Справа № 2-а-471/1115/10 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року м. Новомиргород
Новомиргородський районний суд Кіровоградської області у складі:
Головуючого - судді Орендовського В.А.,
при секретарі – Котляр Я.В.,
за участю позивача – ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомиргороді адміністративний позов ОСОБА_1 до взводу ДПС відділення ДАІ при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню м. Кіровограда про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Новомиргородського районного суду Кіровоградської області з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову про адміністративне правопорушення серії ВА № 231797 від 27 жовтня 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП з накладенням адміністратив ного стягнення - як незаконну.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 27 жовтня 2010 року на перехресті вул. Яновського та вулиці Г.Сталінграду в м. Кіровограді він керував автомобілем «ЗАЗ-110307», д/н НОМЕР_1, та був зупинений інспектором ДАІ, який склав стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та виніс постанову про адміністративне правопорушення, згідно з якими він 27 жовтня 2010 року на перехресті вул. Яновського та вулиці Г.Сталінграду в м. Кіровограді керуючи автомобілем «ЗАЗ-110307», д/н НОМЕР_1, виїхавши на перехрестя не проїхав в наміченому напрямку на дозволяючий сигнал світлофора, чим порушив п. 16.8 ПДР та вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Позивач зазначає, що діяв в межах Правил дорожнього руху і він після його зупинки працівниками ДАІ, одразу це пояснив їм. По суті пред'явленого правопорушення ОСОБА_1 пояснив інспектору, що він не виїжав на перехрестя тоді, оскільки сигнал світлофору був жовтий та зупинив свій автомобіль перед світлофором, дорожня розмітка була відсутня, інтенсивність руху транспортних засобів не давала йому можливості виїхати на середину перехрестя, тому що такий виїзд міг створити аварійну ситуацію, оскільки у відповідності до правил дорожнього руху діяв вірно . Інспектор ДАІ на його пояснення не зважив та склав протокол і виніс постанову про адміністративне правопорушення. Свідки не були залучені при складанні протоколу та винесенні постанови. Його права передбачені ст. 268 КУпАП інспектором ДАІ не були роз’яснені.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю, посилаючись на підстави, що викладені в позові, просив постанову в справі про адміністратив не правопорушення та накладення стягнення на підставі ст.122 ч.2 КУпАП скасувати, наполягаючи на тому, що Правил дорожнього руху він не порушував.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення «Укрпошти» про вручення йому повістки.
Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає можливим вирішити спір по суті за відсутністю представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача та дослідивши письмові матеріали справи, а саме: постанову інспектора взводу ДПС при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню м. Кіровограда Будулатія Ю.А., серії ВА № 231797 від 27 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, серії ВА1 № 090930 від 27.10.2010 р., інші матеріали справи, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 71 КАС України, обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача – суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Статтями 245-246 КпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Згідно вимог п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Однак, зазначені вимоги закону при оформленні адміністративних матеріалів та постанови про накладення адміністративного стягнення щодо ОСОБА_1 працівниками ДАІ були порушені.
Згідно п. 16.8. ПДР України – водій, який виїхав на перехрещення проїзних частин згідно із сигналом світлофора, що дозволяє рух, повинен виїхати у наміченому напрямку незалежно від сигналів світлофора на виїзді. Проте, якщо на перехрестях перед світлофорами на шляху руху водія є дорожня розмітка 1.12 (стоп-лінія) або дорожній знак 5.62, він повинен керуватися сигналами кожного світлофора.
Окрім цього у відповідності до п. 16.4 ПДР України - забороняється виїжджати на будь-яке перехрестя, у тому числі при сигналі світлофора, що дозволяє рух, якщо утворився затор, який змусить водія зупинитися на перехресті, що створить перешкоду для руху інших транспортних засобів і пішоходів.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю ОСОБА_1 працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що в постанові взагалі не вказано на підставі якого саме закону позивач притягується до адміністративної відповідальності, при складанні протоколу він вину свою не визнав, і прямо зазначив в протоколі, що діяв в межах правил дорожнього руху при цьому пояснивши інспектору, що він не виїжав на перехрестя, оскільки сигнал світлофору був жовтий та зупинив свій автомобіль перед світлофором, дорожня розмітка була відсутня, інтенсивність руху транспортних засобів не давала йому можливості виїхати на середину перехрестя, тому що такий виїзд міг створити аварійну ситуацію , позивач детально та послідовно пояснив у судовому засіданні, що діяв в межах Правил дорожнього руху.
Постанова від 27 жовтня 2010 року не містить повного найменування органу чи посадової особи, який наклав адміністративне стягнення, а скорочений набір спеціального звання посадової особи не дає можливість визначити чи правомочна вказана особа накласти адміністративне стягнення.
Фактично дійсні обставини даного порушення за участю позивача працівниками ДАІ залишились не встановленими за тих підстав, що при складанні протоколу не були залучені свідки – очевидці скоєного, що є порушенням ч.2 ст.256 КУпАП. Крім того всупереч вимогам ст.ст. 254, 256 КУпАП постанова про адміністративне правопорушення та протокол про адміністративне правопорушення виконані вкрай нерозбірливо і під «копірку», що навіть неможливо досконало зрозуміти обставини правопорушення, що є порушенням допущеними працівниками ДАІ в оформленні постанови та протоколу.
Виходячи із норм, викладених в ст.71 КАС України, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, при чому він має спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб’єкт владних повноважень – відповідач у справі зобов’язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані на користь відповідача чи позивача, разом з тим на запит суду відповідачем не були надані матеріали справ про адміністративні правопорушення, що позбавило суд можливості перевірити всі докази, на підставі яких інспектор взводу ДПС при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню м. Кіровограда Будулатій Ю.А. дійшов висновку про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ПДР України.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, а постанова інспектора взводу ДПС при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню м. Кіровограда Будулатія Ю.А., серії ВА № 231797 від 27 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст.158-163, 171-2 ч.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 – задовольнити.
Постанову інспектора взводу ДПС при УМВС України в Кіровоградській області по обслуговуванню м. Кіровограда Будулатія Ю.А., серії ВА № 231797 від 27 жовтня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.2 КУпАП та накладення адміністратив ного стягнення у виді штрафу у розмірі 450 грн. – скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя /підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Новомиргородського районного суду
Кіровоградської області В.А. Орендовський