Р І Ш Е Н Н Я                         № 2-16/2010

 І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

      24.06.2010 року Старобешівський районний суд Донецької області у складі:

головуючого                 Моцного В.В.

при секретарі                Даніловій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Старобешеве справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру, визнання права на проживання і користування квартирою, зобов’язання не чинити перешкод в користування квартирою і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування жилим приміщенням

 В С Т А Н О В И В:

      Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про вселення в квартиру, визнання права на проживання і користування квартирою, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою, посилаючись на те, що з 16.05.1985 року він мешкав за адресою: АДРЕСА_1. 20.08.1996 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 – сестрою відповідача по справі, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах з 1981 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Після смерті дружини між ним та відповідачем виник спір про право спадкування квартири та проживання в ній. На виконання рішення Старобешівського районного суду Донецької області від 26.03.2007 року відповідачка вселилась в квартиру, після чого, у його відсутності, вона замінила замок на вхідних дверях, позбавивши можливості користуватись житлом. З цього часу у квартирі не мешкав. Просить вселитись у квартиру АДРЕСА_1. 20.09.2007 року позивач звернувся з поточненням позовних вимог, де просить, на підставі ст. 156 Жилищного кодексу України, не тільки вселитьсь у квартиру, а ще визнати за ним право користування квартирою, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

 Відповідач з даним позовом не згодний, і 08.10 2007 року звернувся до суду з позовною заявою про виселення позивача без надання іншого жилого приміщення та зустрічним позовом до нього про визнання втратившим право користування жилим приміщенням посилаючись на те, що факти викладені у позові ОСОБА_1 не відповідають дійсності, а саме у спірній квартирі мекала її мати ОСОБА_4, яка належала їй на праві власності. З матір’ю з 1985 року постійно мешкала її рідна сестра ОСОБА_3, яка 20.08.1996 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_1, який мешкав разом з ними до їх смерті. Після смерті матері вона прийняла спадщину, складавшую із спірної квартири. Сестра ще при житті відмовилась від своєї долі спадкового майна на її користь. Після смерті сестри позивач звернувся в суд з позовом про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину на спірну квартиру, мешкаючи в ній. Рішенням Старобешівського районного суду Донецької області 26.03.2007 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог ,за нею визнане право власності на спірну квартиру, свідоцтво про право на спадщину недійсним скасування реєстрації права власності на квартиру. Цім рішенням вона вселена в квартиру. У зв’зку з тим що позивач перешкоджав їй користуватись спірною квартирою вона звернулась до відділу державної виконавчої служби Старобешівського районного управління юстиції Донецької області про примусове виконання рішення суду в частині її вселення. Лише у серпні 2007 року вона була вселена у примусовому порядку в спірну квартиру, про що складено державним виконавцем акт. Згідно даті, вказаної у позовній заяві, 27.08.2007 року вибачається, що вона не мала можливості перешкоджати мешкати в квартирі, оскільки сама була вселена у серпні 2007 року.      21.01.2010 року ОСОБА_2 змінила позовні вимоги посилаючись на те, що після смерті сестри відповідач став співмешкати з ОСОБА_5 та перейшов жити до неї за адресою: АДРЕСА_2 де мешкає до теперішнього часу, залишаючись зареєстрованим у спірній квартирі. Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім’ї власника житла втрачає право на користування житлом власника у разі його відсутності без поважних причин понад один рік. ОСОБА_1 будучи зареєстрованим у спірній квартирі, з березня 2005 року фактично не користується житлом без поважних причин, оскільки має інше житлове приміщення. Ніяких домовленостей між ними на цей рахунок не встановлювалось. Просить визнати ОСОБА_1 втративши право на користування квартирою АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності у зв’язку з його відсутністю без поважних причин понад чотири роки. Не погоджуючись із позовом ОСОБА_2 про зміну позовних вимог та визнання втратившим право на користування жилим приміщенням позивач не згодний та надав до суду поточнення позовної заяви зазначивши, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину по закону, виданого 06.05.2006 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 отримала ОСОБА_2 В серпні 2007 року проведене примусове вселення її в квартиру. В цей же день вона змінила замки на вхідних дверях, ключі не надала. З цього часу у квартирі не мешкає оскільки вона незаконно чинить перешкоди в здійсненні права на мешкання у спірній квартирі, що вважає поважно причиною. Одразу ж ним подана позовна заява про вселення, просить вселити в квартиру та визнати право мешкання і право користування квартирою, зобов’язати не чинити перешкоди в користуванні спірною квартирою.

