Справа № 2А-1191/2010 р.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
22 грудня 2010 року смт. Станиця Луганська
Луганської області
Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області та третьої особи Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про поновлення строку на звернення до суду, визнання незаконною бездіяльність щодо неперерахування протягом з 24.04.2009 року по теперішній час підвищення до пенсії згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язання перерахувати та виплатити підвищення пенсії, як дитині війни з 24.04.2009 року по теперішній час, зобов'язання й надалі виплачувати підвищену пенсію, -
В С Т А Н О В И В:
17.11.2010 року позивач звернулась до суду з дійсним позовом і в обґрунтування своїх вимог вказала, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» вона належить до соціальної групи «діти війни».
Позивач посилається на вимоги статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де вказано, що дітям війни пенсія підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, однак з 24.04.2009 року по теперішній час позивачці пенсія не підвищувалася на 30 % мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з чим вона і просить суд поновити строк на звернення до суду з дійсним позовом, визнати незаконною бездіяльність щодо неперерахування протягом з 24.04.2009 року по теперішній час підвищення до пенсії згідно з ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов’язати перерахувати та виплатити підвищення пенсії, як дитині війни з 24.04.2009 року по теперішній час, зобов'язати й надалі виплачувати підвищену пенсію.
Представник відповідача, управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області, Дюбіна Т.О. позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення.
Представник третьої особи, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області, Машляк Д.В., позовні вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення.
До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі, 22.12.2010 року постановлено ухвалу про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Ухвалою від 22.11.2010 року заява позивачки щодо поновлення строку на звернення до суду з дійсним позовом була задоволена, причини пропуску строку на звернення до суду з цими вимогами визнані поважними та строк на звернення до суду з цим позовом поновлено.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними обставинами: судом встановлено, що позивачка належить до соціальної групи «діти війни», що підтверджується посвідченням НОМЕР_1та користується правами і пільгами, встановленими Законом України «Про соціальний захист дітей війни». 12.11.2010 р. позивач зверталась до управління Пенсійного фонду України з заявою про перерахунок доплати до пенсії як дитині війни, 12.11.2010 року відповідач відмовив у перерахунку та виплаті доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімального розміру пенсії за віком.
Вказана норма вступила в дію з 01.01.2006 року, неодноразово припиняла свою дію, однак рішенням Конституційного суду від 09.07.2007 року №6-рп та від 22.05.2008 року №10-рп її дію відновлено і станом на 2009 -2010 роки не зупинено.
Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.3 ст. 54 ЗУ “Про державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008 року №835-VI розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюється відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами КМУ.
Проте, на виконання вищезазначеної норми КМ України не приймалося окремої постанови щодо встановлення в 2009 та 2010 році розміру підвищення до пенсії особам віднесеним до категорії “Дитина війни”. Пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” передбачено, що дітям війни, крім тих, на яких поширюється дія ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань” до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня – 48,1 гривні, з 01 липня – 48,2 гривні та з 01 жовтня 49,8 гривень.
Розмір підвищення до пенсії з 01 січня 2009 року та з 01 січня 2010 року цією постановою на визначений та змін стосовно цього питання у 2009 – 2010 роках в вищезазначену постанову не вносилося.
Ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” з 01 січня 2009 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: “дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком…”
Таким чином, позивач має право на здійснення перерахунку підвищення пенсії “дитини війни” з 24.04.2009 року і по теперішній час, як зазначено у позовній заяві.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 24.04.2009 року та по теперішній час, у зв'язку з чим слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату на користь позивача підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни починаючи з 24.04.2009 року по теперішній час (як зазначено в позовній заяві), з урахуванням здійснених виплат.
Виходячи з вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача в подальшому сплачувати їй підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», оскільки суд захищає порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень права, свободи або інтереси особи і не може їх захищати в майбутньому, тому що ці права, свободи та інтереси ще не було порушено.
Згідно частини 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
За ст. 10 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” №1788 – XII від 05.11.1991 року у редакції ЗУ від 17.01.2002 року №2981-ШШ пенсійне забезпечення відповідно до цього закону здійснюється органами Пенсійного фонду України. Згідно п. 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України, від 01.03.2001 року №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, провадить збирання, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідачі у справі є структурними підрозділами Пенсійного фонду України, які
2
не є органами місцевого самоврядування, відтак сума судових витрат сплачена позивачем, а саме судового збору підлягає стягненню на користь позивача за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу – відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про Державний бюджет України на 2009-2010 роки», ЗУ «Про прожитковий мінімум», Рішеннями Конституційного Суду України за №6-рп від 09.07.2007 року та за № 10-рп від 22.05.2008 року ст.ст.2,17,18, 87, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, -
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області щодо невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» починаючи з 24.04.2009 року по 22.12.2010 рік.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Станично-Луганському районі Луганської області здійснити перерахунок та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, починаючи з 24.04.2009 року по 22.12.2010 рік, з урахуванням здійснених виплат.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1 грн. 70 коп.
В іншій частині позову відмовити за необгрунтованністю.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Станично-Луганський районний суд Луганської області протягом 10 днів з дня її отримання.
Суддя: О.П. Дьоміна .