернення до суду, виходячи з дати подання позову до суду) до 20 жовтня 2010 року є неправомірною, а тому є підстави зобов’язати відповідача здійснити нарахування вказаної соціальної допомоги у встановленому законом розмірі з 20 квітня 2010 року з врахуванням сум соціальної допомоги, які вже фактично виплачені.  

Керуючись ст.ст. 2, 9, 69-71, 94, 97, 122, 133, 158-163 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року, п. 1 ст. б, ст. 13 Європейської Конвенції «Про захист прав і основних свобод людини», Законом України «Про Державний бюджет на 2007 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет на 2009 рік»,     Законом України «Про Державний бюджет на 2010 рік»   с  у   д , -  

  ПОСТАНОВИВ:  

  Адміністративний  позов  ОСОБА_2 задоволити частково.  

Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Драбівському районі по невиконанню приписів ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 20 квітня 2010 року.  

Зобов’язати управління Пенсійного Фонду України в Драбівському районі здійснити нарахування та доплату ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  як різниці між 30 відсотками мінімальної пенсії за віком та фактично сплаченим розміром щомісячної соціальної державної допомоги за період з 20 квітня 2010 року.  

В решті позовних вимог  позивачеві ОСОБА_2 відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Драбівський районний суд Черкаської області  протягом десяти днів з часу її проголошення.  

Головуючий :   (підпис)    

  ВІРНО:  

Суддя  

Драбівського райсуду                                                                                                                          В.О. Шевченко