Справа № 2-4602/2010 Категорія-4
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 грудня 2010 року місто Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді Полонця С.М.
з участю секретаря с/з Зінчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа – ОСОБА_4 про припинення права власності та визнання права власності, -
ВСТАНОВИВ:
Беручи до уваги, що виготовлення мотивованого рішення суду потребує значного часу відповідно до ст. 209 п.3 ЦПК України суд оголошує його вступну та резолютивну частини.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995р. із змінами, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі.
Зобов’язати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/8 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі в сумі 17000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 170 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи в розмірі 2148 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Справа № 2-4602/2010 Категорія-4
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 грудня 2010 року місто Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого – судді Полонця С.М. з участю секретаря с/з Зінчук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про припинення права власності, про визнання права власності,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернулась з позовом до суду, в якому зазначає, що вона є власником 3/8 частин будинку АДРЕСА_1 в м. Житомирі, третій особі ОСОБА_4. належить 1/2 частина цього будинковолодіння, відповідачу - 1/8 частина. Враховуючи, що частка, яка належить відповідачу є незначною і не може бути виділена в натурі, позивач на підставі ст. 365 ч.1 ЦК України просить припинити право власності відповідача на 1/8 частину вказаного домоволодіння та визнати за позивачем право власності на цю частину домоволодіння.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з тих самих підстав, що вказані в позовній заяві, додатково пояснив, що обставини справи свідчать про наявність усіх передбачених законом підстав для задоволення позову. Належна відповідачу частка є не значною та не може бути виділена в натурі, оскільки на цю частку не можливо виділити приміщення, яке б відповідало існуючим будівельним та санітарним нормам, які передбачають наявність житлового приміщення, кухні, окремого входу. Також представник позивача звернув увагу суду, що земельна ділянка, на якій знаходиться спірний будинок, належить на праві власності позивачу. Представник також пояснив, що оскільки відповідач не є членом сім'ї позивача, виділити окреме житлове приміщення відповідачу, виходячи з розміру її долі, неможливо, земельна ділянка, на якій знаходиться будинок відповідачу не належить, що унеможливлює доступ до будинку, отже спільне користування будинком не можливе. Відповідач не проживає в спірному будинку.
Відповідач надав письмові заперечення на позовну заяву, в яких просить відмовити в задоволенні позову. При цьому відповідач посилається на те, що 1/8 частина будинку є єдиним нерухомим майном, що їй належить. На даний час вона тимчасово проживає в гуртожитку. Іншого місця проживання вона не має, має наміри проживати в спірному будинку. А при таких обставинах вона не може бути позбавлена права на вказану частину будинку виходячи з приписів абзацу 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991р.
В судовому засіданні відповідач та його представник позов не визнали з підстав, зазначених у відзиві. Крім того відповідач пояснила, що у спірному будинку вона проживала до 1998 року, після цього проживала в будинку матері в АДРЕСА_2, а зараз проживає в гуртожитку в м.Києві.
Третя особа в судове засідання не з'явилась, звернулась до суду із заявою, в якій просить розглядати справу в її відсутності, при вирішенні спору покладається на розсуд суду.
Заслухавши представника позивача, відповідача та його представника, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності суд приходить до наступного висновку.
З листа комунального підприємства "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" Житомирської обласної ради №2153 від 22.07.10р., який надісланий на запит суду, вбачається, що за сторонами та третьою особою зареєстровано право власності на житловий будинок, який знаходиться по АДРЕСА_1 в м.Житомирі. При цьому, позивачу належить 3/8, відповідачу 1/8, третій особі 1/2 ідеальних частин цього домоволодіння. В цьому ж листі зазначено, що договору конкретного користування будинком між співвласниками укладено не було, що дає підстави вважати, про відсутність поділу будинку між співвласниками в натурі (ст. 367 ч.1 ЦК України).
Відповідно до ст. 331 ч.2 ЦК України якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ст. 182 ч.1 ЦК України право власності на нерухомі речі підлягає державній реєстрації.
З викладеного суд робить висновок, що у сторін та третьої особи у встановленому порядку виникло право власності у відповідних частинах на вказаний будинок.
Право власності позивача також підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування від 21.05.10р., витягом з державного реєстру правочинів, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно. Право власності відповідача та третьої особи підтверджується також копіями матеріалів спадкової справи, яка надіслана на запит суду Другою Житомирською державною нотаріальною конторою.
Таким чином, відповідно до ст. 356 ЦК України вказане домоволодіння знаходиться у спільній частковій власності позивача, відповідача та третьої особи.
Відповідно до ст. 365 ч.1 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Зібрані по справі докази дають підстави прийти до висновку про наявність усіх перелічених у вказаній статті кодексу ознак для припинення права власності відповідача на належну їй 1/8 частину вказаного домоволодіння.