 Позови об’єднані в одну справу.

 У судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримав, просив його задовольнити. Відповідач зустрічний позов підтримала, заперечувала проти позову позивача посилаючись на доводи, викладені у зустрічному позові, запереченнях проти позову іншої сторони. Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що мешкає 8 років у будинку АДРЕСА_1 та бачила, як ОСОБА_2 у літку 2009 року грузила два холодильника на причеп та легковий автомобіль. На той час у будинку мешкав позивач з дружиною, а зараз квартиранти прізвища, ім’я та по батькові їй не відомо. Про зміну замку нічого пояснити не може. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що спірна квартира належала матері відповідачки, яку вона придбала за власні кошти, отримані від продажу будинку. Квартира у найм не здавалась. Про зміну замку нічого пояснити не може. Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснив, що 25 років мешкає у будинку АДРЕСА_1 на другому поверсі, а позивач на 4. Три роки тому ОСОБА_1 виселено зі спірної квартири. На його думку замки на вхідних дверях змінювалися, але він цього не бачив. На теперішній час у квартирі мешкає молода пара. Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 мешкали разом з марір*ю відповідачки до її смерті та вели сумісне господарство. Про зміну замку нічого пояснити не може, чи мешкають у спірній квартирі квартиранти йому не відоме.

 Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши надані сторонами письмові докази суд вважає, що у задоволені позовних вимоги ОСОБА_1 відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

 Згідно ст.71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

 Судом встановлено, що з 16.05.1985 року позивач мешкав за адресою: АДРЕСА_1. 20.08.1996 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_3 – сестрою відповідача по справі, відповідно до свідоцтва НОМЕР_1, з якою перебував у фактичних шлюбних відносинах з 1981 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла згідно свідоцтва про смерть НОМЕР_2. Згідно ст.. 141 ЖК України осіб, до членів житлово-будівельного кооператив, по рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира. Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Ордер № 86 12.02.1985 року на спірну квартиру виданий ОСОБА_4, членами родини вказано ОСОБА_3. та ОСОБА_12 Згідно свідоцтву право приватної власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Новосвітської селищної ради № 14 від 28.02.1996 року належить ОСОБА_4. Згідно свідоцтву про право на спадщину за законом виданого 06.05.2006 року спадкоємцем майна ОСОБА_4, зокрема квартири АДРЕСА_1 є її дочка ОСОБА_2, право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 16.05.2006 року. За вказаних обставин доводи ОСОБА_1 не мають значення для вирішення питання про його право на отримання квартири.

 З урахуванням викладеного суд вважає необхідним в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру АДРЕСА_1, визнання права на проживання і користування квартирою, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою відмовити. Розглянувши зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 з серпня 2007 року , суд вважає, що він підлягає задоволенняю.

 Керуючись ст.ст. 15, 30, 62 ЦПК України, ст. 71, 72, 163 ЖК України, суд

 В И Р І Ш И В:

      Визнати ОСОБА_1 втратившим право користування квартирою АДРЕСА_1 з серпня 2007 року.

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення в квартиру АДРЕСА_1, визнання права на проживання і користування квартирою, зобов’язання не чинити перешкод в користуванні квартирою відмовити.

 Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Старобешівський районний суд шляхом подачі заяви протягом десяти днів з дня проголошення рішення і апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання зави про апеляційне оскарження.

      Суддя: