Копія:
Справа № 2а- 2307/2010
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2010 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в особі судді Гафяка В.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинення дії щодо перерахунку та виплати щомісячної соціальної допомоги відповідно до Закону України„Про соціальний захист дітей війни” ,-
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_1 20.09.2010 року звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду України у Автозаводському районі м. Кременчука про визнання дій Управління пенсійного фонду України Автозаводського району м. Кременчука незаконними та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги дітям війни в розмірі 30 % від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 20.09.2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та з урахуванням фактично виплачених сум .
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV) належить до соціальної категорії «Дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімального пенсії за віком. У 2007-2010 роках така допомога їй не виплачувалася в належному розмірі, в той час як Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/ 2007 від 9 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено норми Закону України № 2195-IV “Про соціальний захист дітей війни”. Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, і, зокрема, внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. вищевказані зміни, зокрема, викладення в новій редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що були внесені Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідач Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука надав письмові заперечення проти позову. Проти позову заперечив та вважав його таким, що не підлягає задоволенню.
З врахуванням того, що у справі наявні та достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, відтак суддя у відповідності до ч.4 ст.183-2 КАС України розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідач надав заперечення на позов, в яких просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх доводів зазначав, що рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 стосувалось лише Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік". Таким чином, на думку відповідача рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а тому на період до 09 липня 2007 року не поширюється та зазначив, позивачу починаючи з 22.05.2008 року виплачувалось підвищення до пенсії дитині війни в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка чинна на даний час, отже підлягає виконанню органами Пенсійного фонду України.
Судом встановлено, що позивач є «дитиною війни» в розумінні статті 1 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено, як було зупинено цю ж норму в 2006 році Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.
Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік".
Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 09 липня 2007 року не поширюється. Суд також констатує, що рішень щодо аналогічних норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», яким у 2006 році зупинялася дія статті 6 Закону України № 2195-IV Конституційним Судом України не приймалося.
Крім того, Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у новій редакції, і, зокрема, внесено зміни, якими змінено розмір підвищення та встановлено що дане підвищення виплачується у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, і становить 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, знову Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. вищевказані зміни, зокрема, викладення в новій редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що були внесені Законом України від 28.12.2007 р. № 107-VI “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Цим же Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. зазначено, що рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, визнаних неконституційними. Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року зворотної дії в часі не має, а відтак на період до 22.05.08р. не поширюється.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» не передбачено звуження прав громадян порівняно з 2008 роком.
Згідно зі ст. 70 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» Кабінету Міністрів надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної зарплати, в той же час, Кабінету Міністрів України не надано право встановлювати розміри пенсії за віком, із розміру якої вираховується 30 % підвищення до пенсії дітям війни.
Залежно від зміни розміру прожиткового мінімуму ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» було встановлено мінімальний розмір пенсії за віком з 1 січня 2010 року – 695 грн., 3 1 квітня 2010 року – 706 грн., з 1 липня 2010 року – 709 грн., з 1 жовтня 2010 року – 723 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України № 2195-IV «Про соціальний захист дітей війни», державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
А щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, ч.3 ст.28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України» та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки є управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука є належним відповідачем по даній справі.
Розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивачка ОСОБА_1 звернулася із вказаним позовом до суду 20.09.2010 року, а тому суд приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України та відмову у задоволенні позову в частині виплати позивачці соцдопомоги за період 2007-2010 року.
Таким чином, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України суд задовольняє заявлений позов частково в межах шестимісячного строку, а саме з 20.03.2010 року.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже відповідно до положень вказаного закону пенсія позивачки повинна виплачуватись із збільшенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком.
При цьому розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Згідно з пп. 7 п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах управління відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином позивачка має право на перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком, а бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаного підвищення є незаконною.
З огляду на вище викладене та на положення статей 21, 105, 162 КАС України адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю. Встановивши, що відповідачі порушили норми права, які регулюють спірні відносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії незаконними та зобов'язати відповідачів провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
За таких встановлених у судовому засіданні обставин, суд, розглядаючи вказану справу в межах заявлених позивачкою вимог та наданих нею доказів, які оцінені судом в їх сукупності, вважає, що заявлені вимоги підлягають до часткового задоволення.
Згідно ч. 2 ст 11 КАС України з метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає необхідним вийти за межі позовних вимог і відновити порушені права позивача шляхом визнання дій УПФ Автозаводського району м. Кременчука незаконними в частині не нарахування підвищення до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі встановленому ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», зобов’язавши суб’єкта владних повноважень нарахувати та виплатити недоотримані суми такого підвищення з 20 березня 2010 року по 18 жовтня 2010 року, тобто по день вирішення справи.
Згідно вимог частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.19, 64 Конституції України, ст.ст.3,6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 6,18, 19, 21, 94, 99, 100, 102,104, 105, 162, 183-2 КАС України, суд –
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Управління Пенсійного фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука по не нарахуванню та невиплаті щомісячної соціальної доплати до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, за період з 20 березня 2010 р. по день розгляду справи в суді, тобто по 18 жовтня 2010 р., виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Автозаводському районі м. Кременчука Полтавської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 20 березня 2010 р. по день розгляду справи в суді, тобто по 18 жовтня 2010 р., виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням виплачених сум допомоги як дитині війни.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 грн. 70 коп.( одна грн. 70 коп.).
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова в частині нарахування та виплати підвищення до пенсії підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис:
Копія вірна:
СУДДЯ: