ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.10.2010 року справа № 2а-1587/2010р.
Кам’янобрідський районний суд м. Луганська в складі:
головуючого судді Котлярової І.Ю.
при секретарі:
за участю: позивачки П’ятак О.Л.
ОСОБА_3
розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Луганську адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до інспектора ДПС ОДДЗ м. Житомир Щиланського Олександра Миколайовича про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивачка звернулася до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого вказала, що 16.10.2010 року близько 11.00 годин рухаючись на 152 км. автошляху Київ-Чоп, на автомобілі Mazda 3 номерний знак НОМЕР_1, була зупинена інспектором ДПС ОДДЗ м. Житомир Щиланським О.М. (далі інспектор), який пояснив позивачці , що вона рухалася зі швидкістю 75 км/год, при обмеженні швидкості 40 км/год., за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 КУпАП України. На підставі чого інспектором був складений адміністративний протокол сірія АМ1 № 096981 від 16.10.10 р. і винесена постанова серія АМ 233540 від 16.10.2010 року про накладання на позивачку адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Однак, позивачка вважає дії інспектора неправомірними, оскільки швидкість руху вона не перевищувала, вину у вчиненні правопорушення не доведено, постанова серія АМ 233540 від 16.10.2010 року, ґрунтується виключно на доданому протоколі про адміністративне правопорушення та фіксуванням перевищення швидкості радаром «Беркут», в якості свідка не зазначено жодної особи, клопотання позивачки, щодо залучення в якості свідка ОСОБА_5 були проігноровані інспектором, а особисті пояснення позивачки інспектором до уваги не прийняті, жодних інших доказів на підтвердження скоєння позивачем правопорушення не зазначено. На пояснення позивача, щодо того, що радаром зафіксовано швидкість автомобіля не позивачки, а одного з автомобілів які рухалися попереду позивачки з більшою швидкість, інспектор не звернув уваги.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, причин неявки суду не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивачки, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою серія АМ 233540 по справі про адміністративне правопорушення згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 16.10.2010 року позивачка була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддана адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень (а.с. 4).
Підставою для винесення зазначеної постанови стало те, що 16.10.2010 року, о 11 годині 06 хвилин, ОСОБА_3 керуючи автомобілем марки Mazda 3 номерний знак НОМЕР_1 та проїжджаючи на 152 км. автошляху Київ-Чоп перевищила швидкість руху більш ніж на 20 км/год, чим порушила вимоги п.п. 12.9б Правил Дорожнього руху України.
Вищезазначена постанова ґрунтується виключно на додатному протоколі про адміністративне правопорушення та фіксування перевищення швидкості радаром «Беркут», в якості свідка не зазначено жодної особи, клопотання позивачки, щодо залучення в якості свідка ОСОБА_5 були проігноровані інспектором, а особисті пояснення позивачки інспектором до уваги не прийняті, жодних інших доказів на підтвердження скоєння позивачкою правопорушення не зазначено. Крім того, до суду, технічного запису фіксування правопорушення, надано не було.
Слід зазначити, що при винесенні постанови про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 гривень інспектором не були виявлені обставини, які виключають адміністративну відповідальність, пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також не були з'ясовані інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також, розгляд справи на місці, без підготовки та надання позивачці часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують її особу, інших доказів по справі, порушує права позивачки, передбачені ст. 268 КУпАП, внаслідок чого при винесенні постанови інспектором не було враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вина позивачки у скоєнні правопорушення ніяким чином не доведена, тому постанову серія АМ 233540 від 16.10.2010 року по справі про адміністративне правопорушення не можна визнати законною та обґрунтованою і встановлені в судовому засіданні докази у своїй сукупності повністю це підтверджують, тому суд вважає заявлені позивачкою вимоги обґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 17, 71, 72, 86, 99 – 102, 159 – 163 КАС України, ст.ст. 33, 280, 287, 293 КУпАП, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення серія АМ 233540 від 16.10.2010 року про накладання на ОСОБА_3 адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 (двісті п’ятдесят п’ять) гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, скасувати.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя І.Ю. Котлярова