Справа № 2-а-1989/10

Ряд стат звіту 28

Код суду 0707

П О С Т А Н О В А  

Іменем УКРАЇНИ

       23 грудня 2010 року                                         м. Мукачево

    Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області  

                     в особі:      головуючої – судді                Морозова Н. Л.

                    при секретарі                     Стегура Н. Р.

          за участю:      позивача                     ОСОБА_1

                    представника третьої особи       Гудима В. О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачеві адміністративний справу за позовом ОСОБА_1 до начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат міністерства оборони України п. Баторшина І.О., третя особа без самостійних вимог на предмет спору: Військовий комісаріат Закарпатської області про визнання незаконною відмови у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"  та зобов’язання відповідача виплатити позивачу разову грошову допомогу у вигляді 36 місячних грошових утримань військовослужбовця за останнім місцем служби,

  ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат міністерства  оборони України п. Баторшина І.О. про визнання незаконною його відмову  у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і зобов’язання відповідача виплатити позивачу разову грошову допомогу у вигляді 36 місячних грошових утримань військовослужбовця за останнім місцем служби.  

Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням Закарпатської обласної контрольної медичної – соціальної експертної комісії від 14 грудня 2009 року його - ОСОБА_1 визнано інвалідом третьої групи. Захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У відповідності до вимог ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу", ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" він має право на отримання грошової допомоги у розмірі п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Однак, звернувшись до відповідача з заявою про виплату належної грошової допомоги, йому було без мотивно відмовлено.  

Позивач не погодився з формальною відмовою і звернувся до суду з позовом про захист своїх порушених прав.

В судовому засіданні позивач просив поновити йому строк для звернення з даним адміністративним позовом, збільшив позовні вимоги та просив визнати незаконною відмову  у нарахуванні та виплаті одноразової допомоги у разі настання  інвалідності військовослужбовця у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та зобов’язати  відповідача виплатити йому разову грошову допомогу в розмірі 60 місячних грошових утримань військовослужбовця за останнім місцем служби.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча неодноразово належним чином повідомлявся про день, час та місце проведення суду. Заперечення на позов не подав.  

Відповідно до ч 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав і інтересів, тому  вважає за можливе розглянути справу без участі начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат  міністерства  оборони України п. Баторшина І.О. відповідно до положень  ст. 128 КАС України.

Представник третьої особи без самостійних вимог позовні вимоги залишив на розсуд суду та пояснив, що до Закарпатського обласного військового комісаріату у грудні 2009 року звернувся старший офіцер запасу ОСОБА_1 Він надав усі необхідні документи для нарахування йому, як інваліду війни - разової грошової допомоги у вигляді 60 місячних грошових утримань військовослужбовця за останнім місцем служби. Оскільки до компетенції обласного військомата  не входить виплата грошової  компенсації,  усі документи з супровідним листом після  перевірки та під ставності вимог позивача - були направлені відповідачу до  Києва.

Заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов наступного висновку.

Суд вважає за можливе поновити позивачу строк на звернення до суду з адміністративним позовом, встановлений ст. 99 КАС України з врахуванням наданих позивачем суду доказів поважності пропуску такого.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з листопада 1975 року по лютий 1990 року проходив військову службу у військовій прокуратурі та перебував на грошовому забезпеченні.  Під час проходження військової служби двічі з 01 червня по 02 серпня 1987 року та з 01 червня по 03 липня 1989 роках відряджався  на ліквідацію  наслідків Чорнобильської катастрофи.  Являється учасником ліквідації наслідків  Чорнобильської катастрофи 1 категорії. Учасник  війни. 14 грудня 2009 р. медико - соціальною комісією Закарпатської обласної контрольної медико – соціальної  комісії (Закарпатська ОКМСЕК)  проведено огляд ОСОБА_1,  за результатом  якого останньому видано свідоцтво  НОМЕР_1 та встановлено третю групу інвалідності по захворюванню пов’язаному з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС.  

