Копія
Справа № 2а-1312, 2010
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2010 року. Суддя Лисянського районного суду Черкаської області Бесараб Н.В., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Лисянського районного суду Черкаської області справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмови щодо виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,
ВСТАНОВИЛА:
До суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області та просить визнати відмову Управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо перерахунку та виплати йому доплати до пенсії в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії відповідно до ст.ст.39,50 неправомірною. В позовній заяві позивач вказав, що є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії та інвалідом ІІІ групи. На підставі поданих ним документів відповідач по справі призначив йому пенсію за віком, а також доплату за проживання у зоні посиленого радіоекологічного контролю та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, проте розмір цієї доплати і додаткової пенсії є меншим, ніж передбачено чинним законодавством. Вважає, що відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання доплати до пенсії як непрацюючий пенсіонер в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Вказує також, що не відповідає вимогам ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нарахування і виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, оскільки особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІІ групи, така додаткова пенсія призначається у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Обов’язок проведення перерахунку покладено на органи пенсійного забезпечення незалежно від заяви пенсіонера про проведення такого перерахунку. Вказана доплата до пенсії повинна також постійно коригуватися у відповідності до збільшення мінімальної зарбітної плати та розміру мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виплачує йому належні суми повністю, що змусило звернутися до суду.
У справі постановлено ухвалу про відкриття скороченого провадження. Відповідач надав суду письмові заперечення на позов, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки доплата до пенсії в розмірі, в якому вимагає позивач, не проводилася, так як постановою Кабінету Міністрів України №836 від 26 липня 1996 року відповідно до Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України від 11 жовтня 1995 року, встановлено розміри виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Розмір виплат, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визначений постановою КМУ від 26.07.1996 р. №836, відповідає вимогам ст.ст.62, 67 даного Закону. Частиною 2 пункту 2 цієї постанови передбачено, що громадянам, які працюють або проживають на території посиленого радіологічного контролю, установлено доплату у розмірі 520 тис. карбованців, що в перерахунку відповідно до грошової реформи 02.09.1996 р. становить 5,20 грн, які й виплачуються позивачеві в повному обсязі. Відповідно до ст.2 Закону України «Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2002 рік» від 13 грудня 2001 р., згідно з якою до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, Кабінет Міністрів України здійснює перегляд цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України на поточний рік. Отже, в межах існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату окремих видів компенсацій і допомоги, в т.ч. тих, що є предметом позову, у розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836. Крім того, статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зазначено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. На даний час є чинною постанова КМУ від 26.07.1996 №836, згідно з якою Управління виплачувало і виплачує допомогу за проживання в зоні радіоекологічного контролю. Позивачу, як потерпілому від аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліду ІІІ групи виплата пенсії відбувалася на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до розмірів встановлених постановами Кабінету Міністрів України, які є обов'язковими для виконання державними пенсійними органами. Постановою КМ України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03.01.2002 р. №1 встановлено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії, передбаченої вказаним Законом проводиться, виходячи з розміру 19,91 грн. Таким чином, мінімальний розмір пенсії становить 199.10 грн. (19.91 грн.*10). Відповідно до ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, визначений абзацом першим частини першої цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Таким чином, положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовуються при призначенні пенсії за Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». За таких обставин в задоволенні позову просить відмовити.
Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає позов таким, що підлягає до повного задоволення, виходячи із наступного.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії інвалідом ІІІ групи. Територія, на якій проживає позивач, відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року з наступними змінами та доповненнями – відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується довідкою з місця проживання.
Відповідно до абзацу 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону N 230/96-ВР від 06.06.96, непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, провадиться доплата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 інвалідам ІІІ групи призначається додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
Позивач є непрацюючим пенсіонером, проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю та є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії інвалідом ІІІ групи, а тому має право на отримання доплати до пенсії, як проживаючий на території радіоактивного забруднення в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та право на додаткову пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст. 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” дія положень цього закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
Згідно ст. 92 п. 6 ч. 1 Конституції України, виключно законами України визначаються основи соціального захисту.
Отже, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96 р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а тому суд вважає, що підлягають застосуванню норми ст.ст. 39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, які передбачають щомісячну доплату в розмірі мінімальної заробітної плати та 100 процентів мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту Закону України Про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими для виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Відповідно до цього внесення змін до ст. 39, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказаним рішенням Конституційного Суду України визнано неконституційними.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішені даного спору підлягає застосуванню ст. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, та ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно постанови від 11 листопада 2008 року колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, положення ч. 3 ст. 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів, не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Частиною 3 ст.22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
В статті 152 ч. 3 Конституції України визначено, що матеріальна шкода, завдана фізичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.
Суд вважає, помилковим посилання відповідача на те, що розмір виплат, передбачених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, визначений постановою КМУ від 26.07.1996р. № 836, відповідає вимогам ст.ст. 62, 67 цього Закону, оскільки даною постановою Кабінет Міністрів України значно звужує зміст та обсяг прав позивача, встановлених цим же Законом.
Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, а тому вважає, що бездіяльність відповідача щодо нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірах, визначених Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, неупереджено та добросовісно.
З огляду на викладене, дії управління Пенсійного Фонду України в Лисянському районі Черкаської області щодо невиплати позивачу доплат до пенсії, передбачених ст.ст. 39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає неправомірними.
Від сплати судових витрат сторони звільнені.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 21, 22, 24, 46, 55, 75, 92 Конституції України, ст.ст. 1, 13, 39, 50, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.6-11, 86, 159-163,183-2 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИЛА:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області про визнання неправомірною відмови щодо виплати доплати до пенсії та додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» задоволити.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку, виплати додаткової пенсії у відповідності зі ст.39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. №230-96/ВР.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 і виплату доплати до пенсії в розмірі мінімальної заробітної плати, з урахуванням її змін, та щомісячної додаткової пенсії в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком, з врахуванням її змін, відповідно до ст.ст.39,50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 р. №230-96/ВР, починаючи з 14.06.2010 року по 22.12.2010 року з врахуванням раніше отриманих виплат.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Копію постанови направити сторонам для відома.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Лисянський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.
Суддя – підпис.
ВІРНО.
Суддя Лисянського
районного суду Н.В.Бесараб