З метою визначення можливості з технічної точки зору застосування вказаної норми закону ухвалою суду від 26.07.10р. призначена судова інженерно-технічна експертиза, виконання якої доручено Житомирській філії Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
Висновком експертизи №258 від 14.09.10р. встановлено, що: вартість 1/8 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 в м.Житомирі без урахування земельного компонента, становить 17000 грн.; виділ 1/8 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 в м.Житомир не вбачається можливим; поділ вказаного житлового будинку між співвласниками, відповідно до їх ідеальних часток виходячи із умови виділення кожному із співвласників окремої квартири для ізольованого користування, не вбачається можливим.
Даючи оцінку висновку експерта суд враховує, що дослідження проведене належною особою (судовим експертом), з дотриманням діючих норм щодо експертної діяльності та будівельно-технічних норм, з урахуванням усіх наявних фактичних обставин, із правильним застосуванням норм закону, в тому числі постанов Пленуму Верховного суду України. Огляд об'єкту дослідження проведений у присутності сторін (представників). Сторони не представили заперечень щодо встановлених експертом обставин та щодо його висновку.
Експертом правомірно та обґрунтовано враховано, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, не належить відповідачу, а перебуває у приватній власності позивача та третьої особи, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку від 01.12.03р. та договором дарування земельної ділянки від 21.05.10.
Враховуючи викладене суд бере вказаний висновок експертизи за основу рішення в частині вирішених експертом питань, та в зв'язку з цим вважає встановленим, що частка відповідача є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною (з огляду на неможливість поділити будинок виходячи з розміру часток співвласників та дотримання існуючих будівельно-технічних норм), спільне володіння і користування житловим будинком є неможливим (виходячи з пунктів 2.21, 2.22, 2.24 ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення").
Судом встановлено, що відповідач зареєстрована проживаючою в м.Києві. Таку ж адресу вона вказувала в клопотаннях до суду. Копія сторінки будинкової книги свідчить про те, що відповідач не була прописана в спірному будинку. На момент прийняття спадщини (2004 рік) та на момент отримання свідоцтва про право на спадщину (2010 рік) відповідач проживала в м.Києві, що підтверджується заявами, які подавались нею до нотаріальної контори. До суду не представлено доказів про склад сім'ї відповідача. Тобто фактично встановлено відсутність у відповідача необхідності у володінні цим будинком, а отже припинення права власності відповідача на 1/8 частину вказаного будинку не завдасть істотної шкоди її інтересам та інтересам членам її сім'ї.
Заперечуючи проти позові відповідач вказує, що вона має наміри проживати у спірному будинку. Однак висновком експерта встановлено неможливість виділення в натурі належної відповідачу 1/8 частини будинку, тому необґрунтованим твердження відповідача про її наміри проживати в цьому будинку, оскільки це не можливо.
Суд вважає, що не підлягає застосуванню до спірних правовідносин абзац 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" від 04.10.1991р., на який посилається відповідач в своїх запереченнях, виходячи з наступного.
Дійсно, абзац 5 пункту 6 вказаної Постанови Пленуму вказує на те, що в окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
Однак слід звернути увагу, що вказана Постанова була прийнята Верховним судом України в той період, коли діяв Цивільний кодекс УРСР, який не містив такої норми, яку містить Цивільний кодекс України, тобто норму про припинення права власності особи на частку у спільному майні при відсутності згоди цієї особи. Тому дійсно, при вирішенні таких спорів до 01.01.2004 року судам необхідно було з'ясовувати чи забезпечена особа житловою площею.
З набранням чинності Цивільним Кодексом України при вирішенні таких спорів необхідно керуватися статтею 365 ч.1 ЦК України, яка чітко визначає перелік підстав та обставин, за якими право особи на частку у спільному майні може бути припинено. І цей перелік не містить такої підстави як забезпеченість особи (право власності якої припиняється) житловою площею.
Суд відхиляє заперечення відповідача щодо протиправного позбавлення її власності, так як відповідач отримує грошову компенсацію за належну їй 1/8 частину будинку, розмір якої визначено висновком експерта.
Така правова позиція узгоджується з пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного суду України №20 від 22.12.95р. "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", де вказано, що оскільки за чинним законодавством суд вирішує спори учасників спільної власності щодо розпорядження чи користування майном, то не слід розглядати як неправомірне позбавлення права власності присудження грошової компенсації за частку у спільній власності, якщо її неможливо виділити або поділити майно в натурі чи спільно користуватися ним.
Відповідно до ст. 365 ч.2 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
На виконання цієї норми позивачем внесено на депозитний рахунок суду 17000 грн., що підтверджується квитанцією №100/179 від 15.10.10 ВАТ "Державний ощадний банк України". Вартість 1/8 частки будинку визначена висновком експертизи, якому суд надав відповідну оцінку.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ч.1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Понесені позивачем судові витрати складаються з витрат на оплату судового збору - 170 грн., витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи - 120 грн., витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи - 2148 грн., що підтверджується відповідними платіжними документами (квитанціями), які долучені до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, ст. 365 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» № 20 від 22.12.1995р. із змінами, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Припинити право власності ОСОБА_3 на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/8 частину домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі.
Зобов’язати ОСОБА_2 сплатити ОСОБА_3 грошову компенсацію вартості 1/8 частини домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Житомирі в сумі 17000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 170 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. та витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи в розмірі 2148 грн.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: