Справа №2а-1664/10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2010 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Антонова Н.В., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про неправомірні дії відповідачів по нарахуванню та виплаті пенсій, -
В С Т А Н О В И В
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про зобов’язання УПФ в Голосіївському районі м. Києва та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат усунути порушення, здійснити з 12.01.2005 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком, та усунути порушення й провести з 12.01.2005 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.
У письмових запереченнях на позов Управління ПФУ посилається на те, що Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі – Закон N 107-VI) були внесені зміни до ст. 51 Закону №796-XII та встановлено, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається в розмірі 15% від прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб. При обчисленні пенсії позивачу враховані положення постанов Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
Ухвалою суду від 24.11.2010 року провадження в справі в частині вимог за період з 01.08.2002 року по 03.05.2010 року залишене без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 49 Закону N 796-XII передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
ОСОБА_1 є інвалідом ІI групи, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесена до I категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 цього Закону N 796-XII, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІ групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж вісім мінімальних пенсій за віком.
Отже, вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно зі ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 р. N 1058-IV встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Положення ч. 3 ст. 28 Закону N 1058-IV не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч. 1 цієї статті.
Таким чином, позовні вимоги в частині перерахування, нарахування та виплати державної пенсії в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з 29.03.2010 року є законними та обґрунтованими.
Позивачу згідно ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначена додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Проте ці виплати здійснюються відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання щомісячної додаткової пeнcії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка має бути виплачена відповідачем відповідно до мінімальної пенсії за віком, розмір якої передбачений ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не Постановою КМУ.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у cпociб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають стаття 50 та частина четверга статті 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Miніcтpiв України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету», яка icтoтно звужує обсяг встановлених законом прав.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. № 107-VI були внесені зміни до статей 50 та 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», шляхом викладення їx змісту у новій редакції, а саме: згідно ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1, i які визнані інвалідами ІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % процентів мінімальної пенсії за віком прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, відповідно до вищезазначених змін було також встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для ocіб, які втратили працездатність визначається на момент виплати пенсії згідно із законом про Державний бюджет України i не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами (ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»)
Проте Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 р. положення п.п., 15 п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 pік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про статус i соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим на території України, остаточним i не може бути оскаржене.
Згідно п.5 Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп; рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами які виникли внаслідок дії положень статей, що визнані неконституційними.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дії Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва у відмові у проведенні позивачу перерахунку додаткової пенсії є протиправними з 29.03.2010 року.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік" у 2010 poці встановлено прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних i демографічних груп населення, в poзміpax, що діяли у грудні 2009 року.
Суд вважає, що позивач дійсно є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Пунктом 7 ч.1 ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймається до уваги.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання допомоги на оздоровлення засновані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням ПФУ владних управлінських функцій на основі законодавства.
Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005р. №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу основної та додаткової пенсії, є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню у відповідності до ст.90 КАС України, згідно якої, витрати, пов?язані з оплатою допомоги фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони.
Стосовно інших вимог, які ставляться у позові, суд вважає, що вони не підлягають розгляду у розумінні статті 6 КАС України, згідно якої, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб?єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси.
Керуючись ст.ст. ст.ст. 9, 69-71, 158-163, 183-2 КАС України, суддя –
ПОСТАНОВИВ :
Позов задовольнити.
Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва щодо перерахунку пенсії особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та здійснити ОСОБА_1 з 03.05.2010 року по 13.12.2010 року перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи виходячи із розміру 75 % мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва усунути порушення та здійснити ОСОБА_1 з 03.05.2010 року по 13.12.2010 року перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її постановлення.
Суддя: