Справа № 2-5383
2010 рік
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 грудня 2010 року Ялтинський міський суд Криму
у складі судді: ПЕРЕВЕРЗЄВОЇ Г.С.
при секретарі: КАЗАЧЕНКО Ю.М..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ялтинського міського суду цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, комунального підприємства Ремонтно – експлуатаційна організація № 1 про встановлення факту проживання і визнання права користування жилим приміщенням, за зустрічним позовом виконавчого комітету Ялтинської міської Ради до ОСОБА_1, третя особа: комунального підприємства Ремонтно – експлуатаційна організація № 1 про виселення без надання іншого житлового приміщення,
В С Т А Н О В И В :
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить встановити факт її спільного проживання з батьком ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 в період з 1993 року по 2010 рік і визнати за нею право користування даною квартирою.
Позовні вимоги мотивує тим, що її батько ОСОБА_2 з 1981 року проживав зі своїми батьками, на підставі ордера, в квартирі АДРЕСА_1. В 1993 році, з відома всіх наймачів вона була поселена батьком в дану квартиру і з тих пір постійно в ній проживає, з 1993 по 1994 рік відвідувала в місті Ялта дитячий садок, з 1994 року навчалася в загальноосвітній школі № 4, а після 7 класу перейшла навчатися у вечірню школу, перебувала на обліку в ОКМДД Ялтинського ГУ МУ МВС України в АРК за систематичні відходи з дому і бродяжництво. ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер, не прописавши її в спірну квартирі за життя, у зв'язку з чим вона просить визнати за нею право користування даною квартирою.
Представники відповідачів позовні вимоги не визнали з тих підстав, що ОСОБА_2 є громадянкою Російської Федерації, зареєстрована за місцем проживання своєї матері в місті Санкт – Петербург, а тому підстав для визнання за нею права користування спірною квартирою немає.
Виконавчий комітет Ялтинської міської Ради пред'явив зустрічний позов, в якому просить суд виселити ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вимоги мотивує тим, що спірна квартира не приватизована, відноситься до державного житлового фонду, який знаходиться у віданні місцевих органів самоврядування. На сьогоднішній день всі квартиронаймачі даної квартири померли. ОСОБА_1 ніяких дозвільних документів на вселення в спірну квартиру не має, займає її самоправно, у зв'язку з чим вони просять виселити її без надання іншого житлового приміщення.
Відповідачка ОСОБА_1 зустрічні позовні вимоги не визнала, оскільки вважає, що займає квартиру на законних підставах.
Представники третіх осіб КП РЕО № 1 і Ялтинської міської Ради зустрічний позов підтримали.
Суд, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими, а зустрічний позов виконкому Ялтинської міської Ради підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 13 березня 1981 року був виданий ордер на вселення в квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї з трьох чоловік: на неї, як основного квартиронаймача, чоловіка ОСОБА_5 і сина ОСОБА_2 (а.с. 13).
Квартира АДРЕСА_1 складається з двох кімнат, загальною площею 50,6 кв. метрів, зокрема житловою площею 27,9 кв. метрів, відноситься до державного житлового фонду, право власності на неї шляхом приватизації наймачами оформлено не було (а.с. 31-33).
ОСОБА_5 помер. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 10). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с. 11).
ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 і на сьогоднішній день вона проживає без реєстрації в спірній квартирі і просить визнати факт її спільного проживання в ній з батьком з 1993 по 2010 рік і право користування цією квартирою.
Згідно ст. 65 ЖК України, наймач має право у встановленому порядку з письмової згоди всіх проживаючих з ним членів сім'ї вселити в займане ним житлове приміщення свого чоловіка, дітей і інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди членів сім'ї не вимагається.
Позивачка стверджує, що вона вселилася в спірну квартиру як член сім'ї наймача з відома решти проживаючих в ній осіб, у зв'язку з чим придбала право користування нею, проте письмові докази даних тверджень ОСОБА_1 відсутні, в ремонтно – експлуатаційну організацію для реєстрації ОСОБА_1 ні її батько, ні бабуся з дідусем за життя не зверталися.
Відповідно до Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання на території України», вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати чи перебувати;
Згідно ст.. 5 цього Закону, - законними підставами перебування на території України є:
для громадян України - належність до громадянства України; для іноземців та осіб без громадянства - реєстрація на території України паспортного документа або наявність посвідки на постійне або тимчасове проживання в Україні, або документів, що посвідчують отримання статусу біженця чи притулку в Україні.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Згідно ст.. 12, 13 Закону, вільний вибір місця проживання або місця перебування на території України обмежується щодо іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України.
Як встановлено судом, 19 листопада 1998 року було зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 за місцем проживання її матері, - в АДРЕСА_2. 12 липня 2007 року ОСОБА_1 був виданий паспорт громадянки Російської Федерації (а.с. 30).
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є громадянкою іншої країни, для законного перебування на території України вона повинна мати реєстрацію на території України паспортного документа або посвідчення на постійне або тимчасове проживання в Україні, документи, які засвідчують отримання статусу біженця або притулку в Україні.
Жодного з вищеперелічених документів у ОСОБА_1 немає, а отже вона перебуває на території України без достатньої правової підстави, а тому не має права на вільний вибір місця проживання або місця перебування на її території.
Таким чином, законних підстав для встановлення факту її спільного проживання з батьком у тому числі і на той момент, коли вона була громадянкою іншої країни і визнання за нею права користування спірною квартирою немає.
Що стосується зустрічного позову, то він підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 157 ЖК України, члени сім'ї власника житлового будинку (квартири) можуть бути виселені у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 116 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.
Як було встановлено судом, ОСОБА_1 самоправно, без законних на те підстав займає спірну квартиру АДРЕСА_1, яка знаходиться у власності територіальної громади міста Ялта в особі Ялтинської міської Ради.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЖК України, виконавчі комітети районних, міських, районних у містах Рад народних депутатів у межах і в порядку, встановлених законодавством на території району, міста, району в місті здійснюють державний контроль за використанням і схоронністю житлового фонду; відповідно до ст.. 18 ЖК України здійснюють управління житловим фондом.
Таким чином, ОСОБА_1 підлягає виселенню з самоправно зайнятою нею квартири без надання іншого житлового приміщення.
Оскільки зустрічний позов підлягає задоволенню, з ОСОБА_1 на користь виконкому Ялтинської міської Ради підлягають стягненню витрати на інформаційно – технічної забезпечення справи і судовий збір на користь держави в сумі 8,50 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст. 116, 157 ЖК України, Законом України «Про свободу пересування і вільний вибір місця мешкання на території України» ст.ст. 10,11,60, 212-218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
В позові ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ялтинської міської Ради, комунального підприємства Ремонтно – експлуатаційна організація № 1 про встановлення факту спільного проживання з батьком в квартирі АДРЕСА_1 та визнання права користування цим жилим приміщенням – відмовити.
Зустрічний позов виконкому Ялтинської міської Ради – задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого житлового приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь виконкому Ялтинської міської Ради витрати на інформаційно-технічне забезпечення справи в сумі 37 (тридцять сім) гривень та судовий збір на користь держави у сумі 8 (вісім) гривень 50 копійок.
Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд у строки та порядку, передбаченому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.
Суддя :