справа №2-а-480/2010  

ПОСТАНОВА  

Іменем України  

  01 грудня 2010 року Зборівський районний суд Тернопільської області в складі:  

судді Чорної В.Г.  

при секретарі Гнатишин Н.Я.,  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Зборові справу за позовом  ОСОБА_1 до ВДАІ УМВС України в Тернопільській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення,-  

ВСТАНОВИВ:  

  позивач  звернувся в суд з позовом про оскарження постанови відповідача ВО №084347 від  04 лютого  2010 року про накладення адміністративного стягнення.  

В судовому засіданні  позивач позовні вимоги підтримав просить скасувати зазначену вище постанову, пояснив, що адміністративне стягнення накладено на нього неправомірно, так як він здійснив вимушену зупинку автомобіля у забороненому місці у зв’язку з технічною поломкою його автомобіля та неможливістю продовжувати рух. Про наявність даної постанови він дізнався у відділі державної виконавчої служби.  

Відповідач, будучи повідомленим про час і місце розгляду справи в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, будь – яких заперечень чи клопотань не надав. Суд, враховуючи згоду позивача та в силу ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає, що справу необхідно розглянути без участі відповідача на підставі наявних матеріалів та доказів.  

  Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне:  

04 лютого 2010 року відповідачем винесено постанову ВО № 084347 про притягнення  позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 255 гривень. У постанові вказано, що  ОСОБА_1 04 лютого 2010 року  о 13 год. 00 хв. в м.Тернополі по вул. Живова , керуючи автомобілем «ВАЗ 2108» номерний знак НОМЕР_1 , порушив вимогу дорожнього знаку «Зупинка заборонена» , здійснив зупинку в зоні дії знаку.  

В свою чергу, позивач стверджує, що він змушений був здійснити  вимушену зупинку з незалежних від нього причин: у зв’язку з технічною поломкою автомобіля та неможливістю продовжувати рух, перешкод  для учасників дорожнього руху він не створив.  

Будь – яких доказів в заперечення позову відповідач не надав, хоча був зобов’язаний їх надати.  

Оцінивши наявні докази суд приходить до наступних висновків:  

відповідно до вимог ч.2, ч.4, ч.6 ст.71 Кодексу  адміністративного судочинства України (КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.  

Згідно ст.268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),   особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, давати  пояснення, подавати докази,  заявляти  клопотання. В силу ст.ст.245, 280 КУпАП   посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.  

  Відповідач при розгляді адміністративної справи не надав оцінки та належно не перевірив заперечення позивача про те, що його автомобіль раптово вийшов з ладу в зв’язку з поломкою і не міг продовжувати рух. Дані заперечення у оскаржуваній постанові відповідача не спростовані та не згадані, тобто постанова не мотивована.  

Ч.1 ст.122 КУпАП передбачає відповідальність за порушення вимог дорожніх знаків, в тому числі за порушення вимог дорожнього знаку 3.34. «Зупинка заборонена». Однак законодавство відмежовує від поняття «зупинка» поняття «вимушена зупинка». Згідно п.1.10. ПДР України вимушена зупинка — припинення руху транспортного засобу через його технічний стан або небезпеку, що створюється вантажем, який перевозиться, станом водія (пасажира) або перешкодою на дорозі.  

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач, здійснив вимушену зупинку транспортного засобу, тобто в його діях був відсутній умисел на вчинення правопорушення і склад правопорушення відсутній, оскаржувана постанова є неправомірною і підлягає скасуванню, а адміністративну справу щодо слід закрити за відсутністю у діях позивача складу адміністративного правопорушення  

Враховуючи вказане вище позов підлягає задоволенню.  

  На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,11,71,86, ст.ст.160-163 Кодексу  адміністративного судочинства України, ст.ст. 122, 245, 247, 268, 280, 292-293 Кодексу України про адміністративні правопорушення,  суд,-    

ПОСТАНОВИВ:  

  Позов задовольнити. Скасувати постанову ВО №084347 від  04 лютого  2010 року про притягнення  ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення штрафу в розмірі 255 гривень, як неправомірну.  

Провадження у справі про  притягнення  ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.  

  Постанова оскарженню не підлягає.  

Суддя       підпис           З оригіналом згідно:  

  Суддя Зборівського  

районного суду           В.Г.Чорна