Справа №2а- 1388/10
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 жовтня 2010 року
Комінтернівський районний суд міста Харкова
у складі головуючого судді: Білецької А.М.
при секретарі: Кошкіній Л.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова про визнання дій неправомірними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівського районі м. Харкова, в якому просила зобов’язати відповідача здійснити йому перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати, як дитині війни щомісячної державної соціальної допомоги за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
В обґрунтування свого позову позивачка посилається на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 2009 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Також вважає, що невиплата їй соціальної допомоги у розмірі, передбаченому ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є незаконною, суперечить Конституції та Законам України.
В судове засідання позивачка не з'явились, просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначено, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», рішень щодо неконституційності Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України не приймалось. Таким чином, на думку відповідачів рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється, також дія рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року поширюється на період після прийняття вказаного рішення.
Крім того, відповідач вважає свої дії щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» правомірними через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус дитини війни, за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. При цьому, відповідач зазначив про необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.
Також, відповідач наполягав на відмові в задоволенні позову через пропущення позивачкою строку звернення до суду з адміністративним позовом, визначеного ст. 99 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто є дитиною війни і на неї розповсюджуються всі пільги та соціальної гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни» , зокрема, право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст.. 6 цього Закону.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік» дію ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» зупинено не було. Відповідно до ч. 2 ст. 54 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно - правовими актами Кабінету Міністрів України. Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова в 2009 році повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Щодо розрахунку величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно розрахувати підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни в розмірі 30 %, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 3 ст. 46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних витрат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Тобто, пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» встановлено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендії та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України.
З урахуванням положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», який є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, суд вважає, що застосуванню підлягає для визначення розміру щомісячної допомоги до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму. В такому випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної допомоги до пенсії, що не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
З позовної заяви вбачається та підтверджується довідкою, наявної в матеріалах справи, що позивачці виплата щомісячної державної соціальної надбавки як дитині війни здійснюється частково.
При цьому, суд приходить до висновку, що до повноважень саме Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова відноситься нарахування у розмірі, встановленої законодавством, та виплата підвищення до пенсії позивачці, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки є Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова.
З розпорядження Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова, вбачається, що позивачці було призначено підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте доказів того, що перерахунок підвищення до пенсії позивачці, з урахуванням фактично виплачених сум проведено та визначена сума, яка підлягає доплаті до пенсії позивачці, відповідачем не надано.
З огляду на вищезазначене, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Комінтернівському районі м. Харкова, по не виконанню з 01.01.2009 року приписів статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачки на своєчасне нарахування на отримання доплати до пенсії та зобов’язати відповідача провести перерахунок підвищення до пенсії позивачці відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також здійснити їх виплату за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Таким чином, вимоги позивачки є обґрунтованими, не суперечать закону, та підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 26 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про прожитковий мінімум», ст.ст. 6-14, 71, 99-102, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 доплати до пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комінтернівському районі м. Харкова провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за 2009 рік з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через районний суд шляхом подачі в10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.
Суддя - А.М.Білецька