Законом України від 4 квітня 2006 року N 3597-1У "Про внесення змін до Закону України "Про загальний військовий обов'язок і військову службу" Закон України від 25 березня 1992 року N2232X11 "Про загальний військовий обов'язок і військову службу викладено в новій редакції, відповідно до ч 3 сі 41 якого у разі каліцтва, заподіяною військовослужбовцю під час виконання службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період находження військової служби або не пізніше ніж через три місяця після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, які мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку і на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України, і призначається пенсія по інвалідності. Згідно із Прикінцевими  положеннями Закону України від 4 квітня 2006 року N 3597-11У « цей Закон набирає чинності з дня його опублікування». Таким чином, положення ст. 41 Закону України "Про загальний військовий обов’язок і військову службу", які передбачають право особи на отримання грошової допомоги набули чинності з дати їх опублікування, а саме 12 травня 2006 року.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців. Військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких осіб які набули чинності ч 1 січня 2007 року, статтю 41 Закону України від 25 березня 1992. року N 2232- X11 викладено в новій редакції, відповідно до якої виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва, військовослужбовця, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, здійснюються в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" Цим же законом, ст. 16 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" також викладено в новій редакції, відповідно до ч. З якої у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час і виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності що настала в період проходження військової служби, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку що мали місце в період проходження військової служби. залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмір  до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах визначених Кабінетом Міністрів України Отже, проаналізувавши норми законодавства , які діють на момент звернення позивача до відповідача про захист своїх прав - старший офіцер Запасу ОСОБА_1 мав і має право на отримання грошової допомоги в розмірі до п’ятирічного грошового утримання за останньою  посадою.  

Відповідно до пункту другого частини першої ст. 3 Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов’язаного з проходженням військової служби.

Так інвалідність ОСОБА_1 була встановлена 14 грудня 2009 року, тобто після вводу в дію закону України « Про  соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу». Причина  захворювання  пов'язана  із  проходженням військової служби, що  надає  право позивачу на отримання  грошової допомоги в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою.

Відповідно до ст. 58  Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Отже, начальник відділу забезпечення та контролю соціальних виплат Міністерства оборони України Баторшин І.О. відмовляючи ОСОБА_1  у виплаті грошової допомоги як військовослужбовцю, який став інвалідами внаслідок захворювання, пов’язаного з проходженням військової служби - діяв  не правомірно. При цьому, посилаючись на те, що ОСОБА_1 має право звертається про отримання грошової допомоги тільки в порядку, передбаченому для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що обмежує його право на допомогу як інваліда військовослужбовця.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі обґрунтовано, тобто з урахуванням  усіх обставин,  що мають значення  для прийняття  рішення (вчинення безсторонньо (неупереджено) добросовісно, розсудливо із дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно зокрема  з дотриманням  необхідного  балансу між  будь-якими  несприятливими наслідками для прав і свобод та інтересів особи і цілями  на досягнення, яких спрямоване це рішення (дія).

Згідно положень ст. ст.  71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі за  своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином суд вважає, що позивачем  доведено належними засобами доказування правомірність  заявленого ним  та збільшеного позову, у зв'язку з чим  його слід задоволити повністю.  

Відповідно до положень ст. 94 КАС  України, судові витрати підлягаю віднесенню на відповідача.

Керуючись ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255,  257 КАС України, Законом України "Про військовий обов'язок та військову службу", Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" суд –

 ПОСТАНОВИВ:

      Поновити строк ОСОБА_1 для звернення з адміністративним позовом.

Збільшені позовні вимоги за адміністративним позовом ОСОБА_1 задоволити.  

Визнати незаконною відмову начальника відділу забезпечення та контролю соціальних виплат  департаменту фінансів міністерства оборони України Баторшина І.О. у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової  грошової допомоги у разі настання інвалідності військовослужбовця у відповідності  до вимог Закону України  « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову  грошову допомогу у разі інвалідності військовослужбовця у відповідності до вимог Закону України „Про соціальний і правовий  захист військовослужбовців та членів їх сім’ї” у  розмірі  п’ятирічного грошового забезпечення - 60 грошових забезпечень  за останньою  посадою.

Стягнути з відповідача в користь держави держмито в розмірі 3,40 гривень.  

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення,  до адміністративного суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції

  Головуюча                                                                                                    Морозова Н. Л.