УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 квітня 2007 року м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Дячука В.М.
суддів: Гриновецького Б.М., Гандзюка В.П.
з участю прокурора Журавльова Є.В.
захисника ОСОБА_3
засудженого ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_1 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2007 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Даним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.,
уродженець с.Красноставці Снятинського району, жительАДРЕСА_1, раніше не судимий засуджений за ч.5 ст.191 КК України із застосуванням ст.69 КК України (далі КК) на три роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк три роки та з конфіскацією належного йому на праві власності майна; за ч.2 ст. 190 КК - на два роки позбавлення волі; за ч.1 ст.357 КК - на один рік обмеження волі.
На підставі ст.70 КК за сукупністю злочинів остаточно визначено йому покарання
- три роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням
організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків на строк три
роки та з конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Запобіжний захід засудженому залишено тримання під вартою, а строк відбуття покарання рахується йому з 25.09.2006 року.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілих ОСОБА_4
- 42925 грн., ОСОБА_2 - 32825 грн.
Як встановлено вироком суду засуджений вчинив злочини за таких обставин.
ОСОБА_1, працюючи начальником Коломийського відділення Львівської філії АБ „Експрес-банк" 10.09.2004 року з метою привласнення чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, особисто отримав від ОСОБА_4 для зарахування на депозитний рахунок 10000 доларів СІЛА, що по курсу НБУ становило 53100 грн., про що видав касовий документ та договір з особистими підписами і мокрими печатками банку.
Справа № 11- 165 за 2007 рік Головуючий у 1-ій інстанції: Кавацюк М.Ф.
Категорія: ст.ст. 191 ч.5, Доповідач: Дячук В.М.
190 ч.2 КК України
2
Однак договір на відкриття депозитного рахунку на прізвище ОСОБА_4 в банку не зареєстрував, отримані гроші в касу не здав, а привласнив їх та використав на свої потреби.
Аналогічно 25.08.2005 року підсудний отримав від свого знайомого ОСОБА_2 гроші в сумі 8000 доларів США, що по курсу НБУ становило 40400 грн. для відкриття депозитного рахунку в банку, видавши підписані ним договір та касовий документ, однак гроші в касу не здав, договір не зареєстрував, а гроші привласнив.
Протягом березня-червня 2005 року ОСОБА_1 шляхом обману та зловживання довірою під приводом влаштування ОСОБА_5 та її сестри на навчання в Коломийський інститут Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника отримав від них 12500 гривень, однак ніяких дій не вчинив та гроші привласнив.
У липні 2005 року ОСОБА_1, зловживаючи довірою, отримав від знайомої ОСОБА_7 оригінали атестату про середню освіту і диплому молодшого спеціаліста Коломийського коледжу права та бізнесу ніби-то для здачі їх на приймальну комісію Коломийського інституту Прикарпатського національного університету і 2500 гривень для оплати за навчання. Проте вказані документи і гроші привласнив.
У серпні 2005 року ОСОБА_1, як начальник Коломийського відділення Львівської філії АБ „Експрес-банк", пообіцявши своєму знайомому ОСОБА_6 влаштувати на роботу в банк його дочку, шляхом обману та зловживання довірою отримав від нього 400 ЄВРО, що по курсу НБУ становило 2516 грн. 31 коп. Будь-яких дій щодо працевлаштування дочки потерпілого не вчинив, а отримані гроші привласнив.
Крім того, в червні 2006 року, перебуваючи в службовому кабінеті ОСОБА_4 з метою знищення доказів, які свідчили про його злочинну діяльність, скориставшись відсутністю останнього, ОСОБА_1 викрав із шухляди робочого столу ОСОБА_4 оригінал договору депозитного рахунку та касовий документ про прийняття ним від останього 10000 доларів США.
31.12.2005 року ОСОБА_1, перебуваючи разом із ОСОБА_2 у приміщенні кафе в м.Коломиї та знаючи, що в портфелі останнього знаходяться видані ним банківські документи, скориставшись тим, що потерпілий вийшов, викрав їх.
В апеляціях:
- засуджений ОСОБА_1, не оспорюючи вини та кваліфікації вчинених
неправомірних дій, покликається на суворість призначеного покарання. Вважає, що судом
не в повній мірі враховані пом'якшуючі покарання обставини: щире каяття, часткове
відшкодування заподіяної шкоди, а також дані про його особу.
Просить вирок змінити та пом'якшити призначене покарання;
- потерпілий ОСОБА_2 вказує, що судом безпідставно не залучено до справи як
відповідача АБ „Експрес-Банк", а тому неправильно вирішено цивільний позов, а також
призначено засудженому надто м'яке покарання. Просить вирок скасувати, а справу
направити на новий судовий розгляд.
Подана прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляція на м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання, до початку розгляду справи по суті ним відкликана.
В засіданні апеляційного суду засуджений ОСОБА_1 пояснив, що судом не враховано при призначенні покарання те, що у нього на утриманні перестаріла мати та хворий син. Просив пом'якшити покарання.
Потерпілий ОСОБА_2 зазначив, що оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин при виконанні трудових обов'язків, то відповідальність за заподіяну ним шкоду повинен нести банк. У задоволенні скарги засудженого просив відмовити, оскільки той із сім'єю не проживає і сина не утримує.
Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., пояснення засудженого ОСОБА_1 про зміну вироку та пом'якшення покарання, потерпілого про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, прокурора про залишення вироку без
3
зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, за обставин, зазначених у вироку, грунтується на досліджених в судовому засіданні доказах та не оспорюється в апеляціях.
Дії ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч.2,191 ч.5, 357 ч.І КК кваліфіковано правильно, а призначене покарання відповідає вимогам ст. 65 КК.
Посилання засудженого на суворість призначеного йому покарання та необхідність пом'якшення покарання, а також потерпілого в апеляції на м'якість покарання не можуть бути задоволені з таких підстав.
Призначаючи ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст.69 КК суд в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів, обставини, що пом'якшують покарання та дані про особу засудженого. Зокрема те, що він щиро покаявся, частково відшкодував заподіяну шкоду, позитивно характеризується по місцю проживання, на утриманні неповнолітній хворий син та перестаріла хвора мати, думку потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_8 щодо призначення покарання. Тобто всі ті обставини, на які покликається в апеляції засуджений.
Посилання потерпілого ОСОБА_2 на те, що суд безпідставно визнав пом'якшуючою покарання обставиною наявність на утриманні неповнолітнього хворого сина, оскільки ОСОБА_1 розлучений, є необгрунтованим, оскільки по справі відсутні будь-які докази того, що засуджений не надавав допомоги сину чи позбавлений батьківських прав.
Призначене судом покарання ОСОБА_1 є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Не грунтуються на матеріалах справи і посилання потерпілого ОСОБА_2 в апеляції на те, що судом неправильно вирішено цивільний позов.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 був визнаний цивільним позивачем і пред'явив позов про відшкодування заподіяних збитків до ОСОБА_1 В ході як досудового слідства, так і до початку судового слідства позовні вимоги він не змінював та не просив притягнути до участі у справі АБ „Експрес-Банк".
Крім того, ОСОБА_1 визнано винуватим у привласненні чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, тому не можна вважати, що шкода ОСОБА_2 заподіяна ним при виконанні трудових обов'язків.
За таких обставин рішення суду щодо покладення обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду саме на засудженого ОСОБА_1 є правильним.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 29 січня 2007 року суду відносно ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції засудженого та потерпілого ОСОБА_2 - без задоволення.