Справа № 2-а-422/1115/2010 р.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 грудня 2010 року м. Новомиргород
Суддя Новомиргородського районного суду Кіровоградської області Орендовський В.А. у відсутності сторін та їх представників, розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про зобов’язання нарахування та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення,
В С Т А Н О В И В :
До Новомиргородського районного суду надійшов вказаний адміністративний позов, згідно до якого позивач просить зобов ’язати Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації нарахувати та виплати йому за 2010 рік недоплачену щорічну одноразову допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідач посилається на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії та інвалідом І групи внаслідок захворювання, пов'язаного з його участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у зв’язку з чим перебуває на обліку у відповідача. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі Закон №796-ХІІ ) йому передбачено виплату щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення; розмір мінімальної зарплати визначається на момент виплат. Вважає, що відповідач виплатив йому в 2010 році допомогу не у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки розмір виплати склав 120 грн.
Відповідач не виконав вимог вказаних законів, а письмове звернення позивача про збільшення пенсії відповідно до чинного законодавства залишив без задоволення.
Відповідач до суду заперечення не направив, про відкриття провадження у справі повідомлений належним чином.
У відповідності до ст. 183-2 КАС України суд вважає можливим розглянути справу у порядку скороченого провадження за відсутності сторін на підставі наявних доказів, оскільки у справі мається достатньо матеріалів про їх права та правовідносини.
Дослідивши матеріали справи, зваживши доводи, викладені в позовній заяві, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи І-ої категорії та йому встановлено І групу інвалідності безстроково через захворювання, пов'язане з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується відповідними посвідченнями. У зв’язку з наведеним, позивач користується правами та пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 р. №796–ХІІ щорічна допомога на оздоровлення інвалідам І групи виплачується у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат; при цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Зі змісту ст.1 вказаного Закону не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. 48 Закону, більш того – ст.2 Закону передбачено обов’язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм; щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.
Судом встановлено, що позивачу в липні 2010 року виплачено разову допомогу на оздоровлення за 2010 рік у розмірі 120 гривень. Коли позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вище згаданої допомоги, відповідач листом від 01.10.2010 р. відмовив у її перерахунку.
Розглядаючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.
Як вбачається із положень ст. 2 Закону України від 20 жовтня 2009 р. за № 1646-VI “ Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати ”, законодавцем було в становлено такий розмір мінімальної заробітної плати:
з 1 листопада 2009 року – 744 гривні, з 1 січня 2010 року – 869 гривень, з 1 квітня – 884 гривні, з 1 липня – 888 гривень, з 1 жовтня – 907 гривень, з 1 грудня – 922 гривні.
В той же час відповідач посилається у власних запереченнях проти позову не на чинні Закони України, а на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562 “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
У ч. 1 ст. 8 КАС України задекларовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Це означає, що адміністративний суд не повинен застосовувати положення правового акту, у тому числі закону, якщо його застосування суперечить конституційним принципам права або порушуватиме права та свободи людини і громадянина. Частина 4 ст. 9 КАС України вказує, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховної Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вишу юридичну силу.
Саме тому суд відхиляє доводи відповідача, що розмір щорічної одноразової допомоги на оздоровлення позивача відповідає вимогам чинного законодавства.
Оскільки закони не містять обмежень щодо застосування ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, при вирішенні постановленого перед судом питання слід керуватись не постановами Кабінету Міністрів України, а вищевказаними Законами України.
Тому відповідач повинен був виплатити позивачу щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік, обраховуючи її розмір із суми мінімальної заробітної плати на момент виплати.
З урахуванням викладеного, право позивача на отримання у повному обсязі виплат у 2010 році згідно до ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” порушено, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень КАС України:
ч. 2 ст. 11 – суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять;
ст. 162 – у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень протиправними і зобов’язати відповідача вчинити певні дії.
Крім того, оскільки управління праці та соціального захисту населення заперечує проти адміністративного позову, згідно ст. 71 КАС України обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Однак, відповідачем не надано жодних доказів, що його посадовими особами вживалися будь-які дії, в тому числі щодо направлення бюджетних запитів на збільшення сум призначення виплат, проведення нарахування виплат, направлених на виконання положень Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зважаючи на те, що суд не вправі виконувати функції суб’єкта владних повноважень, покладені на нього законом, а також те, що питання стосовно здійснення перерахунку та виплати соціальної допомоги відносяться до компетенції органів Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації, суд визнає необхідним зобов’язати відповідача здійснити перерахунок за 2010 рік щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 та здійснити її виплату, прийнявши до уваги розмір фактично сплачених сум.
Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов є законним і обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.
Судові витрати за розгляд справи потрібно компенсувати за рахунок держави.
Керуючись ст.ст.6, 19, 46, 152 Конституції України, ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст.ст.2, 86, 159-163, 167, 183-2, 256 КАС України,
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області про зобов’язання нарахування та виплати щорічної одноразової допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області з приводу нарахування і виплати в повному обсязі за 2010 рік ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги на оздоровлення згідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Зобов’язати У правління праці та соціального захисту населення Новомиргородської районної державної адміністрації Кіровоградської області здійснити перерахунок і виплату в повному обсязі за 2010 рік ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення згідно до вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , з урахуванням розміру фактично сплачених сум.
Судові витрати компенсувати за рахунок держави.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомиргородський районний суд Кіровоградської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Cуддя: підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Орендовський В.А.