Справа № 2а-449/10

                                 ПОСТАНОВА  

                                         ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ  

      20 грудня 2010 року.                                                 смт. Царичанка.

      Суддя Царичанського районного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, Ритов В.І., розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,

                                                       В С Т А Н О В И В:

      ОСОБА_2 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі (надалі УПФУ), в якому просить   визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі щодо відмови їй в нарахуванні та виплаті надбавки до пенсії у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплату їй, як дитині війни, доплату до пенсії за період з 30 травня 2010 року по дату винесення судом рішення у відповідності з вимогами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

      На обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона являється дитиною війни і згідно ст. 6 Закону України № 2195-1У від 18 листопада 2004 року "Про соціальний захист дітей війни" з 1 січня 2006 року їй повинно виплачуватися щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але така    допомога їй  виплачувалась не у повному розмірі, а лише 10 % від прожиткового мінімуму.

      Зверталася з цього приводу до відповідача, але їй було відмовлено у проведенні перерахунку, з чим вона не погоджується.

 Відповідно до норм ч. 4 ст. 183-2 КАС України суд розглянув дану справу в порядку скороченого провадження.

      Перевіривши справу, суд приходить до наступного висновку.

      На обгрунтування невизнання адміністративного позову представник відповідача у письмових запереченнях посилається на наступні обставини:

     - позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено річний строк позовної давності, а позивачем заявлені позовні вимоги за період, який перевищує три роки, що відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог;

     -ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"  мінімальний розмір пенсії за віком встановлено у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак, ч. 3 ст. 28 того ж Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до того ж Закону. Постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів трудових пенсій" від 15 квітня 2003 року № 544 також встановлено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, а саме у розмірі 50 грн. Саме таке підвищення до пенсії і виплачується позивачу в даній справі з 1 січня 2008 року;

     - Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була призупинена;

     - відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет чи рішенням про місцевий бюджет.

     Вивчивши надані сторонами докази, даючи їм оцінку у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

      Позивачу в справі у встановленому порядку надано статус дитини війни, вона є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_1 (а. с. 6) і ця обставина не оспорюється відповідачем.

      Нормами ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" встановлено, що діти війни мають право на підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 % мінімальної пенсії за віком.

      Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове пенсійне страхування", а саме - у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

      Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20 жовтня 2009 року для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2010 року встановлено прожитковий мінімум 695 грн., з 1 квітня 2010 року - 706 грн.

      На думку суду, відповідач повинен був призначити та виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 % саме із зазначених вище розмірів.

      Суд не приймає до уваги посилання відповідача стосовно того, що відповідно до норм ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком, як розрахункова величина, застосовується лише до правовідносин, що регулюються цим Законом, і до такої категорії громадян, як "дитина війни", не застосовуються.  

      До такого висновку суд приходить з наступних підстав.

      Нормами ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Положення ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на думку суду, не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обрахування пенсій та доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

      У 2010 році будь-яких обмежень дії ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не встановлено, тому, на думку суду, позовні вимоги підлягають задоволенню.

      Відповідно до норм п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" Пенсійний фонд України та його місцеві органи звільнені від сплати державного мита.

     На підставі викладеного та керуючись ст. ст.  128, 158-163 КАС України, суд

                                                               П О С Т А Н О В И В:

      Позовні вимоги ОСОБА_2  до Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі задовольнити у повному обсязі.

      Визнати незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області по відмові в нарахуванні та виплаті ОСОБА_2, як дитині війни, доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Царичанському районі Дніпропетровської області провести нарахування та виплату їй, як дитині війни, доплату до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 30 травня 2010 року по 20 грудня 2010 року.

      Постанова може бути оскаржена до апеляційного адміністративного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня отримання копії даної постанови.

         Головуючий                                                                 В.І.Ритов.