Справа № 2-7710/10 р.        

РІШЕННЯ  

Іменем України  

     13 грудня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді                                              Антонова Н.В.

при секретарі                                                       Кавун І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» про визнання права власності на нежитлове приміщення.

  в с т а н о в и в:  

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» про визнання права власності на нежитлове приміщення № 510, яке знаходиться у Голосіївському районі міста АДРЕСА_1 Позивач свої вимоги обґрунтували тим, що згідно з договірними домовленостями Відповідач зобов’язаний був передати йому у власність оспорюване нежитлове приміщення.

 В судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

 Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги Позивача визнав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

 Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» про визнання права власності на нежитлове приміщення підлягає задоволенню з наступних підстав.

 Відповідно до п. 1 ст. 123 Земельного Кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.  

Судом достовірно встановлено, що 26 червня 2003 року Рішенням Київської міської ради «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею» № 549/709 Відкритому акціонерному товариству «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» надано в корострокову оренду на 5 років земельні ділянки загальною площею 5,79 га. для будівництва житлового комплексу з об’єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. АДРЕСА_1  

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про основи містобудування» забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Договір оренди земельної ділянки між Відкритим акціонерним товариством «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» та Київською міською радою було підписано 17 листопада 2003 року.  

     Позитивний висновок комплексної державної експертизи проекту житлового комплексу з об’єктами інфраструктури для обслуговування населення на вул. АДРЕСА_1 видано Відкритому акціонерному товариству «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» Спеціалізованою державною організацією «Київська міська служба української інвестиційної експертизи (Служба «Київдержекспертиза»)» від 27 квітня 2005 року.

Відповідно до п. 1 ст. 24 Закону України «Про планування і забудову територій» фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

Дозвіл на виконання будівельних робіт видано Управлінням держаного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 17 червня 2005 року (продовжено до 7 листопада 2009 року).

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.  

Відповідно до Акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, затвердженого Розпорядженням Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації «Про затвердження Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту «Житловий комплекс з об’єктами інфраструктури для обслуговування населення по вул. АДРЕСА_1» (перша черга)» № 775 від 27 червня 2007 року будинок по АДРЕСА_1 прийнято в експлуатацію.  

Судом також встановлено, що  20 грудня 2005 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» був укладений Інвестиційний договір про участь у будівництві № 73/05, відповідно до укладеного договору Відповідач зобов’язалось власними та залученими силами забезпечити будівництво нежитлового приміщення № 6, загальною площею 185,5 кв. м., що розміщене на першому поверсі третьої секції будинку у житловому комплексі за адресою: АДРЕСА_1 ввести його в експлуатацію та передати Позивачу у власність.

     Відповідно до п. п. 2.2., 2.3. укладеного Договору Відповідач зобов’язаний забезпечити введення в експлуатацію нежитлового приміщення в строк до 1 травня 2007 року включно та передати його у власність Позивача в строк до 1 червня 2007 року.

     Відповідно до п. 2.1. укладеного Договору, Позивач зобов’язаний сплати Відповідачу вартість 100% загальної площі нежитлового приміщення, що становить 1 321 687,50 (один мільйон триста двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 50 копійок), в тому числі ПДВ 231 875,00 (двісті тридцять одна тисяча вісімсот сімдесят п’ять гривень 00 коп.).

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про інвестиційну діяльність» суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та громадяни іноземних держав, а також держави.

Відповідно до ч. 2 п. 1 ст. 7 Закону України «Про інвестиційну діяльність» розміщення інвестицій у будь-яких об'єктах, крім тих, інвестування в які заборонено або обмежено цим Законом, іншими актами законодавства України, визнається невід'ємним правом інвестора і охороняється законом.

Судом встановлено, що 25 січня 2008 року КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об’єкти нерухомого майна» виготовило технічний паспорт на нежитловий будинок (приміщення), що знаходиться у м. Києві по АДРЕСА_1.

            Згідно з Технічним паспортом, нежитлове приміщення значиться за № 510, загальна фактична площа нежитлового приміщення № 510, що знаходиться у АДРЕСА_1 становить 174,7 кв. м.

         Судом також встановлено, що 26 грудня 2005 року, Позивач  сплатив Відповідачу вартість нежитлового приміщення в розмірі 1 321 687,50 (один мільйон триста двадцять одна тисяча шістсот вісімдесят сім гривень 50 копійок).

Відповідно до п. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач свої позовні вимоги довів та обґрунтував.

Частиною 1 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено:

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.  

Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

         Відповідно до п. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до п. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до п. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.  

Відповідно до пп. 1) п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому законодавством звернутись до суду за захистом своїх порушених невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.  

Відповідно до  п. 3 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

     Таким чином, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 належним чином виконав умови укладеного Договору.

 Частиною 2 ст. 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частинами 1, 2 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено:  

1. Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності.  

2. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.  

Відповідно до п. 3 ст. 19 Закону України «Про інвестиційну діяльність» спори, що виникають в результаті здійснення інвестиційної діяльності, розглядаються відповідно судом або третейським судом.

Відповідно до пп. 1) п. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права.

На підставі вищевикладеного, та керуючись ст. 15, ст. 16, ч. 3 ст. 331, ч. 1 ст. 316, ч. 2 п. 2 ст. 331,  ст. 386, ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 208, 209 Цивільного процесуального кодексу України, -

  в и р і ш и в:  

 Позов ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Голосіївський завод стінових матеріалів і конструкцій» задовольнити.

 Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1) право власності на нежитлові приміщення 1 поверху (група приміщень № 510) загальною площею 174,7 кв.м., які розташовані у АДРЕСА_1

 Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подачі у 10-денний з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

  Суддя